Організація управління дебіторською заборгованістю
У ринковій економіці переважна частина фінансових зобов’язань погашається юридичними суб’єктами за безготівковими розрахунками за участю кредитних установ. Оскільки кругообіг коштів закінчується тільки в момент платежу, т. Е. Надходження грошей на рахунок постачальника, то з’являється дебіторська заборгованість, викликана розбіжністю строків надання різних товарів, послуг та їх оплати. Даний розрив збільшується з наданням комерційного кредиту. Він використовується для пересування часу оплати в якості одного з ключових інструментів, що сприяють збільшенню обсягу реалізації і тим самим зміцненню позицій господарюючого суб’єкта на ринку.
Дебіторська заборгованість включає різні види засобів у розрахунках, які є власністю підприємства і лише на певний час (до погашення) відвернені з його поточного грошового обороту. До основних видів відносяться: розрахунки з покупцями і замовниками за відвантажені товари, роботи і послуги; аванси видані; інші зобов’язання. Високий рівень дебіторської заборгованості, особливо простроченої, в оборотних активах створює фінансові труднощі, оскільки заморожує частину потенційних грошових надходжень до довгострокових розрахунках. Це негативно позначається на платоспроможності господарського суб’єкта, збільшує його фінансові витрати у зв’язку з необхідністю залучення додаткових позикових коштів. Тому оборотні активи у вигляді дебіторської заборгованості повинні знаходиться під постійним контролем підприємства і свідомо регулюватися за допомогою прогресивних форм і економічних методів.
Головною метою управління дебіторською заборгованістю є оптимізація її величини і прискорення циклу обороту коштів у розрахунках для поліпшення платоспроможності підприємства. Досягненню цієї мети сприяють:
1) обгрунтування економічної доцільності використовуваних форм розрахунків за реалізовану продукцію з урахуванням передбачуваних витрат, пов’язаних з фінансуванням заборгованості й одержанням прибутку;
2) вибір раціональної стратегії надання комерційних кредитів;
3) здійснення систематичних дій зі стягнення дебіторської заборгованості;
4) постійний моніторинг та результативні заходи щодо справляння платежів.
Обгрунтування ефективних рішень, що стосуються допустимої величини дебіторської заборгованості в чому залежить від обсягу реалізованої продукції і результативною кредитної політики підприємства. Кредитна політика використовується як активного інструменту збільшення попиту, завоювання нових ринків збуту. Дії фінансового менеджера виходять з можливості отримання додаткових доходів від реалізації продукції при одночасному зниженні ступеня ризику. Це досягається за допомогою:
– збільшення попиту на реалізовану продукцію та обліку доцільності її продажу в кредит;
– оцінки кредитоспроможності покупця або замовника, що забезпечує своєчасне погашення дебіторської заборгованості.
Управлінські дії в області зниження дебіторської заборгованості тісно пов’язані з раціональною системою її стягнення. Вона базується на систематичному контролі за виконанням зобов’язань у встановлені строки погашення дебіторської заборгованості, надання системи знижок за дострокову оплату рахунків. У сучасній економіці широке поширення знаходить також практика продажу простроченої дебіторської заборгованості, що дозволяє відмовитися від трудомісткого і дорогого справляння боргу. У цих випадках, ризик отримання заборгованості приймає на себе той, хто придбав її і відразу погасив відповідну суму. Це дає можливість кредитодавцю знизити рівень заборгованості, поліпшити свою ліквідність і фінансовий стан, а спеціалізованій фірмі отримати додаткові доходи.
Вирішення цих проблем стає реальністю тільки при наявності добре організованого контролю. Поточний контроль здійснюється при проведенні кожної операції, виходячи з її законності, економічної доцільності та підпорядкування рішенням головної мети – управління дебіторською заборгованістю. Суттєве значення відіграє і наступний контроль, який проводиться в основному методами економічного аналізу, використовуючи звітні дані підприємства за минулі періоди. Насамперед визначається фактичний стан дебіторської заборгованості на початок і кінець року, кварталу і порівнюється динаміка її зростання (зменшення) з темпами збільшення або зменшення обсягу доходів від реалізації продукції. Позитивною вважається ситуація, коли обсяг реалізації зростає швидше дебіторської заборгованості. Багато підприємств виробляють детальний аналіз дебіторської заборгованості, акцентуючи увагу на наступних моментах:
1) оцінці питомої ваги простроченої дебіторської заборгованості в її загальному обсязі і з’ясування причин виникнення;
2) обчисленні показника обороту конверсії дебіторської заборгованості та аналізі її динаміки за досліджуваний період.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)