ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ – БАРД НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ – ЛІТЕРАТУРА кін. XIX ст. – 30-х рр. XX ст

√ Влучно назвав Максим Горький “бардом національного відродження” представника символізму Олександра Олеся (справжнє ім’я – Олександр Іванович Кандиба, 5 грудня 1878 р., Крига, Сумщина – 22 липня 1944 р., Прага, Чехія) – прозаїка, поета і драматурга.

√ Серед основних творів варто назвати збірки “З журбою радість обнялась”, “Княжа Україна”, драматичну поему “Ніч на полонині”, драматичний етюд “По дорозі в Казку”.

! Становлення Олександра Кандиби як поета відбувається в час революційного піднесення визвольного руху. У поемі “На зелених горах”, яка з’явилася у 1915 р. після поїздки Гуцульщиною, добре видно асоціацію “краіни див” з вільним духом українського народу.

! О. Олесь зробив внесок в українську мариністичну поезію віршами “Мов келих срібного вина”, “Італійська ніч підкралась”, “В долині тихий сон летить”.

! Емігрантське життя і туга за рідним краєм передані у віршах збірок “Чужиною” (1919), “Кому повім печаль мою” (1931):

“Душа розірвана, як рана…”.

! Багато творів було написано Олександром Олесем для дітей: “Ялинка”, “Поєдинок”, “Рак-рибалка”, “Вовченя”, “Іменини”, поеми “Грицеві курчата”, “Водяничок”; драми-казки, інсценізації за українськими народними казками.

– Ліричний твір “Чари ночі” (1904, збірка “З журбою радість обнялась”) за жанром – романс, який згодом став популярною піснею, належить до інтимної (любовної) лірики (написаний ямбом, римування перехресне).

√ Мотив поезії – захоплення красою кохання і красою життя.

Ідея – заклик насолоджуватися красою життя, любити його, цінувати кожну його мить.

√ Засоби художнього увиразнення:

– обрамлення, паралелізми (“людина – природа”);

– антоніми: “Сміються, плачуть солов’ї…”;

– контраст: “Гори! – життя єдина мить, / Для смерті ж – вічність ціла…”;

– метафори: “тут ллються пахощі густі, там гнуться верби п’яні”, “солов’ї… б’ють піснями в груди”;

– персоніфікація образу весни як символу краси, оновлення: “весна іде назустріч нам”, “весна бенкет справляє”.

– Ліричний вірш “О слово рідне! Орле скутий!..” (1909, збірка “Будь мечем моїм…”, патріотична лірика, написаний ямбом, римування кільцеве) за жанром – медитація, своєрідне осмислення ролі рідного слова і митця в долі народу.

√ У вірші “промацується” пульсація потужного патріотичного почуття, турбота про долю рідного слова, “чужинцям кинутого на сміх”.

√ Композиція: три частини, що працюють як теза, антитеза і синтез.

√ Засоби художнього увиразнення:

– риторичні вигуки і звертання;

– емоційно насичені пейзажні порівняння;

– метафоричні епітети: співочий грім, шовковий спів, левій рев Дніпра;

– міфологічно-біблійні символи: меч – символ войовничої грані українського слова; сонце – символ миролюбної, творчої властивості мови; судні дощі;

– анафора: “О слово рідне!” – увиразнює композиційну єдність і змістову наповненість;

– наскрізна антитеза: розгортання сюжету.

! У вірші поет висловлює творче кредо. “О слово! Будь мечем моїм! / Ні, сонцем стань! / Вгорі спинись, / Осяй мій край і розлетися / Дощами судними над ними…”.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ – БАРД НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ – ЛІТЕРАТУРА кін. XIX ст. – 30-х рр. XX ст