ОНОРЕ ДЕ БАЛЬЗАК “ЛЮДСЬКА КОМЕДІЯ”: ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ, ХУДОЖНЯ СТРУКТУРА, ТЕМАТИКА ТА ПРОБЛЕМАТИКА, ОБРАЗИ. ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ: “ШАГРЕНЕВА ШКІРА” О. ДЕ БАЛЬЗАКА – РЕАЛІЗМ

Мета (формувати компетентності): предметні (розуміння значення місця “Людської комедії” о. де Бальзака у світовій літературі; уміння характеризувати цей твір як вершину творчості письменника; словниковий запас; розвинені зв’язне мовлення та критичне мислення; навички компаративного аналізу художніх творів; потребу сповідувати високі естетичні й гуманні цінності); ключові (уміння вчитися: активну пізнавальну діяльність і критичне мислення; комунікативні: навички спілкування в колективі; толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих; інформаційні: навички самостійної роботи з книгою; загальнокультурні: естетичний смак; вишукані читацькі вподобання; світогляд).

Тип уроку: урок формування знань, умінь і навичок; урок позакласного читання.

Основні терміни й поняття: тематика, проблематика, художні образи, художні засоби.

Міжпредметні зв’язки: історія, географія, етика, естетика.

Обладнання: підручник; літературознавчий словник; портрет письменника, видання його творів, ілюстрації до них; роздавальний матеріал за темою уроку; медіазасоби.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. 1834 року Бальзак дійшов принципово важливого рішення: написати величезний твір, що відображав би французьке життя післяреволюційного періоду й містив би пов’‎язані одне з одним романи, повісті, оповідання. Написані ним раніше твори після відповідної обробки Бальзак зробив складовими цього гігантського циклу, який здобув назву “Людська комедія” (1841). Епопея містить 96 творів, хоча автор планував понад 100. Що об’‎єднує таку величезну кількість творів, даючи їм право називатися епопеєю, енциклопедією французького життя І половини XIX ст.? Про це поговоримо сьогодні.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Перевірка домашнього завдання

ü Складіть анкету-характеристику О. де Бальзака, зазначивши роки його життя, місце народження, відомості про батьків, навчання, рід занять і захоплення, риси характеру, основні твори, улюблені теми творчості та ін.

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Міні-лекція вчителя

– Оскільки план бальзаківської епопеї визрівав поступово, то й принципи класифікації творів, які ввійшли до неї, багаторазово змінювалися. Спочатку митець планував назвати головну працю свого життя “Соціальні етюди”, але грандіозний твір вимагав величної назви; згодом “Божественна комедія” Данте підказала Бальзакові оригінальну назву його епопеї. Так трагедія XVIII ст. змінилася комедією середини XIX ст. Сам письменник так пояснював обрану назву: “Величезний розмах плану, що водночас охоплює історію і критику суспільства, аналіз його вад та обговорення його основ дозволяє, я вважаю, дати йому той заголовок, під яким він з’‎явиться, – “Людська комедія”. Чи претензійний він, чи тільки правильний? Це вирішать самі читачі, коли працю буде завершено”.

Першим кроком на шляху до “Людської комедії” стало звернення Бальзака до жанру “фізіологічного нарису”, який не мав нічого спільного з фізіологією в медичному тлумаченні цього слова. То було своєрідне дослідження певних соціальних явищ. Фізіологічний нарис – художня публіцистика, яка висвітлювала сучасні для письменника теми й розробляла багатий матеріал соціально – побутових і психологічних спостережень.

Перші начерки грандіозної праці з’‎явилися 1833 р. (“Шагренева шкіра”), робота над останніми сторінками тривала аж до смерті автора (“Зворотний бік сучасної історії”, 1848). 1845 року письменник склав перелік усіх творів “Людської комедії”: їх було 144, проте реалізувати свій задум у повному обсязі він не встиг.

В одному з листів він писав: “Мій твір має увібрати всі типи людей, усі суспільні стани, він має втілити всі соціальні зрушення так, щоб жодна життєва ситуація, жодне обличчя, жоден характер, чоловічий чи жіночий, жоден спосіб життя, жодна професія, ні чиїсь погляди, жодна французька провінція, ні бодай що-небудь із дитинства, старості, зрілого віку, із політики, права чи військових справ не виявилися забутими”.

Явищам повсякденним – і таємним, і явним,- а також подіям особистого життя, їхнім причинам та першоосновам Бальзак надав не меншої ваги, ніж історики надавали подіям суспільного життя народів. “Це нелегка праця – змалювати 2-3 тисячі людей, які чимось вирізняються на тлі своєї епохи, адже приблизно стільки набереться в остаточному підсумку типів, які представляють кожне покоління, і “Л[юдська] к[омедія]”. вмістить їх усіх. Така кількість облич, характерів, така безліч доль потребувала певних рамок і – хай вибачать мені за цей вислів – галерей”.

Суспільство, яке стало плодом творчої енергії письменника, мало всі ознаки реальності. З одного твору до іншого переходили загальні персонажі, які зміцнювали задум письменника, надаючи йому масштабності архітектурної споруди. Поступово у Бальзака з’‎явилися свої лікарі (Б’‎яншон, Деплен), нишпорки (Корантен, Перад), адвокати (Дервіль, Дерош), фінансисти (Нусінген, брати Келлери, дю Тійе), лихварі (Гобсек, Пальме, Бідо), знать (Лістомери, Кергаруети, Монфріньєзи, Гранльє, Ронкеролі, Рогани) тощо.

Осягнути грандіозність загального задуму Бальзака дала змогу “Передмова до “Людської комедії””: “Первісна ідея “Людської комедії” постала переді мною як мрія, як один із тих туманних задумів, що їх плекаєш, але виразно уявити не можеш…”.

Провідні положення “Передмови до “Людської комедії”” О. де Бальзака

Ідея цього твору народилася внаслідок порівняння людства із тваринним світом. Прагнення віднайти в суспільстві єдиний механізм, оскільки воно, на думку митця, подібне до Природи. Письменник виокремив три форми буття людини: “чоловіки, жінки і речі”. Головна ідея задуму – дати величезну панораму суспільства на засадах закону егоїзму, адже Бальзак не поділяв ідей Руссо та його прихильників про “природну доброту людини”.

“Людську комедію” поділено на три частини, кожну з яких Бальзак назвав етюдами (вивченнями): “Етюди про звичаї”, “Філософські етюди”, “Аналітичні етюди”. Чільне місце в ній посіли “Етюди про звичаї”, які письменник розділив на різні сцени життя. Ця схема мала умовний характер, деякі твори переходили з одного розділу до іншого. Отже, автор розташував свої найважливіші романи, повісті, оповідання та нариси в такий спосіб:

1) “ЕТЮДИ про звичаї”:

А) сцени приватного життя (“Дім кішки, що грає в м’‎яч”, “Бал у Со” (“Заміський бал”), “Спогади двох юних дружин”, “Ділок” (“Ділова людина”), “Модеста Міньон”, “Перші кроки у житті”, “Альбер Саварюс”, “Вендетта”, “Побічна родина”, “Подружня згода”, “Пані Фірміані”, “Силует жінки”, “Удавана коханка”, “Дочка Єви”, “Повідомлення”, “Гранатник”, “Жінки відмовилися”, “Онорина”, “Беатріса”, “Гобсек”, “Тридцятирічна жінка”, “Батько Горіо”, “Полковник Шабер”, “Обідня безбожника”, “Заборона”, “Справа про опіку”, “Шлюбний контракт”, “Другий силует жінки” (“Велика Бретеш”));

Б) сцени провінційного життя (“Урсула Міруе”, “Ежені Гранде”, “П’‎єретта”, “Турський священик”, “Життя холостяка”, “Баламутка”, “Уславлений Годіссар”, “Провінційна муза”, “Стара діва”, “Музей старожитностей”, “Втрачені ілюзії”);

В) сцени паризького життя (“Феррагус, ватажок деворантів”, “Герцогиня де Ланже”, “Золотоока дівчина”, “Історія величі та падіння Цезаря Бірото”, “Банкірський дім Нусінгена”, “Блиск і злидні куртизанок”, “Таємниці княгині де Кадин’‎ян”, “Фачино Кане”, “Сарразин”, “П’‎єр Грассу”, “Кузина Бетта”, “Кузен Понс”, “Принц богеми”, “Годіссар II”, “Чиновники”, “Комедіанти невідомо для себе”, “Дрібні буржуа”, “Зворотний бік сучасної історії”);

Г) сцени політичного життя (“Епізоди доби терору”, “Темна справа”, “Депутат від Арсі”, “З. Маркас”);

Д) сцени військового життя (“Шуани, або Бретань 1799 року”, “Пристрасть у пустелі”);

Е) сцени сільського життя (“Селяни”, “Сільський лікар”, “Сільський священик”, “лілія долини”);

2) “Філософські етюди” (“Шагренева шкіра”, “Прощений Мельмот”, “Невідомий шедевр”, “Прокляте дитя”, “Пошуки Абсолюту”, “Прощавай”, “Кат”, “Еліксир довголіття” та ін.);

3) “Аналітичні етюди” (“Філософія шлюбу”, “Дрібні незгоди подружнього життя” та ін.).

“Етюди про звичаї” складали цілу історію суспільства, де кожен розділ мав свій зміст, своє значення й охоплював певний період людського життя:

■ сцени приватного життя зображують дитинство, юність і властиві цьому віку помилки;

■ сцени провінційного життя подають пристрасті зрілого віку, описуючи розрахунки, інтереси й амбіції дорослої людини;

■ сцени паризького життя змальовують картини вподобань, пороків і невгамовних проявів життя, спричинених звичаями, що процвітають устолиці, де водночас можна зустріти як невимовне добро, так і неповторне зло;

■ сцени політичного життя відбивають інтереси багатьох (або всіх) – тут ідеться про життя, що тече ніби не в загальному річищі;

■ сцени військового життя описують грандіозну картину суспільства у стані найвищого напруження, коли воно захищається від ворожої навали або вирушає у завойовницькі походи;

■ сцени сільського життя – це ніби вечір довгого дня. Тут читач уперше зустріне найчистіші характери, що втілюють у життя високі принципипорядку, політики й моралі.

Складно назвати всі теми творів Оноре де Бальзака. Автор звернув увагу навіть на, здавалося б, антихудожні теми: збагачення та банкрутство торговця, історія маєтку, що змінив власника, спекуляція земельними наділами, фінансові афери, боротьба за спадщину. У романах саме ці головні події визначають взаємини батьків і дітей, жінок і чоловіків, коханців і коханок.

Головна тема, що об’‎єднала твори Бальзака в одне ціле,- прагнення пояснити закономірності дійсності. Автора цікавили не лише конкретні теми та проблеми, а й взаємозв’‎язок цих проблем; не тільки окремі пристрасті, а й формування людини під упливом середовища.

Ці методи дозволили письменникові зробити у книзі певні висновки про деградацію людини в буржуазному суспільстві. Проте він не абсолютизував упливу середовища, а надавав героєві нагоду самостійно обрати життєвий шлях.

Бальзак ретельно розробив важливий мотив людських вчинків – прагнення збагачення. І це об’‎єднало таку величезну кількість творів і дійових осіб. Внутрішня побудова “Людської комедії” є такою, що великі романи й повісті чергуються в ній із новелами-“перехрестями” – “Принц богеми”, “Ділова людина”, “Комедіанти невідомо для себе”. Це скоріше мимоволі написані етюди, цінність яких – зустріч із добре відомими письменникові персонажами, яких на певний час знову об’‎єднала інтрига твору.

“людську комедію” письменник будував за принципом циклічності: більшість персонажів переходили від твору до твору,

Виступаючи то головними дійовими особами, то епізодичними. Бальзак сміливо відмовився від сюжету, у якому біографію героя було б наведено повністю.

Отже, важливий композиційний принцип “людської комедії” – взаємодія та взаємозв’‎язок різних частин циклу (наприклад, дії у творах “Гобсек” і “Батько Горіо” відбуваються майже одночасно, мають спільного персонажа – Анастазі де Ресто, доньку батька Горіо та дружину графа де Ресто).

Дуже проблематично точно й однозначно визначити жанр цього твору. Найчастіше його визначають як цикл романів або епопею. Навряд чи подібні визначення відповідають жанру “людської комедії”. Формально – це цикл літературних творів, у багатьох із яких відсутні засоби зв’‎язку з рештою творів (наприклад, ані сюжети, ані проблематика, ані спільні герої не пов’‎язують романи “Шуани…”, “Селяни”, “Блиск і злидні куртизанок” і повість “Шагренева шкіра”). І таких прикладів чимало. Визначення епопея також лише частково стосується “Людської комедії”. Для епопеї (у сучасному її вигляді) характерна наявність стрижневих героїв та спільного сюжету, чого не було у Бальзака.

Найскладніший варіант циклічної єдності – це об’‎єднання в межах одного задуму творів різних жанрів (романів, оповідань, новел, нарисів, повістей). У цьому разі величезна кількість персонажів, масштабність узагальнень письменника також дозволили говорити про епопею. Зазвичай у такому контексті передусім згадують про “Людську комедію” Оноре де Бальзака і про “Ругон-Маккарів…” Еміля Золя, створених під упливом бальзаківського шедевра.

2. Складання опорного конспекту уроку (запис до зошитів)

ü За прослуханою міні-лекцією вчителя складіть опорну схему структури “людської комедії” О. де Бальзака.

Очікувана відповідь (див. схему на с. 32)

3. Повідомлення за індивідуальним домашнім завданням

Аналіз літературного твору

– 1831 року Бальзак опублікував роман “Шагренева шкіра”, який “мав сформулювати сучасність, наше життя, наш егоїзм”. Головна тема твору – тема талановитої, але бідної молодої людини, яка втратила мрії юності через зіткнення з егоїстичним і бездуховним буржуазним суспільством. Уже в цій книзі було окреслено головну ознаку творчості письменника – фантастичні образи не суперечили реалістичному відображенню дійсності, а, навпаки, надавали оповіді особливої інтриги та філософських узагальнень.

Структура “Людської комедії” О. де Бальзака

ОНОРЕ ДЕ БАЛЬЗАК ЛЮДСЬКА КОМЕДІЯ: ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ, ХУДОЖНЯ СТРУКТУРА, ТЕМАТИКА ТА ПРОБЛЕМАТИКА, ОБРАЗИ. ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ: ШАГРЕНЕВА ШКІРА О. ДЕ БАЛЬЗАКА   РЕАЛІЗМ

Філософські формули розкрито в романі на прикладі долі головного героя Рафаеля де Валантена, що постав перед дилемою століття: “бажати” і “могти”. Заражений хворобою часу, Рафаель, який спочатку обрав шлях ученого, відмовився від нього заради блиску й насолод світського життя. Переживши цілковитий крах своїх честолюбних намірів, відкинутий жінкою, якою так захоплювався, залишившись без мінімальних засобів до існування, герой уже був готовий заподіяти собі смерть. Саме в цей час доля звела його з дивним старим антикваром, який подарував йому всесильний талісман – шагреневу шкіру, для власника якої бажання й можливості ставали реальністю. Однак розплатою за всі бажання було життя Рафаеля, яке дуже швидко почало спливати разом зі зменшенням розміру шагреневої шкіри. Вихід із цього для героя був лише один – утамувати свої бажання.

Так у романі розкрито дві системи буття: життя, сповнене насолод і пристрастей, що спричинило знищення людини, і життя аскетичне, єдиним задоволенням якого були знання й потенційна могутність. Бальзак змалював як сильні, так і слабкі сторони обох цих систем на прикладі образу Рафаеля, який спочатку ледь не згубив себе в річищі пристрастей, а потім повільно гинув у “рослинному” існуванні без емоцій і бажань.

“Рафаель міг усе, але не здійснив нічого”. Причина того – егоїзм героя. Бажаючи мати мільйони й отримавши їх, Рафаель, раніше сповнений бажань і мрій, одразу ж переродився – “глибоко егоїстична думка ввійшла в саму його суть і поглинула для нього всесвіт”.

Усі події в романі суворо мотивовано природним збігом обставин: Рафаель, отримавши шагреневу шкіру, одразу побажав розваг та оргій і тієї ж миті зустрів давнього приятеля, який запросив його на розкішну вечірку до будинку Тайфера; там герой випадково зустрівся з нотаріусом, який уже два тижні розшукував спадкоємця померлого мільйонера, яким і виявився Рафаель, тощо. Отже, фантастичний образ шагреневої шкіри став, за Гете, “засобом суто реалістичного відображення переживань, настроїв і подій”.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО НА УРОЦІ МАТЕРІАЛУ

Евристична бесіда

ü Що найбільше запам’‎яталося, вразило у творі О. де Бальзака “Шагренева шкіра”?

ü На вашу думку, яка центральна проблема, який конфлікт є провідними у ньому? (Боротьба бажання та можливостей людини, благородні поривання та егоїзм головного героя.)

ü Як ви оцінюєте роль твору “Шагренева шкіра” в системі ідей та структурі “Людської комедії” Бальзака?

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

1. Завершальне слово вчителя

– Напевне, створити такий взірець літературного мистецтва, як “людська комедія” Оноре де Бальзака, під силу тільки генієві. Зобразити життя в усіх його аспектах, вивести таку силу-силенну персонажів, розкрити їхню психологію, зрозуміти закономірності їхньої поведінки, показати переваги й вади світу в усіх подробицях – це ще й неймовірний труд, спостережливість, мудрість і прозорливість. Таких творів у світовій літературі небагато. Але вражає ще й те, що письменник також розглянув вічні проблеми, актуальні й сьогодні, які хвилюють нас у ХХІ ст.: зокрема, прагнення частини суспільства до наживи, скнарість, егоїзм, невідповідність бажань можливостям. Тому на черзі – знайомство з новим твором О. де Бальзака – повістю “Гобсек”.

2. Інтерактивний прийом “Мікрофон”

ü Продовжте речення: “Судячи із сюжету роману “Шагренева шкіра”, я вважаю, що епопея “Людська комедія” – це…”.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: уміти характеризувати композицію та структуру “Людської комедії” О. де Бальзака, наводити приклади; прочитати першу умовну третину повісті “Гобсек”.

Індивідуальне: підготувати повідомлення про історію написання твору “Гобсек”.

Творче: підготувати виразне читання або інсценування за фрагментом першої умовної третини повісті “Гобсек”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ОНОРЕ ДЕ БАЛЬЗАК “ЛЮДСЬКА КОМЕДІЯ”: ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ, ХУДОЖНЯ СТРУКТУРА, ТЕМАТИКА ТА ПРОБЛЕМАТИКА, ОБРАЗИ. ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ: “ШАГРЕНЕВА ШКІРА” О. ДЕ БАЛЬЗАКА – РЕАЛІЗМ