Олександрійська бібліотека – коротко
Створивши олександрійський Музей, правителі правила в Єгипті династії Птолемеїв подбали і про те, щоб при ньому була наукова бібліотека. Олександрійська бібліотека була далеко не першим прославленим книгосховищем давнини. Відома набагато старіша глиняна бібліотека ассірійського царя Ашшурбаніпала, який правив в Ніневії з 669 по 633 р. До н. е. е. Слово “бібліотека” спочатку означало “книжкова шафа”. На чолі олександрійської бібліотеки стояв головний бібліотекар.
Першим головним бібліотекарем в Олександрії був, мабуть, Деметрій Фалерській (бл. 284 р. До н. е..), Другим – Зенодот Ефеський (284 – 260), третім – Каллімах Кіренський (280 – 240), четвертим – автор знаменитої поеми про аргонавтів Аполлоній Родоський (240 – 235), п’ятим – Ератосфен Кіренський (235 – 195), шостим – Аристофан Візантійський (195 – 180), сьомим – Аполлоній Ейдограф (160 – 180), восьмим – Аристарх Самофракійський (160 – 145 рр. до н. е.). Цей список обривається на середині II ст. до н. е.
Сувої для своєї бібліотеки Птолемеї збирали ревно, не гребуючи прямим грабунком. Птолемей III Евергет (роки правління 246 – 221) наказав, щоб все прибувають в Олександрію іноземці пред’являли наявні у них при собі книги. Якщо в олександрійської бібліотеці таких книг не виявлялося, то вони відбиралися, а власникам натомість повертали копії. Птолемей III під заставу у величезну суму в 15 талантів отримав з Афін оригінали трагедій Есхіла, Софокла і Евріпіда, але повернув лише копії, утримавши оригінали в олександрійської бібліотеці, багатий же заставу так і залишився у афінян.
Олександрійська бібліотека складалася з папірусних сувоїв. Був складений їх каталог. До часів Цезаря, що воював в Олександрії, в бібліотеці налічувалося кілька сот тисяч папірусних сувоїв, В 48 р. До н. е. е. у зв’язку з війною частина бібліотеки згоріла, але потім вона була поповнена. Збитки, завдані олександрійської бібліотеці військовими діями Цезаря, був частково заповнений Марком Антонієм, який пограбував Пергам і подарував Клеопатрі 200000 пергамських сувоїв. Це було в 41 р. До н. е. е. Потім багато з бібліотеки було забрано римлянами.
Олександрійська бібліотека була зруйнована разом з Музеєм спершу при імператорі Феодосії Великому (правив у 379-395) за наказом олександрійського єпископа Феофіла (роки єпископату 385-412), ярого ворога язичництва. Трохи пізніше була роздерта язичниця Іпатія, відома жінка-філософ.
Зазвичай остаточну загибель Олександрійської бібліотеки пов’язують з арабами, які двічі поспіль брали Олександрію (в 640 і в 645 рр. Н. е.).
У сухих районах Єгипту досі знаходять величезну кількість обривків папірусів – Олександрійська бібліотека, мабуть, розмножувала книги великих давньогрецьких письменників і філософів. Найбільше знаходять папірусів з Гомером, потім по частоті знахідок йдуть Демосфен, Евріпід, Менандр, Платон, Фукідід, Гесіод, Ісократ, Аристофан, Ксенофонт, Софокл, Піндар, Сапфо. Знайдені лише небагато фрагменти з творів Аристотеля, але цей недолік компенсувався відкриттям у минулому столітті його дотоле невідомої роботи – це цілісний текст “Афінської політії” (оригінал її знаходиться в Британському музеї папірусів). Олександрія була центром книжкової торгівлі. Основою книговидавництва була видобуток і вичинка папірусу, яким рясніли тоді області по Нілу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)