Осмотичний тиск розчинів біополімерів

Розчини ВМС представляють собою істинні розчини, тобто гомогенні, термодинамічно стійкі, що не потребують стабілізаторі, і утворюються мимовільно системи. Однак розчини ВМС розглядають в колоїдної хімії, так як розміри їх молекул наближаються, а в деяких випадках навіть перевершують розмір колоїдних частинок. Крім того, розчини ВМС в “поганих” розчинниках містять молекули або агрегати молекул з явно вираженою межфазной поверхнею. У концентрованих розчинах ВМС зазвичай виникають досить великі асоціати молекул, які можна розглядати як другу фазу. Нарешті, розчини ВМС завдяки великим розмірам їх молекул мають ряд властивостей ліозолей: схожістю оптичних властивостей, малою швидкістю дифузії, низьким осмотичним тиском. Все це дозволяє розглядати багато проблем одночасно і для колоїдних розчинів, і для розчинів ВМС.

На противагу золів осмотичнийтиск розчинів ВМС суттєво і може бути виміряна з достатньою точністю, що використовується для визначення їх молекулярної маси.

З підвищенням концентрації ВМС їх осмотичнийтиск перестає підкорятися закону Вант-Гоффа (π = cRT) і зростає швидше, причому експериментально отримана крива лежить вище теоретичної прямій.

Причиною відхилення від законів Вант-Гоффа є гнучкість ланцюгів ВМС, які поводяться, як кілька коротких молекул. Для розрахунку осмотичного тиску розчинів ВМС запропоновано рівняння Галлера.

У складних біологічних системах сумарне осмотичнийтиск створюється як низькомолекулярними електролітами і неелектролітами, так і биополимерами. Складова сумарного осмотичного тиску, яка обумовлена ​​наявністю білків та інших частинок колоїдного розміру, називається онкотичного тиску. Частка онкотіче-ського тиску відносно невелика: вона становить приблизно 0,5% від сумарного осмотичного тиску (≈3,1кПа), проте відхилення цієї величини від норми призводить до серйозних порушень у функціонуванні організму.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Осмотичний тиск розчинів біополімерів