Основи гармонійного співіснування суспільства і природи
Взаємодія суспільства і природи підпорядковане певним законам. Російським вченим Ю. Н. Куратковскім (1989 г.) виділені найважливіші з них:
1) людська діяльність згладжує Міжзональний і міжрегіональні відмінності в живому покриві Землі і підсилює місцеві відмінності;
2) піддає все елементи биосферной природи стихійному і часткового окультуренню;
3) людство існує в біосфері як сверхвід, що змінює всю її замкнуту середу таким чином, що вона стає не придатною для її існування;
4) створені розумом і технічної озброєністю сверхвідовие властивості людства дозволяють йому надавати середовища свого проживання властивості екологічної системи, забезпечувати стабільне існування життя;
5) людство може зберегти можливість сприятливого існування тільки в умовах побудованої на екологічних принципах общепланетарной системи природокористування.
До гармонійному співіснуванню людського суспільства і природи закликає Всесвітня хартія природи, схвалена Генеральною Асамблеєю ООН в 1982 р Ця хартія проголосила ряд принципових для всього людства положень:
1) людство усвідомлює, що є складовою частиною природи. Тому до природи слід ставитися з повагою і не порушувати її основних принципів;
2) генетична основа життя на Землі не повинна піддаватися небезпеці. Позиція кожної форми життя, дикої чи доместикованої, повинна зберігатися; необхідну для цього середовище проживання слід зберігати;
3) всі регіони Землі як на суші, так і на морях повинні бути підпорядковані охороні відповідно до цих вимог, особлива захист повинен забезпечуватися унікальним районам – типовим представникам всіх видів екосистем і середовища існування рідкісних або зникаючих видів;
4) природні ресурси повинні не марнуйте, а використовуватися помірковано.
У 1992 р Міжнародна конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро прийняла рекомендації про перехід людства до сталого розвитку в цілях гармонійного співіснування суспільства і природи. Ця ж конференція вказала на необхідність вирішення для цього трьох стратегічних завдань, що стоять перед світовим співтовариством:
1) обмеження зростання виробництва і споживання в промислово розвинених країнах світу, які є одночасно і головними споживачами природних ресурсів, і забруднювачами середовища;
2) розумне обмеження зростання населення, особливо в розвинених країнах Азії та Африки;
3) запобігання поглиблення нерівності між багатими і бідними країнами і регіонами.
Спеціальний орган ООН з навколишнього середовища – ЮНЕП – здійснює довгострокову програму з охорони навколишнього середовища, для фінансування якої Генеральна Асамблея ООН створила Фонд навколишнього середовища. Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП) сприяє співпраці між урядами, національними та міжнародними організаціями, а також окремими особами з питань захисту природи і охорони природних ресурсів. МСОП підготував Міжнародну Червону книгу (10 томів).
Таким чином, випливає висновок, що без гармонійного співіснування суспільства і природи неможливий сталий розвиток людства як у глобальному масштабі, так і в локальному.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)