Органи правового регулювання та співробітництва в ЄС

Правове регулювання в рамках ПСБП здійснюється в рамках діяльності головних органів ЄС і спеціальних установ.
Згідно ст. 68 ДФЕС Європейська рада визначає стратегічні напрямки законотворчого і оперативного планування в рамках ПСБП. Цьому органу також відводиться роль примирливого політичного органу в разі блокування окремою державою прийняття рішень в ряді випадків.
Безпосередньо в нормотворчому процесі, т. Е. В процесі прийняття регламентів, директив і рішень, беруть участь Європейський парламент, Рада і Комісія, причому їх роль різна в залежності від предмета регулювання. У структурі основних органів ЄС виділені спеціальні підрозділи, які забезпечують виконання функцій відповідних органів, в т. Ч. Займаються технічною роботою з підготовки та узгодження проектів нормативно-правових актів.
Унікальність механізму ПСБП полягає в наділення контрольними повноваженнями національних парламентів держав-членів ЄС. Це досить незвично, так як в даному випадку національні законодавчі органи отримали окремий голос і право виступати від свого імені самостійно і незалежно від звичних державних органів зовнішніх зносин у правотворчій діяльності ЄС як міжнародно-правової освіти. Згідно ст. 68 ДФЕС національні парламенти контролюють відповідність правотворчої ініціативи і проектів правових актів принципом субсидіарності.
Особливість механізму ПСБП також складається в створенні великої кількості і значну роль вторинних або допоміжних органів ЄС, т. Н. децентралізованих агентств, відповідальних за співпрацю в певному секторі. Безпосередньо причетні до регулювання та функціонування ПСБП:
– Європейський поліцейський офіс (Європол, Europol);
– Орган судової співпраці ЄС (Евраюст, Eurojust);
– Агентство з основних прав (FRA);
– Європейський поліцейський коледж (CEPOL);
– Європейське агентство управління і оперативного співробітництва на зовнішніх кордонах держав – учасниць Європейського Союзу (Фронтекс, Frontex);
– Європейський офіс підтримки притулку (EASO);
– Європейське агентство оперативного управління великомасштабними IT-системами в Простору свободи, безпеки та правосуддя (eu-LISA);
– Європейське агентство мережевої та інформаційної безпеки (ENISA);
– Європейський центр моніторингу за наркотиками та наркотичною залежністю (EMCDDA).
Правовим регулюванням у сфері ПСБП займаються, звично для правової системи ЄС, головні органи – Комісія, Рада і Європейський Парламент. Регулювання в сфері ПСБП характеризується провідною роллю і особливим внутрішнім механізмом діяльності Ради.
Для прийняття рішень в сфері ПСБП Рада збирається у форматі “Юстиція та внутрішні справи” (JHA). Але окремі рішення доводиться приймати також Раді в форматі “Загальні справи” (GAC), коли справа йде про підготовку зустрічей Європейської Ради або стосується відразу декількох форматів Ради, і ще в форматі “Зовнішні відносини” (FAC), коли рішення стосуються зовнішнього виміру ПСБП і співпраці з третіми державами.
До винесення питання на засідання власне Ради ведеться кропітка робота на різних рівнях в рамках структурних підрозділів цього органу.
Безпосередньо підготовкою засідань Ради займається COREPER – Комітет постійних представників. Виділяють два склади COREPER – на рівні заступників постійних представників (COREPER I) і на більш високому рівні власне постійних представників (COREPER II). Треба відзначити, що підготовкою зустрічей Ради з питань ПСБП займається COREPER II, що підкреслює значимість цих питань і увагу держави до них.
Навіть сьогодні в сфері ПСБП зберігається спадщина міжурядової регулювання і скасованої третьої опори права ЄС, що виражається в дуже складній чотирирівневої структурі роботи в Раді над питаннями ПСБП замість прийнятої в інших сферах компетенції ЄС трирівневої структури. Звично перш працюють над питаннями робочі групи, далі питання розглядає COREPER, а потім вони виносяться на засідання Ради. Але в сфері ПСБП роботу робочих груп контролюють ще комітети високого рівня, і тільки після затвердження ними питання передається в COREPER.
Виняток становлять лише питання судової співпраці в цивільних справах, так як Робоча група по цивільно-правових питань (JUSTCIV) підпорядкована безпосередньо COREPER.
Робота над усіма іншими питаннями ПСБП підлягає координації і контролю з боку трьох комітетів високого рівня – Комітету поліцейського і судового співробітництва (CATS, або Комітет ст. 36), Стратегічного комітету з питань імміграції, кордонів та притулку (SCIFA) і нового створеного після Лісабонської реформи на підставі ст. 71 ДФЕС Комітету внутрішньої безпеки (COSI).
Назва Комітету CATS дала абревіатура від французького Comité de l’article trente-six, що перекладається як Комітет ст. 36. Мається на увазі ст. 36 ДЕС в редакції і нумерації Амстердамського Договору 1997 г. Ця ж стаття відповідно до Маастрихтського договору 1992 р мала номер К.4, і, відповідно, так раніше називався і сам цей комітет – комітет К.4. Комітет SCIFA був виділений пізніше за рішенням COREPER. Але, власне, обидва комітети CATS і SCIFA за компетенцією стали спадкоємцями Комітету К.4, який, в свою чергу, став спадкоємцем міжурядової Комітету TREVI. Таким чином, проглядається довга історія становлення структури співробітництва в сфері ПСБП, яка збереглася і сьогодні.
Безпосередньо робота над питаннями ведеться в робочих групах апарату Ради, які можуть створюватися за потребою і підкоряються одному з комітетів високого рівня:
– Робоча група по інтеграції, міграції та видворення;
– Робоча група по візах;
– Робоча група по притулку;
– Робоча група по межах;
– Робоча група з тероризму (TWP);
– Робоча група з питань митного співробітництва (CCWP);
– Робоча група зі співробітництва в кримінальних справах (COPEN);
– Робоча група з матеріального кримінального права (DROIPEN);
– Робоча група з цивільної оборони (PROCIV);
– Робоча група з основних прав, прав громадян і вільне переміщення осіб (FREMP);
– Робоча група з обміну інформацією та захисту інформації (DAPIX);
– Робоча група з питань зовнішніх відносин (JAI-RELEX);
– Робоча група з правозастосування (LEWP);
– Робоча група за шенгенськими питань;
– Робоча група з загальних питань, включаючи оцінку (GENVAL).
Крім цих робочих груп існують також т. Зв. горизонтальні робочі групи, які забезпечують координацію і злагодженість роботи робочих груп над суміжними питаннями, які стосуються відразу кількох сфер регулювання і, відповідно, кількох робочих груп.
В рамках Комісії безпосередню роботу в сфері ПСБП організовують відповідні підрозділи – Генеральний директорат (Directorates-General, або DG). Колишній єдиний Генеральний директорат правосуддя, свободи та безпеки з 1 липня 2010 був розділений на два генеральних директорату – Генеральний директорат з питань внутрішніх справ та Генеральний директорат з питань правосуддя.
Генеральний директорат з питань внутрішніх справ займається питаннями, пов’язаними з безпекою і міграційною політикою, і включає 4 директорату:
1) Внутрішньої безпеки (Директорат А);
2) Міграції та притулку (Директорат В);
3) Шенгену (Директорат С);
4) Стратегії та управління виконанням (Директорат D).
Генеральний директорат з питань правосуддя також включає 4 директорату:
1) Громадянської юстиції (Директорат А);
2) Кримінальної юстиції (Директорат В);
3) Основних прав і громадянства ЄС (Директорат С);
4) Рівності (Директорат D).
У Європейському Парламенті основна робота в сфері ПСБП ведеться в спеціальних постійних комітетах:
– Цивільних свобод, юстиції та внутрішніх справ (LIBE);
– Закордонних справ (AFET);
– Прав людини (DROI);
– Безпеки та оборони (SEDE);
– З правових питань (JURI);
– По конституційних питань (AFCO);
– Прав жінок і гендерної рівності (FEMM), а також в рамках спеціального комітету – Комітету з організованої злочинності, корупції і відмивання грошей (CRIM).
Особливістю регулювання ПСБП є надання національним парламентам держав – членів ЄС повноважень по контролю за дотриманням принципу субсидіарності при прийнятті правових актів шляхом подання обгрунтованих думок з типовими проектами правових актів [135]. Повноваження національних парламентів з контролю за дотриманням принципу субсидіарності з питань поліцейської та судової співпраці в кримінально-правовій сфері передбачені в ст. 69 Договору про функціонування ЄС і регламентовані в доданому до установчих договорів Протоколі № 2 про застосування принципів субсидіарності та пропорційності.
На додаток до положень Протоколу ч. 3 ст. 81 Договору про функціонування ЄС передбачає право вето будь-якого національного парламенту щодо проекту рішення про застосування звичайної законодавчої процедури замість спеціальної до питань сімейного права з транскордонним елементом.
Суд ЄС наділений широкими повноваженнями щодо тлумачення і судового контролю в рамках правової системи ЄС. На відміну від інших галузей компетенція Суду ЄС в сфері ПСБП обмежується положеннями ст. 276 Договору про функціонування ЄС, згідно з якою в сфері судового і поліцейського співробітництва у кримінальних справах Суд не має компетенцію розглядати дійсність або пропорційність операцій, здійснюваних поліцейськими або іншими правозастосовними органами держав-членів або реалізацію державами-членами властивих їм обов’язків щодо підтримки законності і порядку і забезпечення внутрішньої безпеки. Також особливістю стосовно ПСБП є можливість введення термінової процедури щодо преюдиціальних запитів. Така процедура може передбачати обмеження кола сторін та інших зацікавлених суб’єктів, а у випадках надзвичайної терміновості – пропуск письмовій стадії процедури.
Функції ЄС в сфері ПСБП делегуються спеціальними органами співробітництва, коли це передбачено установчими договорами або правовими актами ЄС. До таких органів, в першу чергу, відносяться Європол і Євроюст. Також функціонують Європейське агентство з управління та оперативної співпраці на зовнішніх кордонах (Фронтекс), Агентство з основних прав, Європейський центр моніторингу за наркотиками і наркоманією (EMCDDA), Європейський офіс підтримки з питань надання притулку (EASO) та інші.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Органи правового регулювання та співробітництва в ЄС