Осінь – ІГОР КАЛИНЕЦЬ

Така самотність у білій пустелі постелі,

Де понад нами стелою стеляться міражі.

Господи, які в тебе очі стали пастельні

І пальці ласкаві – такі неживі.

Звідки взялись ми. в якій оселі осіли –

Оструб, ослони під стінами, сіті і сак.

У міжвіконні осінь, осонь і сіно,

На острів осоту сонце воском стіка.

Поезіє, спазми екстазу твого зіслабли,

Дивний сей світ, остали самі слова.

У пустині світлиці живуть тільки сіті і лави,

А я неживий і ти вже також нежива.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Осінь – ІГОР КАЛИНЕЦЬ