Олександр Рагулін

До цього великому хокеїстові в команді ЦСКА всі без винятку зверталися не інакше, як Олександр Палич. Таке ставлення можна прийняти з боку молодших товаришів по команді, але а що говорити про однолітків або ветеранах? Однак Олександр Рагулін зумів своїми чесністю, розсудливістю, совісністю заслужити повагу у всіх, хто його знав. Що найдивніше, до нього за порадою зверталися не тільки гравці команди, а й тренери, із задоволенням користалися його мудрими підказками.

І нехай Олександр наводив жах на суперників своєю грізною зовнішністю, близькі люди знали про його доброму серці. Навіть на льоду від нього не можна було почути грубого слова, та й ніколи він не старався грубістю вирішити всі проблеми. Всім відомо, що під час гри трапляється всяке, буває, що й суперники мало схожі на янголят. Але і тут Рагулін знаходив свій вихід із ситуації. Він ніколи не піднімав руку або ключку на суперника, а, притиснувши нахабу – небудь у кутку майданчика біля борту пару раз у своїх “ніжних” обіймах, відпускав того на свободу. А грубіян потім довго згадував про неприємний відчутті хрустіння власних кісток.

Рагулін Олександр Павлович народився 5 травня 1941 року в Москві. А помер 18 листопада 2004
І батько, і мати у Саші були архітекторами. Здавалося б, чому не піти по їх стопах? Проте доля розпорядилася інакше.

Сталося це за півтора місяця до початку Великої Вітчизняної війни. Софія Вікторівна Рагуліна народила трьох близнят. Їх назвали Толею, Сашком і Михайлом.
Але незабаром почалася війна. Матері близнюків довелося залишити Москву і евакуюватися з дітьми в Кемерово. Якось раз, уклавши синів у саморобні санки, вона вийшла на вулицю. Повз проходив чоловік.
– Вибачте, я вас, здається, дізналася, – звернулася до нього москвичка.
– Ви Леонід Осипович Утьосов?
– Так, це я. Приїхав на концерти зі своїм оркестром.
– Познайомтеся : мої близнюки. Як ви їх знаходите? Не дуже вони худі?
– Не хвилюйтеся. Виростуть – здорованя будуть, – відповів Утьосов.
– Адже я теж двойняшка, сестра у мене є!
Слова Утьосова стали пророчими : з хлопців справді зросли “здоровані”.
Прийшов час, коли про ці “Здоровань” дізнався весь світ. Щедріше всіх фортуна виявилася до Олександра, який не один раз побував на верхній сходинці п’єдесталу пошани: триразовий олімпійський чемпіон, десятиразовий чемпіон світу, дев’ятиразовий чемпіон Європи, дев’ятиразовий чемпіон СРСР.

Найцікавіше, що Олександру, який навчався в 51 – й школі Фрунзенського району Москви, пророкували, як і його братам, велике майбутнє. Однак не на льодовому майданчику, хоча близнюки успішно грали за шкільну команду (у Фрунзенському районі добре знали хокеїстів МТС, як називали Мишу, Толю і Сашу Рагулін). Близнюки були обдарованими музикантами і успішно займалися в районній музичній школі : Саша по класу контрабаса, Толя – фортепіано, Міша – віолончелі. Нікому просто не приходило в голову, що, володіючи такими непересічними музичними здібностями, хлопці закинуть музику і підуть з головою в спорт.

А поворотним моментом у житті братів стало знайомство з Миколою Семеновичем Епштейном, який і ввів хлопців у світ хокею. До речі, всі троє хлопців були не тільки талановитими музикантами, а й мали безсумнівні успіх і в живописі. Але виявилося, що хокей набагато більше приваблює мужніх хлопців, ніж мистецтво. Тому дуже скоро були визначені та їх ролі на льоду : Толя, який вважався старшим з близнюків, так як на цілих 15 хвилин народився раніше за інших, став воротарем, Олександру довірили роль захисника, а наймолодшому, Михайлу, належало стати нападаючим. Грали хлопці за команду “Хімік”, де їх навчали в першу чергу не силових прийомів, а техничной грі.
Так Саша до богатирської від природи дива додав і відмінне володіння технікою, і пристрасть до гри, позбавленої прямолінійності. М’якість і вивіреність передач, потужний і точний кидок – все це швидко виділило Олександра Рагуліна, якого в 1962 році майже одночасно запросили в ЦСКА і включили до збірної СРСР (два його брата надійшли в армійський клуб роком пізніше) не тільки в якості захисника, а й як нападника. Так, наприклад, на чемпіонаті світу та Європи 1966 року народження, що відбувся в Любляні, цей хокеїст за системою “гол + пас” обійшов (4 +2) знаменитого нападаючого Анатолія Фірсова (3 +2), а по закинутих шайб – навіть самого Бориса Майорова, на рахунку якого виявилося три точні попадання. На тому турнірі Рагуліна назвали “кращим захисником планети”. Суперники намагалися обійти потужного Олександра, проте всі їхні спроби закінчилися невдачею. Олександр Рагулін був непохитний у своєму прагненні захистити команду. Всі атаки суперників захлиналися, варто було їм тільки зіткнутися з Олександром Рагуліна.

Відмінне бачення майданчика, відточена техніка, незворушність і розсудливість дозволяли Олександру Рагулін бути істинним конструктором гри. Оволодівши шайбою, він вмить найтоншим пасом направляв партнерів в атаку. Бути може, Рагулін не був на льоду так азартний, як, скажімо, Едуард Іванов, а раніше Микола Сологубов, але ні у кого із захисників в ту пору не було рагулінского тонкого розрахунку, поєднувався з незвичайним холоднокровністю. У багатьох країнах світу глядачі, ледь почувши про приїзд збірної СРСР (в наші дні Рагулін на чолі команди ветеранів часто опиняється за кордоном, включаючи далеку, здавалося б, від хокею ПАР), спеціально йшли подивитися на Олександра Павловича.

Залишивши великий спорт, Рагулін перейшов на тренерську роботу в дитячо – юнацьку школу ЦСКА.
Один час Олександр Павлович працював тренером в новосибірському СКА. А потім був тренером команди ветеранів вітчизняного хокею.
Олександр Павлович одружений, його дружину звуть Ольга Юріївна. Є у нього і син, Антон (1969 р.), а також двоє онучок – Вікторія (1997 р.) і Катерина (2000 р.).

Віхи кар’єри ;
1957 р. – “Хімік” (Москва);
1957-1962 рр.. – “Хімік” (Воскресенськ) ;
1962-1973 рр.. – ЦСКА.

Досягнення:
чемпіон СРСР 1963-1966, 1968 і 1970-1973. У чемпіонатах СРСР провів 427 матчів, забив 60 голів;
володар Кубка СРСР 1966-1969 і 1973 ;
чемпіон світу 1963-1971 і 1973 ;
чемпіон Європи 1963-1970 і 1973 ;
чемпіон зимових Олімпійських ігор 1964, 1968, 1972.
У ЧМЕ і ЗОЇ провів 102 матчі, забив 14 голів.

Нагороди :
орден Трудового Червоного Прапора ;
два ордени “Знак Пошани” ;
орден Пошани.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Олександр Рагулін