Органічний світ Південного океану
Наявність в океані Течії Західних Вітрів обумовлює склад і поширення органічного життя. Величезні маси льоду обмежують життя в океані, але тим не менш антарктичні моря по великій кількості і різноманітності живих організмів можуть змагатися з багатьма тропічними районами Світового океану. Тривале існування флори і фауни в мало змінному середовищі (не менше 5 млн років) призвело до того, що організми пристосувалися до суворих умов проживання. Діатомові водорості зберігають життєздатність до температури -20 С. Риби виробили пристосування життя в переохолодженої воді, а мешканці нижньої поверхні припая користуються льодом, як укриттям, де формуються багаті пасовища ладових водоростей – отрастателей.
З Приполярним становищем Південного океану пов’язана різка сезонна динаміка основної умови фотосинтезу – сонячної радіації. В таких умовах протягом року спостерігається велика амплітуда кількісних змін фітопланктону і зсув зони цвітіння з півночі, де весна починається раніше, на південь, де вона запізнюється. У низьких широтах встигають розвинутися два піки цвітіння, а у високих тільки один. У поверхневих водах яскраво виражена біологічна широтна зональність. У мешканців дна подібної зональності немає, так як в їх розвитку важливу роль відіграє рельєф дна і бар’єри, що перешкоджають обміну флори і фауни. У Південному океані в фітопланктоні переважають діатомові водорості (близько 180 видів). Синьо-зелених водоростей складають мале число. У кількісному відношенні також переважають діатомові водорості, особливо у високих широтах, де їх майже 100%. У період максимуму цвітіння чисельність діатомових водоростей досягає свого найбільшого скупчення.
Існує чітка залежність між розподілом водоростей і вертикальної стійкістю вод. У літній час значна маса водоростей знаходиться в поверхневому 25-метровому шарі.
У напрямку з півдня на північ відбувається зміна складу фітопланктону: поступово випадають з флори високоширотні холодноводниє види, заміщаючи тепловодні.
Зоопланктон у водах Південного океану представлений копеподи (близько 120 видів), амфіпод (близько 80 видів) та ін., Менше значення мають хетогнат, поліхети, остракоди, аппендікуля-рії і молюски. У кількісному відношенні на першому місці весільного, на частку яких припадає майже 75% біомаси зоопланктону тихоокеанського та індійського сектора океану. В атлантичному секторі океану копеподи мало, так як широкого поширення набули еуфаузііди (криль).
Для Південного океану, особливо для його антарктичних областей, характерно масове скупчення криля (антарктичних рачків). Біомаса криля в цих районах досягає 2200 млн т, що дає можливість щорічно виловлювати до 50-70 млн т криля. Тут криль – це основне живлення вусатих китів, тюленів, риб, головоногих молюсків, пінгвінів і трубконосих птахів. Рачки харчуються фітопланктоном.
Чисельність зоопланктону протягом року має два піки. Перший пов’язаний з підйомом перезимували видів і відзначається в поверхневих водах. Другий пік характеризується великою кількістю зоопланктону у всій товщі і обумовлений появою нового покоління. Обидва піку проявляються у вигляді двох широтних смуг згущення зоопланктону. Це період цвітіння зоопланктону влітку, коли велика частина зоопланктону переходить у верхні шари і переміщається на північ, де помітне накопичення відбувається в зоні антарктичної конвергенції.
Взимку згущення спостерігається в області дивергенції, де збираються особини із глибинної водної маси. Взимку максимальна видова чисельність відзначена на глибинах 250-1000 м.
Питання про вертикальному розподілі зоопланктону ускладнюється здатністю багатьох організмів здійснювати регулярні (добові, сезонні) міграції з однієї зони в іншу.
Фітобентос і зообентос у водах Південного океану вражає своїм багатством і різноманітністю. Чисельність фитобентоса зменшується від Південної Америки до Антарктиди. Якщо на Вогненної Землі відомо 300 видів, в Кергеленом – 138, то біля узбережжя Антарктиди від 20 до 40 видів. В основному переважають різні види червоних водоростей. Бурі водорості досягають гігантських розмірів (маркоцістіс – 80, а іноді 90 м довжини) при обмеженій біомасі.
З представників зообентосу переважають фільтратори, переважно губки (300 видів), поліхети (300), мшанки (320), брахиоподи (15), молюски (300), голкошкірі (320 видів).
Біомаса зообентосу в прибережних районах становить у середньому до 0,5 кг / м2, а місцями доходить до 3 кг / м2 на глибинах 20-50 м у поверхневій зоні немає постійних мешканців. Уздовж узбережжя фауна розподіляється нерівномірно. Зменшення біомаси починається з глибини 500 м. Слід зазначити, що якщо в інших областях Світового океану нижня межа сублиторали знаходиться на глибині 200 м, то поблизу Антарктиди субліторальній тварини мешкають на глибинах 500-700 м. Найбільше видове різноманіття характерно до глибини 200-300 м, риб – на глибинах 200-500 м.
У Антарктичної області Південного океану фауна багата, унікальна і налічує багато ендеміків. Для фауни притаманний гігантизм багатьох представників (наприклад, серед губок).
Поблизу острова Кургелен фауна в 5 разів бідніші пріматеріко-вих районів. Риби Південного океану налічують близько 100 видів. Серед них лише 12 придонних, що відносяться до сімейства нототеневих, що мають промислове значення. У антарктичному секторі широко представлені білокровні щуки, макро – руси, сіра і мармурова нототенії, південна путасу. В індійському секторі океану число промислових риб невелика. Тут мешкає смугаста білокровних щука (крижана риба), сіра і мармурова нототенії. У тихоокеанському секторі, найбільшому за площею, зустрічається південна путасу і новозеландська макрорунос.
Ссавці. Загальна чисельність китів в Південному океані оцінюється приблизно понад 500 тис. Голів. З ластоногих зустрічаються тюлень-крабоїд, морський леопард, південний морський слон, тюлень Росса, тюлень Уедделла і ряд інших. Антарктичні тюлені складають до 56% загальносвітової чисельності ластоногих.
Орнітафауна. Представлена??44 видами птахів загальною чисельністю 200 млн особин. Серед них 7 видів пінгвінів становлять 90% загальної біомаси.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)