Ольга Кобилянська (1863-1942) – Модерна українська проза
Ольга Кобилянська
Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 листопада 1863 року в містечку Гура-Гумора на Південній Буковині (у той час – Австро-Угорщина, тепер Румунія) в сім’ї службовця. В особистості письменниці поєдналися впливи різних культур: її батько був українцем, мати походила з німецько-польського роду. Батькова служба потребувала частих переїздів. У різний час родина Кобилянських жила в містах Сучаві й Кімполунзі, у селі Димці, а з 1891 року в Чернівцях.
Перебування в Кімполунзі (тепер Румунія) пов’язане з навчанням О. Кобилянської в чотирикласній німецькій школі (1873-1877). Прагнення надалі здобувати освіту наштовхнулося на перешкоди матеріального плану. У родині Кобилянських було семеро дітей (п’ятеро синів і дві доньки) – не всі могли сподіватися на здобуття бажаного фаху.
У творчому становленні О. Кобилянської багато важила самоосвіта. Естетичні смаки письменниці формувалися під дією різних впливів. її цікавили європейські малярство, музика, література й філософія. Вона поєднала інтерес до фемінізму з поглядом німецького філософа Ф. Ніцше на духовний аристократизм як вище покликання людини.
Поезія стала раннім, юнацьким захопленням О. Кобилянської. А вже починаючи з 80-х років вона віддала перевагу прозі (молода авторка писала спочатку німецькою мовою). Роль української літераторки далася О. Кобилянській нелегко й не одразу. Довелося покращувати знання української мови. До того ж не всім критикам припала до смаку тематика її творів. А проблеми, пов’язані з боротьбою жінок за свої громадянські права, навіть сприймалися з певним упередженням.
Надіслане до альманаху “Перший вінок” оповідання “Вона вийшла заміж” було відхилене. Згодом на основі цього твору О. Кобилянська написала повість “Людина”, з якою дебютувала як українська авторка. Повість вийшла в журналі “Зоря” в 1894 році. Відтоді твори письменниці регулярно з’являлися на сторінках українських видань. Межа XIX-XX століть стала найбільш продуктивним періодом її діяльності. Побачили світ “Impromptu phantasie”, “Битва”, “Царівна”, “Некультурна”, “Valse melancolique”, “Земля”, “За готар”, “Ніоба”, “В неділю рано зілля копала” та ін. Появу повістей та оповідань О. Кобилянської критики спершу зустріли не дуже прихильно. Як писала дослідниця С. Павличко, “вони багато чого не сприйняли в її творах, зокрема її “Німеччини” – німецького впливу на її мову, німецької лектури, яка навіяла чимало з її ідей”.
Наступний період життя письменниці не був настільки насиченим, як попередній. Перша світова війна та її наслідки відчутно змінили європейське культурне життя. Проблеми, що колись вражали своєю новизною, дуже швидко застаріли й відійшли на задній план разом із людьми, які їх порушували.
Революція в Російській імперії, розпад Австро – Угорщини, низка інших масштабних змін у громадському й культурному житті перетворили колись актуальні ідеї на питання вчорашнього дня. До літератури прийшли інші люди, сформовані новим часом. У цій ситуації О. Кобилянська ще за життя потрапила до кола літературних класиків.
Після розпаду Австро-Угорщини Буковина ввійшла до складу Румунії. Перебуваючи в Чернівцях, О. Кобилянська підтримувала творчі контакти з літераторами України. Тоді вийшло зібрання її творів у дев’яти томах та кілька окремих видань. Початок Другої світової війни письменниця зустріла в Чернівцях. Померла О. Кобилянська 21 березня 1942 року.
Ольга Кобилянська та Леся Українка
Коментар фахівця
Панна Ольга Кобилянська – найближча землячка Федьковича, бо зросла также в буковинських горах. Початкову освіту отримала в німецькій школі, а потім доповнила її читанням книжок головно в німецькій мові, якою спочатку писала свої твори та пише часом і тепер, бо знає цю мову дуже добре і має літературні зв’язки в німецькій Австрії та Німеччині, де ті твори здобули в собі велику пошану нарівні з кращими творами німецької модерни. Цієї “Німеччини” не можуть простити д. Кобилянській її земляки, бо німецький вплив справді досі знати на її стилі, але ж якщо німецька мова і справді була шкідлива для стилю писательки, то зате вона була їй дуже корисна для загального розвитку і врятувала її думку від сну в маломіщанському та дрібноурядницькому околі малого міста, де єдиним осередком культури була німецька бібліотека. Отже, “Німеччина” відкрила писательці нашій світ ідей, познайомила її з світовою літературою і навчила любити і розуміти хист.
Леся Українка
Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність
1. Яку оцінку стилю О. Кобилянської дала Леся Українка? Які негативні та позитивні впливи німецької мови на творчість письменниці відзначила славетна українська поетеса?
2. Запишіть відомості про життя письменниці в зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми).
ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА І МОДЕРНІЗМ
Ідея оновлення стала провідною рисою модернізму. Свого часу вона відобразила об’єктивну потребу, без задоволення якої суспільство не могло повноцінно розвиватися. Літератори замислювались над ідеалом нової людини. Вони зверталися до глибшого пізнання особистості, її духовного життя. Особливу увагу приділяли сфері моралі, звичаїв, взаєминам між статями. Звідси інтерес багатьох модерністів до питання фемінізму та жіночої емансипації.
Ольга Кобилянська поділяла ідеї фемінізму, активно підтримувала рух за соціальну, політичну й економічну рівність жінок і чоловіків. Вона була учасницею “Товариства руських жінок на Буковині”, входила до товариства “Кружок українських дівчат”. їй належить праця “Дещо про ідею жіночого руху”.
Дослідники зауважили вплив німецького мислителя Ф. Ніцше на прозу О. Кобилянської. Письменниця поєднала його ідеал духовного аристократизму з фемінізмом. Не випадково в літературі її приваблювали образи жінок-інтелігенток, які обстоюють право здобувати освіту, а не обмежують себе сферою родинного життя. О. Кобилянська зверталася до важливих проблем самостійного вибору жінкою своєї долі й такого супутника життя, який би відповідав її духовним потребам.
Читаємо взірці української художньої літератури
– Прочитайте або поновіть у пам’яті новелу О. Кобилянської “Impromptu phantasie”1. Звірте власні враження від твору з матеріалом, запропонованим у статті підручника.
ЖИТТЯ ЯК МУЗИЧНИЙ ЕКСПРОМТ (НОВЕЛА “IMPROMPTU PHANTASIE”)
Музика в житті О. Кобилянської була чи не найбільшим захопленням. Недарма мисткиня писала: “Музикулюблю пристрасно, і вона має на мене дуже сильний, майже потрясаючий вплив”. Маючи музикальний слух, сама добре грала на фортепіано. Любила твори Ф. Ліста, Р. Шумана, В. Моцарта, Ф. Мендельсона, та найбільший відгук у її душі викликав Ф. Шопен. Своїй новелі дала назву одного з його експромтів – “Impromptu phantasie” (в перекладі з французької – фантазія-експромт).
Це новела-роздум із широким залученням звукової, музичної образності. Твір має уривчасту, фрагментарну композицію, що дає можливість розповісти, хай і пунктирно, в окремих епізодах, про душевне життя непересічної особистості.
Звуки монастирських дзвонів навіюють спогади, що викликають у душі героїні справжню бурю емоцій. Зі спогадів виринає історія про якусь “одну людину”; стає зрозуміло, що розказане стосується самої героїні.
Зовнішність і внутрішній світ героїні дістають першу характеристику вже на початку: “Ніжна, вразлива, немов мімоза, з сумовитими очима…” Була сміливою, любила милуватися красою довкілля, фантазувала і “плакала з смутку невиясненого”. Одного разу побачила, як парубки ніяк не могли спіймати норовистого коня. Тоді без страху підійшла і взялась рукою за вуздечку – кінь пішов за нею, “ступав слухняно, немов та дитина…”
1 В електронному додатку до підручника ви знайдете повний текст твору.
Фредерік Шопен {Ежен Делакруа, 1838)
Шопен грає для Радзивіллів у 1829 р. (Генріх Семирадський, 1887)
Коли дівчині було десять років, вона спостерігала за роботою майстра, який ладнав фортепіано. У цьому епізоді розкривається тема краси і її впливу на людську особистість. Героїня була заворожена чарівною музикою та її здатністю розкривати людські емоції: “Те, що грав, була пристрасть, а як грав – зраджувало його яко людину…” Музикант грав “Impromptu phantasie” Фредеріка Шопена, а мелодія викликала в неї сльози.
Спогади про дитинство узгоджуються в новелі з характеристикою та роздумами вже дорослої жінки. “Вона була розумна, дотепна, незвичайна багата натура. Займалась малярством, писала, старалась усіма силами заспокоїти в собі ненаситну жадобу краси”.
У характеристиці авторка зіставляє дві риси: відсутність тривалих стосунків із чоловіками та естетизм. Саме захоплення красою, на думку героїні, відштовхувало від неї чоловіків: “…мабуть, не мала вона в собі того, що прив’язує буденних людей на довгий час”.
У цьому психологічному профілі (можливо, автопортреті?) поєдналися індивідуалізм, душевна витонченість і надзвичайна чутливість до музики, узагалі любов до краси, незалежність і розвинене почуття власної гідності. Є в цьому образі й внутрішній драматизм, смуток та певне розчарування в надії на щастя. Усе разом складає зміст такого поняття, як духовний аристократизм, що став для модерністів, зокрема й для О. Кобилянської, бажаним ідеалом жінки-інтелігентки.
Виявляємо літературну компетентність
1. Який вплив на особистість письменниці справила музика?
2. Звідки вона запозичила назву твору “Impromptu phantasie”?
(2 votes, average: 5.00 out of 5)