Home ⇒ 👍Література ⇒ ОРАТОРСЬКА ПРОЗА ІЛАРІОНА – Валентина Соболь

ОРАТОРСЬКА ПРОЗА ІЛАРІОНА – Валентина Соболь

Іларіона, першого митрополита київського з руських, а не в греків, вважають автором одної з перших (відомих нам) пам’яток літератури Київської Русі, церковної промови: “Слово о законъ и благодати”, складеної, мабуть, у 30-50 роках XI ст.

В досконалій ораторській формі “Слово” підносить християнську віру (“благодать”), протиставляючи її “закону”, тобто “Старому (ветхому) завіту” – староєврейській релігії (“закон Мойсея”). Використовуючи біблійну розповідь про жінку Авраама Сару та його ж рабиню Агар, автор доводить вищість християнства від Мойсейового “закону”.

Інтерес промови для нас не в цій догматичній частині, а в заключній, де автор уславлює князя Володимира, що переніс християнство в Руську землю, а разом і сина його Георгія – Ярослава Мудрого, який побудував у Києві храм Софії – “премудрості божої”. В цій похвалі Іларіон з гордістю говорить про Русь як про країну, що “відома і чутна по всіх кінцях землі”, побічно виступаючи проти зазіхань Візантії на церковну-державну гегемонію над Руссю.

Подаємо уривки за рукописом ХVІ ст., опублікованим А. В. Горським у вид. 1844 р. (“Памятники духовной литературы времен великого князя Ярослава I”).

СЛОВО

О ЗАКОНЪ, МОИСЕОМ ДАННЪЕМЬ И О БЛАГОДАТИ И ИСТИНЪ, ІИСУС ХРИСТОМЪ БЫВШІИХ, И КАКО ЗАКОН ОТЬИДЪ, БЛАГОДАТЬ ЖЕ И ИСТИНА ВСЮ ЗЕМЛЮ ИСПОЛНИ И ВЪРА СО ВСЯ ЯЗЫКЫ ПРОСТРЕСЯ И ДО НАШЕГО ЯЗЫКА РУССКАГО; И ПОХВАЛА КАГАНУ* НАШЕМУ ВЛАДИМІРУ, ОТ НЕГО ЖЕ КРЕЩЕНИ БЫХОМ, И МОЛИТВА К БОГУ ОТ ВСЕЙ ЗЕМЛИ НАШЕЯ.

Благословен господь бог Ізраилев, бог христіянеск, яко посъти и сътвори избавленіе людям своим, яко не презръ твари своея до конца идольским мраком одержим быти и бъсовськиим служеніим, но опраиди прежде племя Авраамле скрижальми и законом, послъжде сыном своим вся языки спасе Евангеліем и крещешем и вводя в обновлеше пакыбытіа* в жизнь въчную…

Закон бо предтечя бъ и слута благодати и истинъ; истина же и благодать слуга будущему въку, жизни нетлъннъй. Яко закон иривождааше в законеныа к благодатному крешешю: крещеніе же препущает сыны своя на въчную жизнь. Моисій бо и пророцы о Христовъ пришествіи повъдаху. Христос же и апостоли его о воскресеши и о будущем въцъ.

А еже поминати в писаши семь и пророческая проповъданя о Христъ и апостольская ученія о будущем въцъ, то излиха есть и на тщеславіе склоняся. Еже бо в инъх книгах писано и вам въдомо, то здъ положити, то дрьзости образ есть и славохотію.

Не к невъдущшм бо пишем, но преизлиха насыщшемся сладости книжныя; не к врагам божіим иновърныим, но самъм сыном его: не к странныим, но к наслъдником небеснааго парствія. Но о законъ, Моисеомь даннъемь, и о благодати и истинъ Іисус Христомь бывшіих повъсть си есть.

И что успъ закон? что-ли благодать? Прежде закон, потом благодати: прежде стънь*, ти потомь истина. Образ же закону и блаюдати – Агари Сарра, работнаа Агар и свободнаа Сарра: работнаа прежде, ти потом свободнаа. И да разумъет, иже чтет. Яко Авраам убо от уности своея Сарру имъ жену си, свободну, а не рабу: и бог убо прежде вък изволи и умысли сына своего в мір по-слати, и тъм благодати явитися. Сарра же не рождаше, понеже бъ неплоды; не бъ неплоды, но заключена бъ божіим промыслом на старость родити: безвъстная же и утаенаа мудрости божіа утаена бяху ангел и человък, не яко не явима, но утаена и на конец въка хотящеся явитися. Сарра же глагола к Аврааму: “се заключи* мя господь бог не раждати; вниди убо к рабъ моей Агари и родиши оть нея”. Благодать же глагола к богу: “аще нъсть времене снити ми на землю и спасти мір, сниди на гору Синай и закон положи”. Слушая Авраам ръчи Саррины и вниде к рабъ ея Агари. Послуша и бог яже от благодати словес и сниде на Синай. – Роди же Агарь раба от Авраама рабочищ*, и нарече Авраам имя ему: Измаил. И снесе Моисеи от Синайскыя горы закон, а не благодать, стънь, а не истину. – По сих же уже стару сущу Аврааму и Сарръ, явися бог Аврааму, съдящу ему предь дверьми куща своеа, в полудне, у дуба Мамврійскаго; Авраам же тече в срътеніе ему и поклонися ему до землъ и пріат и в кущу свою. Въку же сему к концу приближающугя, посъти господь человъчьскаго рода и сниде с небесе, в утробу дъвицы въходя; пріят же и дъвица с покланяшем в кущу плотяную* не болъвши, глаголющи к ангелу: “се раба господня, буди мнъ по глаголу твоему”. – Тогда убо отключи бог ложесна Саррина, и заченши роди Иссака, свободнаа свободнаго. Присътившу богу человъчьска естества, явишася уже безвъстная и утаеная, и родися благодать и истина, а не закон; сын, а не раб. – Яко отдоися* отроча Исаакъ и укръпъ, и сътвори Авраам гостивству велику, егда отдоися Исаак, сын его. Егда бъ Христос на земли, и еще благодать не укръпла бъаше, но дояшеся еще, за тридесять лът, в няжя Христос таяшеся; егда же отдоися и укръпъ, явися благодать божіа спасеннаа человъком в Іерданстъй ръцъ; сътвори бор гостивству велику и пир велик тельцем упитанным от въка, въозлюбленныим сыном своим Ісус Христомь, съзвовав на едино веселіе небесныа и земленыа, съвъкупив въ едино ангелы и человъки…

Въра бо благодатная и по всей земли распростреся, и до нашего языка русскаго дойде, и законьное озеро пресыше*, евангельский же источник наводнився, и всю землю покрыв, и до нас проліявся. Се бо уже и мы съ всъми христіанами славим Святую Троицу, а іюдея млъчит…

Хвалит же похвальными гласы Римьская страна Петра и Павла, имиже въроваша в Ісуса Христа сына божіа; Асіа, и Ефес, и Патм – Іоанна Богослова; Индъя – Фому, Египет – Марка; вся страны, и грады, и людіе чтут и славят коегождо их учителя, иже научиша православной въръ. Похвалим же и мы, по силъ нашей, малыми похвалами великаа и дивнаа сътворъшаго нашего учителя и наставника, великаго Кагана нашеа земля Владимера, внука старого Игоря, сына же славного Святослава, иже, в своа лъта владычьствующа, мужством же и храбьрьством прослушя* в странах многах, и побъдами и кръпостію поминаются нынъ и словут. Не в худъ бо и не в неведоми земли владычьтсвовашя, но вь Русской, яже въдома и слышима есть всъми концы землы…

Добрь послух* благовъріо твоему, о блаженниче, святаа церкви святыа богородица Маріа*, юже създа на правовърнъй основъ, идеже и мужьственое твое тъло нынъ лежит, ожыдаа трубы архангеловы. Добр же зъло и верен послух сын твой Георгій*, егож отвори господь намъстника по тебъ твоему владычеству, не рушаща твоих устав, но утвержающа, ни умаляюща твоему благовърію положені, но паче прилагающа, не казяща, но учиняюща иже недоконьчаннаа твоа доконча, акы Соломон Давыдова, иже дом божій великый святый его премудрости създа на святость и освящеше граду твоему, юже с всякою красотою украси златом и среблом, и камешем драгыим, и съсуды честныими, яже церкви дивна и славна всъмь окружныимь странамь, якоже ина не обрящется въ всем пслунощи земнъм, от встока до запада, и славный град твой Кыев величеством, яко вънцем, обложил, предал люди твоя и град святъй всеславнъй, скоръй на помощь христіаном, святъй богородици, ей же и церковь на велпкыих вратъх създа во имя первааго господскаго праздника святааго благовъщеніа…

Встани, о честнаа главо, от гроба твоего, встани, отряси сон. Нъси бо умерл, но спиши до общаго всъм встаніа. Встани, нъси умерл, нъсть бо ти лъпо умръти, въровавшу в Христа, живота всему міру. Отряси сон, взведи очи, да видиши, какоя тя чьсти господь тамо сподобив, и на земли не безпамятна оставил сыном твоим. Встани, виждь чадо свое Георгіа, виждь утробу свою, виждь милааго своего, виждь, егоже господь изведе от чресл твоих; виждь красящааго стол земля твоей, и возрадуйся, възвеселися. К сему же виждь и благовърную сноху твою Ерину*, виждь вънуки твоа и правнуки, како живут, како храними суть господем, како благовъріе держат по предашю твоему, како в святыа церкви чястят, како славят Христа, како поклоняются имени его. Виждь и град величьством сіяющ, виждь церкви цвтущи, виждь христіанство растуще, виждь град иконами святыих освещаем блистающеся, и тиміаном объухаем*и хвалами и божественами пъніи святыими оглашаем. И си вся видъв, възрадуйся, и взвеселися, и похвали благого бога, всъм сим строителя.

КИРИЛ ТУРОВСЬКИЙ

Кирил, епископ Туровський, – відомий письменник-проповвдник 60-80-х років XII ст. Вважаеться встановлсним, що в1н написав дев’ять “слов-проповідей” теми різних свят, три поучения ченцям і деяга інщі твори. “Слова” Кирила Туровського, одного а найосвченіших представнигав літератури XII ст., з їх урочистою риторичною формою, алегоричним тлумаченням явищ природи і образів біблії, з драмативацією біблійних подій, з численними афоризмами і притчами, свідчать, що автор добре знав тодішню літературу й мав великий ораторський талант.

Наведені уривки з “Слова в новую недълю по Пасцъ” 1 з “Слова на Воанесеніе господне” подаємо за виданням К. Ф. Калайдович, “Памятники российской словесности XII века”, М., 1821.

СЛОВО В НОВУЮ НЕДЪЛЮ ПО ПАСЦЪ

…Ныня солнце красуяся к высотъ въсходить и радуяся землю огръваеть, възиде бо нам от гроба праведное солнце Христос и вся върующая ему спасаеть. Ныня луна с вышьняго съступивъши степени, болшему свътилу честь подаваеть; уже ветхый закон, по писанію, с суботами преста и пророкы Христову закону с недълею честь подаеть. Ныня зима гръховная покаяніемь престала есть и лед неврія богорозуміемь растаяся; зима убо язычьскаго кумирослуженія апостольским ученіемь и Христовою вірою престала есть, лед же Фомина невърія показаніемь Христов ребр растаяся. Днесь весна красуеться, оживляющи земное естьство; бурши вътри, тихо повъвающе, плоды гобьзують и земля семена питающе зеленую траву ражаеть. Весна убо красная въра есть Христова, яже крещеніемь поражаеть человъчьское покыестьство; бурніи же вътри гръхотвороній помысли, иже покаяніемь претворшеся на добродътель душеполезныя плоды гобьзують: земля же естьства нашего, акы съмя слово божіе пріимши, и страхомь его присно болящи, дух спасешя ражаеть.

Ныня новоражаеміи агньци и унци, быстро путь перуще, скачють, и скоро к матером възвращающеся веселяться, да и пастыри свиряюще веселіемь Христа хвалять. Агнеца, глаголю, кроткыя от язык люди, а унна кумирослужителя невърных стран, иже Христовомь въчеловъченіемь и апостольскымь ученіемь и чюдесы, скоро по закон емъшеся, к святъй церкви възвратившеся, млеко ученія ссуть; да и учители Христова стада о всъх молящеся, Христа бога славять, вся волкы и агньца в едино стадо собравшаго. Ныня древа лъторасли испущають, и цвъти благоуханія процвитають, и се уже огради сладъкую подавають воню, и дълатели с надежею тружающеся плододавеца Христа призывають. Бъхом бо преже акы древа дубравная, не имуще плода, ныняже присадися Христова въра в нашемь невърьи, и уже держащеся корене Іосъева, яко цвъты добродътели пущающе, райскаго пакыбытья о Христъ ожидають; да святители о церкви тружающеся от Христа мьзды ожидають. Ныня ратай слова, словесвыя уньца к духовному ярму приводяще, и крестьное рало в мысленых браздах погружающе, и бразду покаашя почертающе, съмя духовное въсыпающе, надежами будущих благ веселяться. Днесь ветхая конець. пріяша, и се быша вся нова, въскресешя ради. Ныня ръкы апостольскыя наводняються, и язычныя рыбы плод пущають, и рыбари, глубину божія въчеловъченія испытавъше, полну церковьную мрежю ловитвы обрътають: ръками бо, рече пророк, расядеться земля, узрять и разболяться нечестивш людіе. Ныня мнишьскаго образа трудолюбивая бчела, свою мудрость показающи,. вся удивляеть; якоже бо они в пустынях самокърміемь живуще, ангелы в человъкы удивляють, и си на цвъты излетающи, медвеныя сты стваряеть, да человъком сладость и церкви потребная подасть. Ныня вся доброгласныя птица церковьных ликов гнъздящеся веселяться: и птица бо, рече пророк, .обръте гнъздо себе, олтаря твоя, и свою каяжьдо поющи пъснь, славить бога гласы немолчьными…

СЛОВО НА ВЪЗНЕСЕНИЕ ГОСПОДНЕ

…Пойдем же и нынъ, братіе, на гору Елеоньскую умомь, и узрим мысльно вся преславьная, створивъшаяся на ней; на ту бо гору сам Христос бог нашь днесь пришел есть, и всъх святых чинове тамо събрашася: праотечьстш събори патріаршьское множьство, пророчьстіи пълци, апостольстіи ликове, и върных тълпы, с седмьдесятьными Христовы ученикы, о них же рече Павел… Нъ си оставльше, о възнесеніи Христовъ побесъдуим, и яже быша на горъ Елеоньстей. Тамо бо ангельскыя силы и архангельская воиньства: ови облакы крилы вътрьними приносять на възятіе от земля Христа бога нашего, друзш же престол херовимьскый готовять; бог отець жидеть*, его же преже имъ в ядръх, с собою, дух же святый велить всъм ангелом его; възмъте врата небесная, да вънидеть царь славы. Небеса веселяться, своя украшающе свътила, да благословяться от своего творца, с плътію сквозъ тъх врата на облацъх възносима; земля радуеться видящи на себе бога явьствено ходяща, и вся тварь, красуеться, от Елеоньскыя горы просвъщаема, яко на той ангели с святыми апостолы, по повелънію бога отца съвъкупишася, ожидающе сыновьня пришествія. Тъм сій праздьник паче инъх честьнъй бысть нам, и си гора святъйши есть Синайскыя горы. На ону бо невидимо съниде, а на сей явьствьно ся показа, на Синайскую бо съшьд, вся устрашаше, зане гора вся горяше огньмь, молнія же и громи приступающая к горъ умьрщвяху, тъчью с единъм Моисъемь бог бесъдоваше; а на Елеоньскую с тьмами святых въшьд Христос, вся освящаеть, и вся утъшаеть. Свьтить бо ся Елеои яко солнце, святых чины с Христосъмь на собъ имъя, и за оны громы и мълнія пророчьстіи слышатся гласи, яже радостьно ликъствують глаголюще: възпесися силою твоею, боже, поем и въспоем силы твоя. Ангели вся поущають глаголюще: въскликнъте богу вся земля, пойте же имени его; патріарси начинають пъснь: се бог нашь възноситься, смирив обоя в едино, и съвъкупив земныя с небесными; преподобніи възглашають: възносися на небеса, боже, по всей земли слава твоя; праведнипи велегласують. възнесися судяй земли, да и мы в свътъ лица твоего, господи, пойдем; Давыд же акы старъйшина ликов, уяшняя пъснепые гласы, глаголеть: вси языци въсплешъте руками, въскликнъте богу гласомь радости, да възидеть бог в въскликновеши и господь в гласъ трубьнъ; всъх же глас оконьчеваеть Павьл, глаголя: кто възиде на небеса, Христа съвести? Кто ли сълезе в бездьну, Христа съзвести? Нъ тъ есть съшедый, и пакы въшедый, превыше всъх небес. Туже бъ и язычьская церквы, уневътивъшіяся Христу, и того ныня възносима на небеса зрящи скърбить, и стоиющи от сердца с Соломономь въпіеть уязвена есмь аз любовію твоею, женише небесный, не трудихъся в слъ тебе, и дни человъка не възлюбих. И акы проводящи любимаго въпіеть: да цълуеть мя от лъбъзанія уст его; с нею же и апостольский лик, зряще на своего учителя и господа, акы чада церковьная, жалостьно глаголаху: Владыко! не остаии нас сир, их же волею възлюбил еси яко милостив, нъ посъли, яко же объщал еси нам, твой пресвятый дух. К ним же отвъща Ісус, милостію утъшая: сядете в Іерусалимъ, аз бо въсхожю к отцу моему и богу вашему и посълю, яко объщах вам, иного параклита, духа моего и отча. И въздвиг руцъ, благослови я. И се рек възношашеся на небо, и ти поклонишася ему, и облак свътьл подъят и от очію их: възиде бо, рече, на херовим, и летъ на крилу вътрьнюю. Имъяшеть же с собою господь и душа человъческы, яже възнесе на небеса в дар своему отцю, их же в горнимь градъ усели… Предиже течаху ангельскыя силы, страхомь и радостію, отвръсти хотяще врата небесная; нъ вышьши вратьници възбрапяху, въпіюще: си врата господня, да никтоже земных суду проходить, нам бо положи бог яже не мимо идуть; пыняже дивимъся, зряще человъка на херовимьстъмь престолъ съдяща, и преже серафим тъщащася врата си проити. Ангели же пов здаху сына божія силу и сан, человъчьскымь обложена тълесемь, и не пререковати божіи воли, вся мудростію творящему: съниде бо, ръша, на землю, никомуже не чювъшю, и се рабій нося образ въсходить; ониже ръша: не будем покори, аще не услышим слова божш. Тъгда възгласи Христос: отвьрзъзте мнъ врата правьды, и въшьд в ня възвъщю отцю моему, яже на земли съдъях и пострадах. И познавъше глас господень вся силы небесныя падъше поклонишася, глаголюще: аще не видъхом, владыко, тебе сходяща, се покланяемътися въсходящю в славъ. И дух святый на срътеніе ишьд, пъводить равьна собъ сына божія, и почесть творя глаголеть: и да поклоняться ему вси ангелы божіи. Сам же бог отець възгласи к грядущему в плъти. Сын мой еси ты, сяди одесную мене, се престол твой, боже, в въкы въку; твоя суть небеса и твоя есть земля
, и конець ея ты основа. И посадив отець сына на престолъ, и своею вънча его десницею, въспъвающем сице серафимом: положил еси на главъ его вънець от каменш драгаго, славою и честью вънчал еси его, славу и вельлъпоту възложил еси нань. Посемь съвьршаеть помазашем божія сущьства, яко же Давыд послушьствуеть: сего ради помаза тя, боже, бог твой олъемь радости паче причастьник твоих. Да поистинъ сій праздник пълн есть радости и веселія: радость на небесъх възносъшюся Христу к отцю, и на земли веселіе всей твари обновльшися от истьлънія. Тъмже и мы, братіе, придъте въздрадуимъся господеви, въшьдъшему на небо небесное на въстокы, съдящему одесную отца поклонимъся, пріимъшему всяку власть на небеси и на земли помолимъся, царьствующому с отцемь принесем въру яко дары, не явимъся пред нимь тъщи в день праздьника, да пріемем божію благодать. Днесь бо своя Христос всъм раздаваеть дары: даеть отцю принесеную имь в жертву плъть, посылаеть апостолом святый дух, въводить душа святых пророк в небесное царство, раздъляеть своим угодником горняго града обители, отверзаеть праведником рай, вънчаеть страдавъшая зань мученикы, посылаеть страстотерпцем чюдес благодать, даеть святителем душеполезная прошешя, отпущаеть гръшником прегръшенія, милуеть вся творящая волю его и хранящая заповъди его, посылаеть благовърным князем нашим съдравіе тълесем и душам спасніе и врагом одоленіе, утвьржаеть церкви, обогащаеть церковьникы, честьны творить служащая ему іерея и діяконы, освящаеть монастыръ, прославляеть игумены, укръпляеть на тьрпъніе мнихы, благословляеть вся крестьяны: малыя с великыми, нищая с богатыми, рабы с свободными, старьцъ с уношами, и женимыя с дъвицями, матери с младенци, сироты с вдовицами. Придем и мы, братіе, в святую церковь; взвеличим Христа бога нашего, давъшаго ны живот; прославим и по сих объщавъшаго небесное царство; възнесем имя его въкупъ, да послеть и нам пресвятый свой дух; того бо есмы раби, и тому славу, чьсть и покланяше въсылаем, с отцем и с пресвятымь, благыимь и животворящимь духомь, ныня и присно и в въки въком, аминь.

*Кагару – мабуть, хозарське слово – князь, цар.

*Другого битія, відродження.

*тінь

*замкнув

*раба

*тілесну

*вигодувався, зріс

*висохло

*уславилося

*свідок

*Святаа церкви святыа богорсщица Маріа – так звана “Десятинна” церква у Киеві, побудована Володимиром 996 р., поновлена Ярославом 1039 р., зруйнована татарами 1240 р.

*ім’я князя Ярослава Мудрого, яке він дістав при хрещенні.

*Ірина, або Інгігерда, жінка Ярослава Мудрого.

*запашний

*зам. “ждеть”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Related posts:

  1. CАМОТОТОЖНІСТЬ КРІЗЬ ПРИЗМУ ТРАГІЧНОЇ ДОЛІ – Валентина Соболь Темою пропонованої статті є трагічне в українській бароковій історіографії XVII-XVIII століть. Особливу увагу привертає українська барокова історіографія в тому її різновиді, який, за переконанням Д. Чижевського, був на Україні не дуже розповсюджений. Ідеться про жанр автобіографії, представлений дійсно нечисленними творами. Так, перші діаріуші відомі з доби середньовіччя. Це діаріуші Борзаківського й Ладинського, Ханенка й Марковича, […]...

  2. ПАМ’ЯТНА КНИГА ДМИТРА ТУПТАЛА – ВАЛЕНТИНА СОБОЛЬ “Для історика літератури літературні пам’ятки важливі зовсім не тому, що відбивають класові інтереси і симпатії, а тому, що самі в собі містять своєрідну історію” Володимир Перетц (“Из лекций по методологии…” – К.,1914.-С.87) Історія твору Шевченко залишив по собі 36 суто автобіографічних творів, не рахуючи тих, у яких автобіографічні мотиви не є визначальними. У Дмитра Туптала, […]...

  3. Ораторська проза Ораторська проза – живе мовлення, що зазнало художньої обробки. Відома давнім літературам Близького Сходу (“Повість про Ахікару”), Китаю (“Промови царств”), але найповніше розвинулася в давній Греції (V-IV ст. до н. е.) та Римі (І ст. до н:е.) завдяки Сократу, Демосфену, Ціцерону, Апулею. О. п. пережила різні стильові віяння (азіанізм, аттикізм тощо). В добу середньовіччя вона […]...

  4. “Слово про закон і благодать” Іларіона Сьогодні ми бачимо, як зростає інтерес до давньоруської історії, культури, літератури зокрема. І це природно. Суспільні зміни в Україні зумовлюють інтерес до витоків нашої національної свідомості, підгрунтя сучасної літератури. Будуючи свою незалежну державу, ми повинні досконало знати її славне минуле. Тому так відрадно, що сучасні шкільні програми передбачають ознайомлення учнів з визначними пам’ятками давньої слов’янської […]...

  5. Чим відрізняється Соболь від Баргузина Багато людей, в числі яких і досвідчені автомобілісти, не бачать суттєвої різниці між “Соболь” і “Баргузин”. Звичайно, подібностей в них більше, ніж відмінностей, проте відмінності все ж існують. І їх важливо знати, тому що це безпосередньо впливає на вибір транспортного засобу. Визначення “Соболь” відмінно підходить для пасажирських перевезень, і його найчастіше використовують школи або туристичні […]...

  6. ВАЛЕНТИНА ТКАЧЕНКО (1920-1970) ВАЛЕНТИНА ТКАЧЕНКО Народилася Валентина Данилівна Ткаченко в містечку Корюківка на Чернігівщині в родині робітника. Після Харківського технікуму культполітпросвіти, відчувши потяг до літератури, вступила до Київського університету на філологічний факультет. Добра, привітна, комунікабельна, вона одразу знайшла собі друзів, особливо серед поетів-початківців, які шанобливо ставилися до її літературних обдарувань. Але і в її життя увірвалася війна. […]...

  7. Біографія Берестова Валентина У маленькому провінційному містечку Калузької області на початку квітня місяця 1928 року в родині шкільного викладача історії з’явився на світло Валентин Дмитрович Берестов. Мистецтвом складати букви в слова хлопчик опанував вже в чотири роки і, на прохання своєї сліпої бабусі, часто читав їй газету “Известия”. За прикладом батька, який писав в юності вірші, маленький Валентин […]...

  8. Біографія Катаєва Валентина Звичайний одеський дворик – зелений і затишний, що чимось нагадує велику комуналку, де кожен знає про своїх сусідів все, наймана квартира зі скромною обстановкою, половину якої займала велика бібліотека глави сімейства – викладача одеського духовного училища. Саме тут на початку січня 1897 року з’явився на світ Валентин Петрович Катаєв. Дитинство його пройшло в галасливому багатомовності […]...

  9. 14 лютого. День Святого Валентина День Святого Валентина має відношення до католицької традиції, тим не менш, свято користується популярністю у закоханих у всьому світі. У далекому минулому римський імператор Клавдій видав указ про заборону легіонерам одружуватися. Він хотів, щоб воїнів ніщо не відволікало від ратних справ – ні сім’я, ні дружина, ні діти. Але священик Валентин, всупереч закону, вінчав всіх […]...

  10. Елліністична проза. Пізньогрецький роман – АНТИЧНА ПРОЗА Зразків елліністичної прози збереглося дуже небагато. Зміст більшості прозових творів доби еллінізму відомий за античними повідомленнями й переказами, а також за тими відображеннями, які вони одержали в Римі та в творчості пізніших грецьких письменників. Водночас варто відзначити, що саме у прозових, тобто у вільніших, ніж в обтяжених багатовіковою традицією і певною мірою “застиглих” віршованих формах, […]...

  11. Твір “День Святого Валентина 14 лютого” Що таке День Святого Валентина і звідки він прийшов до нас, задаються таким питанням багато людей. Це велике свято відзначається саме 14 лютого, в народі його називають святом усіх закоханих. Саме в цей день закохані пари вітають один одного і дарують подарунки, часто вони виглядають у формі червоного серця, так як серце вважається ознакою любові […]...

  12. Короткий зміст Рощин “Валентин і Валентина” Молоді люди – дівчина і хлопець, у обох однакові імена, вони шалено закохані один в одного. Валентина живе у сталінській п’ятиповерхівці. У неї інтелігентна сім’я: мама, сестра Євгенія і бабуся. Валентин же повна її протилежність: він – студент, а його мати – одиночка Ліза працює провідником. Такі різні, але вони разом і планують подальше спільне […]...

  13. Аналіз твору Валентина Распутіна “Уроки французького” Чудовий розповідь “Уроки французького” Валентина Распутіна, викладає читачеві історію хлопчика, а саме певний етап його життя в місті і про його зустрічі з міською вчителькою французької Лідією Михайлівною. Доступний, відкритий, дуже душевний, позитивний розповідь зворушує не лише існуючим станом речей: вимушений від’їзд хлопчика, його розлука з сім’єю, адаптація його в новому незнайомому колективі. Особливо це […]...

  14. Давньогрецька проза і її різновиди – АНТИЧНА ПРОЗА – Давньогрецька проза і її різновиди – Елліністична проза. Пізньогрецький роман – Прозові жанри в римській літературі Давньогрецька проза і її різновиди Давньогрецька проза зародилася в V – IV ст. до н. е., у час активного розвитку драми, тому погляду історії жанри художньої літератури мали у цей період порівняно менше значення. Та навіть за таких […]...

  15. Жорж Санд “Валентина”: аналіз, головні герої роману Основна тема твору – зіткнення бунтує жінки з чоловіками як представниками панівних соціальних відносин. Чоловік – пан де Лансак, секретар посольства, що розорився аристократ; для нього головне – гроші; він одружується заради приданого (пристосувався до буржуазії дворянин). Мати – графиня де Рембо (буржуазного походження) – вище за все цінує аристократичні титули (дуже тонко підмічено це […]...

  16. ВАЛЕНТИН ЧЕМЕРИС (народився 1936 р.) – Веселка творчості Валентина Чемериса – Свято українського гумору Валентин Володимирович Чемерис народився 8 липня 1936 р. в с. Заїчинці на Полтавщині. Мала батьківщина письменника – це унікальне, як він вважає, місце. Село розташоване на півострові, який із трьох сторін омиває річка Хорол. Змалку Валентин любив ходити в плавні, спостерігати за птаством, слухати його співи. Саме мальовничі куточки природи навчили його відчувати й цінувати […]...

  17. ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДУ ПИСЬМЕННИЦІ (ВПЛИВ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ, УКРАЇНСЬКОГО ФЕМІНІСТИЧНОГО РУХУ). ЇЇ ПРОЗА – ЗРАЗОК РАННЬОГО УКРАЇНСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ. ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ, ПРОВІДНІ ТЕМИ ТА ІДЕЇ – МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА Мета (формувати компетентності): Предметні: знання основних віх життєвого і творчого шляху О. Кобилянської, загальної характеристики її творчості; Ключові: вміння логічно висловлювати свої думки; інформаційну: навички самостійної роботи з джерелами інформації; загальнокультурну: усвідомлення рівності жінок і чоловіків у всіх сферах суспільного життя. Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування нових умінь і навичок; урок зустрічей […]...

  18. Ораторсько-проповідницька проза – Середньовічна доба (XI-середина XVI ст.) 2.2.Ораторсько-проповідницька проза Мистецтво ораторства (риторика, красномовство) відоме ще з античних часів. У середні віки християнство витворило особливий вид церковного красномовства, яке стало складовою передусім візантійської культури, а з поширенням християнства у Європі інтегрувалося у культуру інших народів. Проповідницьке слово тлумачило і популяризувало християнське віровчення, прищеплювало морально-етичні настанови, та водночас воно несло красу промовленого слова, сповнювало […]...

  19. День всіх закоханих або День Святого Валентина День всіх закоханих або День Святого Валентина прийшов до Росії порівняно недавно, а в західній Європі він ставиться до необов’язковим церковним святам, тобто його можна відзначати за своїм розсудом. Відзначають це свято 14 лютого. Традиційно закохані в цей день обмінюються листівками у формі сердечка, так званими “валентинками”, де пишуть вірші або визнання в любові. Зараз […]...

  20. Чому день святого Валентина святкується як день закоханих? День християнського святого Валентина святкується 14 лютого. У ньому, як і в багатьох святах, з’єдналися християнські і поганські традиції. З одного боку, це звичай греко-римських весняних свят на честь веселого і велелюбного бога Пана. Зазвичай їх відзначали 15 лютого. Християнський священик Валентин був страчений за те, що вінчав, незважаючи на заборону імператора, римських солдатів і […]...

  21. ПЧ. Ф. М. Достоєвський “Хлопчик у Христа на ялинці” – Росія – ПРОЗА Й ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ Й ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ ХІХ СТ Мета – формувати компетентності: Предметні (знання творчості Ф. М. Достоєвського та його оповідання “Хлопчик у Христа на ялинці”; розуміння психологічної лінії твору; мовлення; творчі здібності; естетичний смак); Ключові (уміння вчитися: навички оцінювання культурно-мистецьких явищ; комунікативну: навички ефективної роботи в парі та в колективі; інформаційну: навички ефективної роботи з додатковою літературою, уміння критично оцінювати теоретичний матеріал; […]...

  22. Состав и целевое назначение земель Украины Земельным кодексом Украины (ст. 18) предусмотрено, что к землям Украины относятся все земли в пределах ее территории, в том числе острова и земли, занятые водными объектами. Все земли в составе земель Украины по основному целевому назначению делятся на категории, имеющие особый правовой режим. Среди них закон выделяет: земли сельскохозяйственного назначения; земли жилой и общественной застройки; […]...

  23. Іван Нечуй-Левицький – РЕАЛІСТИЧНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА Іван Семенович Левицький (Нечуй) народився 15 листопада 1838 р. в м. Стеблеві (тепер – м. Корсунь Шевченківського району на Черкащині; у родині сільського священика. Змалку він добре знав українські народні пісні, приказки, старовинні легенди та комічні казки й анекдоти, придивлявся до звичаїв і побуту селянства. Рано виникло у хлопця й тяжіння до книги, історії й […]...

  24. Короткий переказ – Вступні двері до християнської добронравності – Григорій Сковорода – ПОЕЗІЯ – ІСТОРИЧНО-МЕМУАРНА ПРОЗА Григорій Сковорода Філософський трактат Бог зробив потрібне неважким, а важке – непотрібним. Немає нічого солодшого для людини й нічого потрібнішого, як щастя. Щастя ж у серці, серце в любові, любов – у Законі Вічного. Якби щастя залежало від місця, часу й від плоті, то ми б його ніколи не знайшли Щастя, як повітря і сонце, […]...

  25. Момент – Володимир Винниченко (1880-1951) – МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА (Із оповідань тюремної Шехерезади) І раз Шехерезада так почав своє оповідання: – Слухайте. Було це навесні. Ви ще памятаєте, що то таке весна? Пам’ятаєте небо, синє, глибоке, далеке! Пам’ятаєте, як ляжеш в траву десь, закинеш руки за голову і глянеш у це небо, небо весни? Е!.. Ну, словом, було це навесні. Круг мене кохалося поле, […]...

  26. “Пророк” О. С Пушкіна і М. Ю. Лермонтова – шкільний твір 9 клас ЛІТЕРАТУРА XIX СТОЛІТТЯ Пушкінський “Пророк” написаний у 1826 році, після страти декабристів. Про декабристів багато сперечаються і багато чого говорять. Частіше негативне. Але навіть якщо вони обрали неправильний шлях, то все одно боролися, причому не за свої права (вони і так були з потомствених дворян), а за права цілком безправних людей. Спасибі, що […]...

  27. Іntermezzo – Михайло Коцюбинський (1864-1913) – МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА Присвячую Кононівським полям Дійові особи: Моя утома. Ниви у червні. Сонце. Три білих вівчарки. Зозуля. Жайворонки. Залізна рука города. Людське горе. Лишилось тільки ще спакуватись… Се було одно з тих незчисленних “треба”, які мене так утомили і не давали спати. Дарма, чи те “треба” мале, чи велике, – вагу те має, що кожен раз воно […]...

  28. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ЗА ТВОРЧІСТЮ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО – Михайло Коцюбинський (1864-1913) – МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА 1″Intermezzo” в перекладі означає А лірична пісня Б тихе звучання В перепочинок, пауза Г мінорний настрій 2 Основа сюжету “Intermezzo” А реалістична Б соціально-побутова В фантастична Г автобіографічна 3 За жанром “Intermezzo” – А етюд Б новела В балада Г оповідання 4 Багатство зорових, слухових, нюхових образів – ознака А експресіонізму Б імпресіонізму В романтизму […]...

  29. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ЗА ТВОРЧІСТЮ І. НЕЧУЯ ЛЕВИЦЬКОГО – Іван Нечуй-Левицький – РЕАЛІСТИЧНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА “Кайдашева сім’я” за жанром – це А історичний роман Б історична повість В пригодницька повість Г соціально-побутова повість 2. “Найкращою оздобою українського письменства” назвав повість “Кайдашева сім’я” А Євген Гуцало Б Максим Рильський В Іван Франко Г Володимир Панченко 3. Ознакою соціально-побутової повісті є А розкриття багатогранних характерів героїв з усім розмаїттям їхнього психологічного функціонування […]...

  30. Панас Мирний (Панас Рудченко)(1849-1920) – РЕАЛІСТИЧНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА Працюючи начальником першого відділу Полтавської казенної палати, Панас Мирний виявляв Надзвичайну службову справність, по-товариському ставився до своїх підлеглих, ніколи не зважав на ранг, любив пожартувати. Сміявся якось стримано, граючи блискучими й пронизливими сірими очима, що їх по-особливому примружував під волохатими бровами. Ходив характерною дрібного ходою, начебто примолочуючи ноги й не згинаючи їх у колінах. До […]...

  31. РОСІЯ. НАТХНЕННІ КРАСОЮ: ШКОЛА ЧИСТОГО МИСТЕЦТВА – ПРОЗА Й ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ ТА ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ XIX ст Закарбувати неповторну мить природи, побачити красу в тому, що оточує людину, – ось мета справжнього мистецтва. І. Левітан Творчі пошуки поетів другої половини XIX ст. визначало намагання усвідомити духовну сутність світу та прагнення утвердити пріоритет культури, краси. Не випадково в той час виникають різні школи, угруповання, течії, у яких письменників об’‎єднувала ідея “чистого мистецтва”, вічного […]...

  32. Рання проза Панаса Мирного – Панас Мирний: світогляд і творчість Рання проза Панаса Мирного свідчила про інтерес письменника до особистості не так маленької людини, як людини скривдженої, здатної відчувати зло, несправедливість, кривду значно глибше через свою беззахисність, нездатність до активного опору, внутрішньої слабкості. Несправедливість, з якою вона стикається, – не абстрактні, а реальні носії зла, “лихі люди” – психічно й фізично сильніші, які створюють своїй […]...

  33. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ЗА ТВОРЧІСТЮ ПАНАСА МИРНОГО – Панас Мирний (Панас Рудченко)(1849-1920) – РЕАЛІСТИЧНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА 1.За жанром “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” А філософський роман Б пригодницький роман В історичний роман Г соціально-психологічний роман 2. Алегорична назва роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” взята з А фольклору Б Біблії В афоризмів Г. Сковороди Г вислову академіка О. Білецького 3. В Україні твір Було видано під назвою А “Чіпка” […]...

  34. Моя младшая сестра. Сочинение 5 класс У меня есть младшая сестра, ее зовут Светлана, и я ее очень сильно люблю! У нас с ней разница в 3 года, поэтому сейчас она учится во 2 классе. Я стараюсь ей помогать с учебой и показываю ей на своем примере, как необходимо вести себя в разных жизненных ситуациях. Отец всегда мне говорит, чтобы я […]...

  35. СЛОВО О ЗАКОНІ І БЛАГОДАТІ “СЛОВО О ЗАКОНІ І БЛАГОДАТІ…” – визначна пам’ятка Київської Русі, написана між 1037 і 1050 рр. Виголошене Іларіоном Київським – першим руським митрополитом в Десятинній церкві чи Софійському соборі у присутності князя Ярослава та його родини. Повна назва твору “Про закон, Мойсеєм даний, і про благодать та істину, що були Ісусом Христом, і як закон […]...

  36. ЛЕГЕНДИ І ПЕРЕКАЗИ – КАЗКОВА ТА НЕКАЗКОВА ІСТОРИЧНА ПРОЗА МОДУЛЬ 5 5.2.1. Жанрова специфіка легенди і переказу Легенди – це усне народне фантастичне оповідання міфологічного, релігійного або героїчного змісту з настановою на достовірність (О. Таланчук). Термін “легенда” книжного походження, з латинської мови означає – “те, що має бути прочитане”, походження терміну “переказ” – народне, побутове. Хоча обидва жанри споріднені, взаємодіють між собою та з […]...

  37. Украинские земли в составе Великого Княжества Литовского В конце XIII – начале XIV в. Венгрия присоединила к себе Закарпатья. В сер. XIV в. Буковиной овладело Молдавское княжество; литовцы утвердились сначала на Волыни, а позже присоединили Киевскую, Переяславщину, Подолье и Чернигово-Сиверщину; Галичина после долгой борьбы между Польшей, Литвой и Венгрией оказалась в составе Польши. В конце XV в. южно земли и Крым оказались […]...

  38. МАЛА ПРОЗА В. ВИННИЧЕНКА У малій прозі Винниченка відбились імпресіоністські віяння того часу; його по праву можна вважати предтечею українського імпресіонізму. Винниченка цікавить незримий процес духовного становлення особистості, усвідомлення нею соціальних зв’язків у суспільстві, пробудження в людях громадянського почуття відповідальності за все, що відбувається. Винниченко знов і знов повертається до людини, заглиблюється в її дух і почуття, щоб з’ясувати, […]...

  39. Козацькі літописи – Історично-мемуарна проза – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА РЕНЕСАНСУ І БАРОКО – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Історично-мемуарна проза Козацькі літописи Козацькі літописи – умовна назва історичних творів другої половини XVII – початку XVIII століття, присвячених козацьким війнам. Від літописів у традиційному розумінні вони значно відрізняються, зокрема виразною авторською позицією. ВІДОМІ три найвизначніші козацькі літописи – Самовидця (про події 1648-1702 років, вірогідний автор – Роман Ракушка-Романовський), Григорія Граб’янки (1710; про події від […]...

  40. Проза Костянтина Кудієвського Немає нічого дивного в тому, що митець-мариніст народжується неподалік від моря, біля водного простору. Відчуття морської стихії якимись особливими струменями – підсвідомими, позараціональними, до кінця не збагненими – передається йому духом того краю, де розпочинається почуттєвий та світоглядний шлях митця, роками того дитинства, що проходить під романтичні розповіді про максималістські закони моря й зухвалі морські […]...

ОРАТОРСЬКА ПРОЗА ІЛАРІОНА – Валентина Соболь
«
»