Олександрівський сад Санкт-Петербурга
Цей старовинний сад – улюблене місце, не тільки корінних жителів Петербурга, але і гостей північної столиці. Він знаходиться в центрі міста, поруч з будівлею Адміралтейства. Його площа – 9 га. В цьому історичному місці, немов, проходить паралель між сьогоденням і минулим міста. Поруч розташовані пам’ятники архітектури: будівля Адміралтейства, Зимовий палац, Двірцева площа, Градоначальство / ЧК, будинок Лобанова-Ростовського, Головний штаб, Ісаакіївський собор, будівлю Сенату і Синоду. Вінчає сад Мідний вершник – пам’ятник Петру I. Олександрівський сад – перлина Санкт-Петербурга входить до списку Всесвітньої спадщини.
В 18 столітті на місці Олександрівського саду був бульвар, тоді вже тут були лавочки та дерева. Адмірал С. А. Грейг виступив з пропозицією розбити тут сад, ботанік Е. Л. Регель розробив проект озеленення. Початок робіт приурочили до ювілейної дати – 200-річчя з дня народження засновника міста – Петра I. За 2 року зроблена колосальна робота: розширено територію, висаджені нові чагарники та дерева, поставлені ковані лавки з чавуну. У 1874 році сад урочисто відкрили, назвавши на честь імператора Олександра II, який особисто був присутній на церемонії.
Через 6 років центр саду прикрасив унікальний фонтан, який є однією з найяскравіших пам’яток Петербурга. Спорудження архітектора Л. Гешвенд називають “танцюючим”: в такт музики змінюється висота струменя.
Наприкінці 19 століття в Олександрівському саду встановили пам’ятники М. Лермонтову, Н. Гоголю, М. Глінці, В. Жуковському і Н. Пржевальському.
Реконструкція Олександрівського саду, яка була вироблена пізніше під керівництвом архітектора І. Фоміна, трохи змінила зовнішній вигляд саду: були вирубані розрослися дерева, а квітники і розарії надали саду неповторну чарівність і колорит.
У роки Великої Вітчизняної війни петербуржці зберегли всі дерева, але нальоти ворожої авіації завдали саду відчутна втрата. Але після зняття блокади Ленінграда тут почалися благоустроітельние роботи.
На жаль, в роки Радянської влади сад не раз перейменовували. У 1920 році він був названий садом Трудящих. У 1936 році сад Трудящих став носити ім’я Максима Горького. Пізніше за садом закріпилася назва “Сашків сад”. Старше покоління так охрестило це місце. В епоху перебудови в 1989 році сад стає Адміралтейському, і лише в 1997 році йому повернули колишнє найменування – Олександрівський.
У 1998 році до ювілейної дати відомого російського дипломата князя Олександра Михайловича Горчакова (200 років з дня його народження) в Олександрівському саду було встановлено його погруддя. Автор скульптури – скульптор А. С. Чаркіна.
У 2001 році в саду почалася реставрація. Справа в тому, що початкове Петровське огорожу вимагало термінових відновлювальних заходів, багато дерев вимагали опиловки. Але були проведені не тільки ці роботи, згідно єдиного плану Олександрівський сад перетворився. Зелене оздоблення саду доповнили дерева і чагарники, з’явилися квітники і газони, нові доріжки, прокладено каналізація. Продуманий ландшафтний дизайн зробив сад єдиним ансамблем.
Сучасний Олександрівський сад – це місце, де проходять різні фестивалі і конкурси, в тому числі і світового рівня. У 2007 році в рамках I міжнародного фестивалю квітів, тут немов виклали килими квіткових композицій. В рамках цього масштабного заходу пройшли майстер-класи, “Бал Квітів”, виставки декоративних рослин, квітів, садових аксесуарів, дитячі конкурси.
В будь-який час року ця історична пам’ятка прекрасна, і тут намагаються побувати всі гості північної столиці.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)