Оповідання, новела, повість як епічні жанри

Розповідь є великою літературною формою письмової інформації у літературно-художньому оформленні. При записі усних переказів повість відокремилася як самостійний жанр в письмовій літературі.

Розповідь як епічний жанр

Відмінними рисами розповіді є:

    Мала кількість дійових осіб; Невеликий вміст; Одна сюжетна лінія.

Розповідь не володіє переплетеннями у подіях і в ній не може зустрічатися строкатість художніх фарб.

Таким чином, розповідь – це оповідний твір, якій властивий невеликий обсяг, мала кількість героїв і короткочасність зображуваних подій.

Цей вид епічного жанру сходить до фольклорних жанрів усного переказу, до алегорій і притч.

У XVIII столітті різниця між нарисами і розповідями була ще не визначена, але з часом розповідь стали відрізняти від нарису конфліктністю сюжету. Існує відмінність між розповіддю “великих форм” і розповіддю “малих форм”, але часто це розходження умовне.

Зустрічаються оповідання, в яких простежуються характерні риси роману, а також є невеликі за обсягом твори з однією сюжетною лінією, які називають таки романом, а не розповіддю, незважаючи на те, що всі ознаки вказують на цей вид жанру.

Новела як епічний жанр

Багато хто вважає, що новела – це певний вид розповіді. Але все ж таки визначення новели звучить, як різновид малого прозового твору. Від розповіді новела відрізняється:

    Сюжетом, який часто гострий і доцентровий; Строгістю композиції; Обсягом.

Новела найчастіше розкриває гостру проблему або питання через одну подію. Як зразок літературного жанру, новела виникла в епоху Відродження – найзнаменитішим прикладом є “Декамерон” Бокаччо.

З часом новела стала зображати парадоксальні та незвичайні пригоди.

Розквітом новели, як жанру, вважається період романтизму. Знамениті письменники П. Меріме, Е. Т. А. Гофман, Гоголь писали новели, центральною лінією яких було зруйнувати враження про звичну повсякденність.

Новели, які зображували доленосні події і гру рока з людиною, з’явилися на початку XX століття. Такі письменники, як:

    О. Генрі; С. Цвейг; А. Чехов; І. Бунін.

Всі вони приділяли значну увагу жанру новели в своїй творчості.

Повість як епічний жанр

Такий прозаїчний жанр, як повість, являє собою проміжне місце між розповіддю і романом. Спочатку повість була джерелом розповіді про якісь реальні, історичні події (“Повість временних літ”, “Повість про Калкську битву”), але згодом вона стала окремим жанром для відтворення природного перебігу життя.

Особливістю повісті вважається те, що в центрі її сюжету завжди знаходиться головний герой і його життя – розкриття його особистості та шляхи його долі.

Для повісті характерна послідовність подій, в яких розкривається сувора дійсність.

А подібна тема вкрай актуальна для такого епічного жанру. Знаменитими повістями є:

    “Варна” Т. Г. Шевченко; “Станційний доглядач” О. Пушкіна; “Бідна Ліза” Н. Карамзіна; “Життя Арсеньєва” І. Буніна; “Степ” А. Чехова.
Значення художньої деталі в оповіданні

Для повноцінного розкриття задуму письменника і для повного розуміння сенсу літературного твору дуже важлива художня деталь. Це може бути подробиця інтер’єру, пейзажу або портрета, ключовим моментом тут є те, що письменник підкреслює цю подробицю, тим самим звертаючи на неї увагу читачів.

Це служить способом виділити якусь психологічну межу головного героя або настрою, який характерний для твору. Примітно, що важлива роль художньої деталі полягає в тому, що вона одна може замінити безліч оповідних подробиць. Таким чином автор твору підкреслює своє ставлення До ситуації або до людини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Оповідання, новела, повість як епічні жанри