Опис і аналіз книги “Циганське романсеро” Лорки

“Циганське романсеро” – книга віршів Федеріко Гарсіа Лорки. Поет довго виношував свої задуми, але втілював їх зазвичай швидко, за лічені тижні і навіть дні. “Циганське романсеро” Лорки створювалося кілька років. Сам поет позначив час створення 1924- 1927 рр. Але працював він над книгою майже вдвічі довше.

Перший вірш (включене в книгу передостаннім) написано в кінці 1921 р листі одному Лорка тоді повідомляв: “Я хочу писати спокійно і світло… У моїх ліричних перелісках заблукають герої народних романсів”. Від цього первісного задуму, кілька літературного, не залишилося нічого – ні спокою, ні світла, ні фольклорних персонажів. Вони поступилися місцем циганам, цілком реальним, Гранадського, але казково перетвореним даром поета. І книгу він створив нічну – лише в чотирьох романсах сутеніє, інші – “безкрайня ніч в численних зірок”. “Циганське романсеро” Лорки – тривожна і трагічна книга про загублених життях, про неіскупіма страждання (сам поет дав їй образне визначення – “андалузький вівтар”) і докучання насильства. Цього не суперечить і симетрична композиція книги – центральна вісь (три романсу про Гранаді, Кордові і Севільї) і вівтарні стулки: по одну сторону жіночі образи, в поезії Лорки безсмертні, як земля, по іншу – чоловічі, низка смертників. Вівтар – це жертовник.

Книга “Циганське романсеро” створювалася в роки військової диктатури Прімо де Рівера, в пору розгулу вояччини і жандармерії. Осередком опору були університети, і вічний студент Гарсіа Лорка не стояв осторонь від боротьби. Але не злоба дня визначила колорит книги. Лорка сам зробив обкладинку для першого видання: криваві літери заголовка і глечик з чорними соняшниками на тлі смутного контуру. Цей контур – карта Іспанії, натяк на головну героїню книги – батьківщину. У своїх виступах поет, цураючись риторики, називав цю героїню тугою. У поетичних образах “Романсеро”, крім вічного – любові, смерті і краси – зашифрована любов до рідної землі, біль за неї і тривога за її майбутнє. І природно, що Лорка присвятив книгу найбільш знедоленим. Але, говорячи про неї, він незмінно підкреслював: “Це андалузька пісня, а цигани в ній – приспів”.

Двічі протягом роботи він вважав книгу закінченою і збирався її видавати, але всякий раз відкладав написане, створював нові романси і переробляв колишні, іноді до невпізнанності. І лише тоді поставив крапку, коли впевнився, що створив книгу про всій Іспанії. Але і тоді Лорка не вважав її закінченою: первісне її назва – “Перше циганське романсеро”. Другого він не написав, хоча збирався, перевидаючи книгу, включити в неї три нових романсу і в їх числі той, яким явно пишався, – романс про побитого цигани. Але чомусь не зробив цього, і доля всіх трьох віршів невідома – більшість рукописів Лорки загинуло.

Словосполучення “циганський романс” для російського слуху звично, для іспанського парадоксально. Іспанські романси – народні балади про королів і маврах, лицарів і пастухів, зради і розлуки – дітище Кастилії. Вони так само споконвічно, як російські билини, і циганськими бути не можуть. Назва “Циганське романсеро” Лорки настільки ж незвично, як “Тригрошова опера”, і таїть в собі ту ж сумну іронію, якій забарвлений титул “Дон Кіхот Ламанческій”. Про свій творчий задум поет говорив: “Я прагнув до гармонії циганської-міфологічного з відвертою вульгарністю теперішньому житті, вийшло щось дивне, і, мені здається, в цьому є якась нова краса”. Він домігся гармонії, але дивною і тривожною гармонії дисонансів. Створений ним циганський світ – це умовно циганський, народний, людський світ радощів, пристрастей і страждань, облагороджених піснею або, іншими словами, властивою життя поезією. Смерть – поза цим світом: “Романсеро” не примиряє її з життям, і останнім, вже безсилим викликом їй звучить смертний крик.

Циганський світ Лорки, казковий і людяний, руйнують сили розбрату і сили порядку. Одні, стихійні і ще не просвітлені, несуть йому смерть зсередини; інші, наділені свідомістю і владою, вриваються ззовні. І вони згубний, тому що це не стихія, а злагоджений механізм – і його не олюднити. Саме вони 19 серпня 1936 в образі жандармського конвою супроводжували поета в камеру смертників і далі – в братську могилу під Віснар.

“Циганське романсеро” Лорки побачило світ в червні 1921 року. Задовго до цього Лорка в листі ділився мрією: “Я хочу, щоб люди, заронити в мене зерна цих образів, відчули в них рідне, відчули їх частиною свого власного світу”. Але коли це сталося, поет розгубився і приписав успіх того, що книгу невірно прочитали і зрозуміли, углядівши в ній лише ненависну йому іспанщіну. Він так і не зміг повірити, що створена ним книга стала народною, і до останніх днів пояснював і розтлумачував її вірші (останній раз – в суді, напередодні фатального від’їзду в Гранаду, як відповідач у справі про образу влади).

За вісім років вийшло сім прижиттєвих видань книги. У річницю загибелі поета і в наступному, 1938 р республіканська Іспанія як данина народній пам’яті випустила траурні збірники Гарсіа Лорки – і обидва рази це було “Циганське романсеро”. Тепер його читали в окопах. І зовсім незвичайним було десяте видання, анонімне і підпільне, – перше видання Лорки при франкістського режиму. На Страсному тижні 1943 р Гранаді розійшлася “Циганська газета”; на побіжний погляд вона нічим не відрізнялася від офіційної друку – жирні газетні шапки, розмиті фронтові знімки, вибухи, каски, кулеметні дула. Але під назвою газети замість “номер такий-то” стояло “№ єдиний”, а стрункі колонки газетного тексту були віршами – і першим на аркуші під шапкою “Бій під Новоросійськом” стояв “Романс про місяць, місяцю”, що відкриває книгу її заспів, нотний ключ і позначення тональності. Учасники цієї зухвалої акції згадують, що кілька примірників “газети” вдалося навіть переправити за кордон.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Опис і аналіз книги “Циганське романсеро” Лорки