Олександр Грін. Пурпурові вітрила. Основний конфлікт твору

Мета: ознайомити учнів із особистістю й творчістю Олександра Гріна; розпочати аналітичне дослідження твору, визначити основний конфлікт, з’‎ясувати ставлення героїв до оточуючого світу; розкрити роль портретів у створенні характерів героїв; поглибити знання учнів про повість як літературний жанр, розкрити специфічні риси повісті-феєрії; розвивати аналітичні вміння учнів; сприяти формуванню кращих моральних якостей.

Обладнання: слайд-презентація “Олександр Грін і його твори”, відеоряд “Музей “Романтика”: Музей О. С. Гріна”, фрагменти художнього фільму “Пурпурові вітрила” Відеоряд “Пісня “Ребята, надо верить в чудеса”.

Перебіг уроку

Я пишу про бурі, кораблі, любов, визнану і знехтувану,

Про долю, таємні шляхи душі і значення випадку.

Олександр Грін

I. Організаційний момент.

Перегляд відеоряду з піснею “Ребята, надо верить в чудеса” у виконанні гурту “Пурпурові вітрила”

II. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Чи знаєте ви, де розташовані Зурбаган, Каперна чи Лісс?.. Не шукайте ці місця на мапі. Ви не знайдете їх ані в нашій країні, ані за кордоном. Та все ж вони існують! У прекрасній країні під назвою Грінландія, яку вигадав російський письменник Олександр Грін. Тут яскраво сяє сонце, шумить блакитне море й живуть герої, які здатні високо літати в небі й бігти по хвилях. А головне – вони вірять у свою мрію! У дивовижну країну Грінландію вирушаємо й ми з вами. Слухайте своє серце та довіртеся нашому капітану – Олександрові Гріну! Сьогодні ми розпочинаємо розмову про дивовижного мрійника, автора відомої повісті “Пурпурові вітрила” Олександра Гріна. Цю книжку як дарунок великої любові письменник присвятив своїй дружині Ніні Миколаївні Грін. Дивовижно, що одна із найпрекрасніших історій про кохання народилася у голодні 1921-1922 р. І це є підтвердженням думки автора про те, що щастя потрібно творити власними руками.

Робота з епіграфом. Створення проблемної ситуації

– Виразно прочитайте слова Олександра Гріна, взяті за епіграф до нашого уроку. Спробуйте визначити провідні теми творчості митця на підставі цього висловлювання.

– Поміркуйте, як можна назвати людину й письменника, якого цікавлять подібні теми. (Мрійник, романтик.)

III. Знайомство з фактами життя й творчості Олександра Гріна.

Робота з підручником.

Заочна музейна подорож (з використанням відеоряду “Музей “Романтик Музей О. С. Гріна”).

В експозиції музею втілений дух романтичної творчості Олександра Гріна. Невеликий одноповерховий будинок зберіг меморіальність своїх стін, але отримав незвичайне оформлення. Лише одна кімната – кабінет Олександра Гріна – відновлена в тому вигляді, в якому була за життя письменника, а будинок волею і фантазією творців перетворився на символічний парусний корабель. Тут білі стіни обшиті темним деревом і сизальським канатом. Кімнати цього незвичайного музею нагадують каюти, що мають звучні назви: каюта “Грінландія” – “Трюм фрегата” – “Каюта мандрів” – “Кліперна” – “Ростральна” – “Каюта капітана”.

Поряд – робочий кабінет письменника. Це єдина меморіальна кімната в музеї. Умеблювання її просте і скромне. В кутку – ломберний стіл, покритий зеленим сукном. За ним Грін писав. На книжкових полицях – невелика добірка російської і зарубіжної белетристики. У стінній шафі – багатотомний словник Брокгауза й Ефрона, улюблене читання останніх років. Скриня для рукописів, два віденські стільці, жорстка кушетка, біля вікна – крісло для відпочинку.

Стіни прикрашені репродукціями старовинних гравюр із зображеннями морських пейзажів.

У наступній кімнаті – “Каюті мандрів” – починається літературна експозиція – розповідь про дитинство і юність письменника. В “Кліперній” – як символ свободи людського духу – зависла в повітрі модель першого грінівського вітрильника – кліперу “Аврора”, з якого матрос Тарт, герой оповідання “Острів Рено”, зробив крок на землю, повну скарбів первозданної природи. Гострота сюжету, яскрава образна мова, тонкість відчуттів і глибина думки – ось той Грін-романтик, якого високо оцінять його сучасники – Купрін, Брюсов, Горький. “Магічний кристал” музею – модель галіота “Секрет” під яскраво-пурпуровими вітрилами. Істинне немеркнуче диво приніс людям письменник Олександр Грін у цьому живому втіленні краси й віри людини в щастя.

Головним задумом автора експозиції Геннадія Золотухіна і художника Сави Бродського було прагнення відтворити “блискучий світ” уяви письменника. Образ музею у вигляді старовинного парусного човна відображає найживописнішу грань творчості Олександра Гріна – романтику морських мандрів. Поряд із книгами – морські прилади і карти, мушлі, маякові ліхтарі. Навпроти вхідних дверей – “Роза вітрів”, яка вказує напрям сторін світу. На стінах і стелі – рельєфне панно-мапа фантастичної країни Грінландії. Материки, бухти, протоки, загублені у Великому океані архіпелаги і острови. Знамениті міста: Лісе, Зурбаган, Гель-Гью, Покет. Провівши уявну подорож морями й суходільними шляхами Грінландії, пройдемо до “Трюму фрегата”. У присмерковому світлі ліхтарів, на стінах, покритих вантами, виступають силуети барка, фрегата, бригантини. Відразу привертає увагу портрет письменника, виконаний Бродським.

Біля входу в “Каюту капітана” здіймається “ростра” – носова частина парусного корабля, виконана майже у натуральну величину. А усередині “Каюти” – старовинні крісла, стіл, прикрашений інкрустацією, мідний ілюмінатор, англійська підзорна труба, барометр, на полиці – книги і зоряний глобус. Ця кімната спочатку слугувала робочим кабінетом Гріну. Тут народжувалися сторінки роману “Та, що біжить по хвилях”, одного з найтонших, поетичних, істинно грінівських творів. В одному з листів Грін говорив про почату роботу: “Я пишу про бурі, кораблі, любов, визнану і знехтувану, про долю, таємні шляхи душі і значення випадку”.

Словничок. Галіот – спершу галіотом називали середземноморське весельно-вітрильне судно, подібне до галери.

Пізніше “галіот” (нідерл. galiot) стало означати в країнах Північної Європи тип парусного судна, який з’явився в Голландії й отримав широке розповсюдження в XVII-XVIII століттях у риболовецькому та військовому флотах країн, розташованих в акваторії Балтійського й Північного морів. Зазвичай галіоти досягали 30 метрів у довжину, 8,5 метрів у ширину й водотоннажності у 500 тонн. Найчастіше галіоти були півторащогловими, але траплялися й однощоглові та трищоглові галіоти.

Корабель Артура Грея “Секрет” – трищогловий галіот.

IV. Аналітико-інтерпретаційне дослідження за повістю-феєрією “Пурпурові вітрила” Олександра Гріна.

Перегляд буктрейлера “Пурпурові вітрила”.

З’‎ясування первинного рівня сприйняття тексту

– Розкажіть про ваше враження від прочитання повісті “Пурпурові вітрила”.

– Про що цей твір? Стисло перекажіть сюжетну лінію “Пурпурових вітрил”.

– Які епізоди твору запам’‎яталися найбільше? Чим?

– Хто з героїв сподобався? Чому?

– Які персонажі викликали негативне ставлення?

– Які епізоди хотілося б перечитати?

– Що викликало нерозуміння й потребує додаткового пояснення?

– Які думки викликав у вас прочитаний текст?

З’‎ясування жанрово-композиційних особливостей повісті-феєрії “Пурпурові вітрила”

Феєрія (з фр. feerie, fee – фея, чарівниця) – твір (літературний, театральний, цирковий) із фантастично-казковим сюжетом.

С. 159 підручника.

– Поміркуите, у чому полягають сюжетно-композиційні особливості “Пурпурових вітрил”? Чому автор обрав саме таку структуру? (Твір складається із семи розділів, кожен розділ має свою назву:

Розділ І. “Провість”

Розділ II. “Грей”

Розділ III. “Світання”

Розділ IV. “Напередодні”

Розділ V. “Риштування до бою”

Розділ VI. “Ассоль залишається сама”

Розділ VII. “Пурпуровий “Секрет”.

Спочатку сюжет розвивається у паралельних площинах: окремо доля Ассоль, окремо – доля Артура Грея. Але з III розділу автор зводить “жіночу” й “чоловічу” лінії сюжету в одне річище, зближуючи й перетинаючи долі головних героїв, готуючи їм зустріч віч-на-віч. Таким чином Грін робить казку про пурпурові вітрила реальністю, яка приносить щастя двом прекрасним молодим людям, котрі не розучилися вірити в чудо.)

Текстуальний аналіз ключових фрагментів тексту.

– Розкажіть про історію народження і дитячі роки Ассоль. Визначте головну проблему в житті Лонгрена і Ассоль.

– Виразно прочитайте першу портретну характеристику маленької Ассоль. Яка деталь в описі дівчинки, по-вашому, є ключовою? Чому саме цю рису Грін підкреслює одразу? (Автор звертає увагу читача на те, що в Ассоль “нервове, добре личко”.)

– Поясніть, чому мешканців Каперни вразив вчинок Лонгрена по відношенню до Меннерса, а вчинок Меннерса відносно Мері залишив їх байдужими. (“…Він учинив інакше, ніж чинили вони, – вчинив значно незрозуміло і цим поставив себе вище від інших – одне слово, зробив те, чого не прощають”.)

– Чому однолітки не любили Ассоль? “Випадок з Меннерсом закріпив попередню неповну відчуженість. Ставши повною, вона викликала міцну взаємну ненависть, і її тінь впала й на Ассоль.” У Ассоль не було друзів. Діти не спілкувалися з нею. “… здійснилося це, звичайно ж, поступово, шляхом намови і гримання дорослих, прибрало характеру суворої заборони, а потім, посилене перегудами і подейкуваннями, розрослося в дитячих умах страхом до матросового дому”.

– Як цю нелюбов пояснював Лонгрен? Чия позиція ближча особисто вам – жителів Каперни чи Лонгрена? Доведіть, що Лонгрен вмів любити по-справжньому. (“…хіба ж вони вміють любити? Треба вміти любить, а от цього вони й не можуть.

– Як це – вміти?

– А ось так!

Він брав дівчинку на руки й міцно цілував сумні очі, які мружилися від ніжної втіхи.” Ассоль – дитя любові: Лонгрен і Мері були створені одне для одного. Тому навіть після смерті матері Ассоль зростала в любові. Лонгрен присвятив усе життя своїй доньці. Заради неї він залишив службу, за якою дуже сумував. Він, замкнений та нелюдимий, насправді був дуже ніжним та відданим. Він увесь час голубив доньку, приділяв їй постійну увагу, оберігав як міг.)

– Чи можемо ми відразу визначити, в чому полягає основний конфлікт твору? Спробуйте його сформулювати в абстрактному вигляді й у конкретному, розподіливши персонажів твору по різні боки протистояння.

За літературознавчим словничком уточніть своє розуміння поняття “конфлікт літературного твору”.

Основний конфлікт повісті-феєрії О. Гріна “Пурпурові вітрила”

– Чи всі жителі Каперни відвернулися від Лонгрена і його донечки? Хто і як простягав їм руку допомоги?

– Ассоль виростає. Які зміни відбуваються в її зовнішності? Виразно прочитайте другий портретний опис Ассоль. Доведіть, що це психологічний портрет, виокремивши та прокоментувавши ключові художні деталі. (“Кожна риса Ассоль була виразно легка і чиста, мов політ ластівки. Темні, з відтінком сумовитого запитання очі здавалися старшими від обличчя; його неправильний м’який овал був обвіяний того роду чудовою засмагою, що притаманна для здорової білини шкіри. Розтулений маленький рот сяяв лагідною усмішкою”. Ассоль була відкрита новим враженням, доброзичлива, вразлива, ніжна та добра. Вона не тримала зла на тих, хто ображав її, просто змирилася з тим, що її не приймають до своєї компанії інші діти. Її найважливішою людиною і другом став батько. Для дівчинки він утілював у собі цілий світ.)

– Який сенс має той факт, що колишній матрос заробляє на життя виготовленням іграшок? Чому його іграшки – це кораблі?

– Чому Лонгрен не продає свої іграшки у Каперні, адже в селищі доволі багато дітей?

– Яку роль у розвитку сюжету відіграє історія з п’‎яницею, якому Лонгрен не дав тютюну? (Цей епізод є своєрідною зав’‎язкою до історії пурпурових вітрил. Підслухана й спотворена п’‎яницею казка про корабель з пурпуровими вітрилами ще більше протиставляє Лонгрена й Ассоль та жителів Каперни. З цього моменту їхнє відчуження стає майже абсолютним, а до моральних знущань над Ассоль додається образливе прізвисько “корабельна Ассоль”, що у свідомості місцевих жителів ототожнюється з “божевільна”.)

– Поясніть, чому люди в селищі вважали Ассоль божевільною. (Вони не розуміли її й не хотіли розуміти. Вона відрізнялася від них не тільки зовні, а й, головне, сприйняттям оточуючого світу. Вони не вміли мріяти, а вона вміла й вірила у те, що її мрії здійсняться. Крім того, вони ненавиділи її батька, і ця ненависть перейшла й на Ассоль.)

– Чому вугляр не вважає Ассоль божевільною? (“Я кажу, що в неї добра голова. Це зараз видно. З тобою, Хіне Меннерсе, вона, зрозуміло, не скаже й двох слів. Та я, мостипане, у вільній вугільній справі зневажаю суди й обмови. Вона говорить, як велика, та чудернацька її балачка. Прислухаєшся – немовби все те самісіньке, що ми з вами сказали б, а в неї те саме, та не зовсім так”. Вугляр спілкувався із нею не один раз. Тому він розумів, що вона не божевільна. Вона інша, але не божевільна. Їй притаманний інший, ніж у жителів Каперни, романтичний погляд на світ.)

– Розкрийте роль зустрічі з Еглем. За яких обставин вона відбулася? Чому дівчинка повірила, що Егль чарівник? (Дорогою до лісу Ассоль загралася й мало не втратила яхту під пурпуровими вітрилами. Егль був потрібен, по-перше, щоб врятувати іграшку, яка “втікала” від Ассоль; подруге, і це головне, Егль підтверджує думку про можливість здійснення чуда, адже дівчинка сприймає його як чарівника.)

– Що вразило Егля в обличчі Ассоль? Чому він назвав її “рослиною”? (“Несвідоме очікування прекрасного, райської долі”. Егль зрозумів, що вона – романтик. Дівчинка ніжна, тендітна, незахищена, як рослинка у лісі. Але в ній є природна сила, як і в рослинах, які борються за своє місце під сонцем.)

– Ким насправді був Егль? Що він говорить про пісні, які співають у селищі? Як вони характеризують його жителів? Як розповідь Егля поглиблює основний конфлікт твору? Чому саме Егль озвучує казку-мрію про корабель з пурпуровими вітрилами? (“У вас не співають пісень. А як розповідають і співають, то, знаєш, ці оповідки про хитрих дядьків і вояків, з вічним звеличенням шахрайства, ці брудні, мов немиті ноги, грубі, мов бурчання в череві, коротенькі співанки на чотири рядки з жахливим мотивом…”)

Перегляньте фрагмент зустрічі Ассоль з Еглем з художнього фільму “Пурпурові вітрила” (СРСР, 1961). Визначте головну атмосферу цього епізоду. Наскільки він близький до авторського тексту? Які нюанси в образі Ассоль ви відкрили для себе завдяки перегляду цього кінофрагмента?

– Розкажіть, за яких обставин відбулася перша зустріч Грея з Ассоль. Чому Грей, побачивши очі Ассоль, зрозумів, що вона не божевільна, і чому цього не розуміли жителі селища? (“Дивовижні риси її обличчя, що нагадували таїну непозбутньо хвилюючих, хоча простих слів, постали тепер перед ним у світлі її погляду. Після того, як він побачив очі Ассоль, розвіялася вся зашкарублість Меннерсової оповіді”. Грей був розумною людиною, неупередженою, він не сприймав людей за оповідками інших, а сам робив висновки на основі побаченого на власні очі. А головне – Грей сам романтик!)

– Виразно прочитайте опис портрета Ассоль із розділу IV. Якою ми її бачимо? Що говорить автор про очі Ассоль? Чому він акцентує на цьому увагу? (“За горіховою рамою, у світлій порожнечі відображеної кімнати стояла тоненька невисока дівчина, вбрана в дешевий білий муслін з рожевими квіточками. На її плечах лежала сіра шовкова хустина. Напівдитяче, у світлій засмазі обличчя було жваве і виразне; прегарні, трохи поважні як на її вік очі зиркали з ніяковою зосередженістю глибоких душ. Її неправильне личко могло розчулити тонкою чистотою обрисів; кожен згин, кожна опуклість цього обличчя знайшли б місце у великій кількості жіночих лиць, та їхня сукупність, стиль був цілковито оригінальний – оригінально любий; на цьому ми зупинимося. Решта не підвладна словам, крім слова “поваба”. Ассоль – мрійниця, фантазерка, вона вміє глибоко відчувати, вірити в прекрасне, дівчина вразлива. Вона чекає на чудо, хоча інколи це здається їй неможливим. Автор милується Ассоль, тому з таким теплом і ніжністю описує її. Головний акцент обличчя Ассоль – це очі. І це не випадково, адже очі – дзеркало душі людини. Прекрасні очі Ассоль – це візитівка її прекрасної душі.)

– Чому в селищі Ассоль вважали негарною? (У мешканців селища були інші ідеали, інші еталони краси. “Капернці обожнювали кремезних, здоровецьких жінок з масною шкірою грубих литок і могутніх рук; тут залицялися, ляпаючи по спині долонею і штурхаючи, мов на базарі. Тип цього почуття скидався на немудру простоту реву”. Ассоль дуже відрізнялася своєю витонченою зовнішністю, духовністю, яка відбивалася у її погляді. Вона була іншою.)

– Як і чому мешканці Каперни зустріли появу вітрильника? (“… в корабля були ті самі вітрила, наймення яких звучало мов знущання; тепер вони ясно і неспростовно палахкотіли з невинністю факту, який спростовував усі закони буття і здорового глузду”. “Поки її не було, її наймення перелітало серед людей з нервовою й похмурою тривогою, з лютим переляком. Більше говорили чоловіки; здушено, гадючим сичанням схлипували остовпілі жінки, та якщо вже якась починала торохтіти – трутизна просякала в голову. Допіру з’явилася Ассоль, як усі позамовкали, всі зі страхом відійшли від неї…” Жителі Каперни були здивовані та роздратовані тим, що казка обернулася реальністю, що те, про що мріяла Ассоль, виявилося правдою, а вони тепер, осоромлені та принижені, спостерігали диво, у яке не вірили. Але зараз це вже був факт, який неможливо заперечити.)

– Чи торжествує Ассоль у цю хвилину? (Ні, вона розгублена та щаслива. Її мрія перетворилася на реальність. У її чистому серці немає мстивості й заздрості, як у мешканців Каперни. Вона чиста як ангел.)

– Поміркуйте, чому в момент появи кораблів з пурпуровими вітрилами Ассоль сама, без батька? (Дівчина стоїть на порозі нового, дорослого життя. Це хвилина її власного тріумфу. Крім того, у її житті з ‘‎являється інший чоловік, не батько, що бере на себе відповідальність берегти скарб на ім’‎я Ассоль.)

V. Рефлексія

VI. Домашнє завдання.

Виписати цитати для характеристики образів Ассоль і Грея, записати інтерв’‎ю з одним із жителів Каперни.

(1 votes, average: 5.00 out of 5)