ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО. КІНОПОВІСТЬ УКРАЇНА В ОГНІ – ЛІТЕРАТУРА сер. ХХ-ХХІ ст. ЕМІГРАНТСЬКА ЛІТЕРАТУРА
84. Олександр Довженко. Кіноповість “Україна в огні”.
85. Олександр Довженко. “Зачарована Десна” – автобіографічна кіноповість.
86. Андрій Малишко. “Пісня про рушник”.
87. Василь Симоненко. “Лебеді материнства”.
88. Олесь Гончар. Новела “За мить щастя”.
89. Григір Тютюнник. Новела “Три зозулі з поклоном”.
90. Юрій Мушкетик. “Суд”.
91. Василь Стус. “Як добре те, що смерті не боюсь я”.
“О земле втрачена, явися!..”.
92. Іван Драч. “Балада про соняшник”.
93. Ліна Костенко: особливості творчого методу.
94. Ліна Костенко. “Страшні слова, коли вони мовчать”. “Українське альфреско”.
95. Ліна Костенко. Роман у віршах “Маруся Чурай”.
96. Іван Багряний. “Тигролови”.
97. Євген Маланюк. “Стилет чи стилос?”.
98. Юрій Андрухович: особливості творчої манери.
99. Оксана Забужко як помітна постать в сучасній українській літературі.
100. Ігор Римарук – поет-філософ.
84. ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО. КІНОПОВІСТЬ “УКРАЇНА В ОГНІ”
√ Олександр Петрович Довженко (30 вересня 1894 р., с. Сосниця, Чернігівська обл. – 25 листопада 1956 р., поселення Передєлкіно, Московська обл.) – письменник, кінорежисер, кінодраматург, класик світової кінематографії.
– Кіноповість – твір кіномистецтва з порівняно складним сюжетом, який базується на цілій низці подій і в якому зображувана дійсність охоплюється з епічною широтою.
– Героїчна, патріотична, політична Кіноповість “Україна в огні” (1943 р., опублікована лише через 10 років) написана у час, коли О. Довженко попросився на фронт у якості кореспондента газети “Красная звезда” і став свідком звільнення українських земель від окупантів.
Він друкує в газеті “Известия” від 31 березня 1942 р. статтю “Україна в огні”. Цю назву він візьме і для сценарію фільму, який пише протягом 1941-1943 рр. Довженків сценарій “Україна в огні” було засуджено за “націоналізм” та “антирадянщину”.
√ Художній напрям – реалізм з елементами неоромантизму.
! О. Довженко возвеличує патріотів, героїв війни; засуджує радянську владу за трагедію, яка трапилася з народом; шукає відповіді на болісні питання (причини зрадництва, перемоги великою кров’ю); утверджує думку про невмирущість українського народу.
√ Основні мотиви в кіноповісті: влада й людина, людина в період війни, сила кохання, зрадництво, героїзм, принесення себе в жертву, “неперевність роду”, Батьківщина, відповідальність перед народом і собою.
√ Образи-символи: всенародна трагедія – Україна в огні; український дух, незламність – Лаврін Запорожець; безсмертя любові, героїзм – Василь Кравчина; жіночність, чистота – Олеся; “заблукалі” душі – Заброда; інтелектуальна Європа – Еріх фон Крауз; владна байдужість – документи; невмирущість народу – пісня.
√ Кіноповість Складається з 50 окремих Епізодів-картин, кожна з яких містить кадри. Композиційне обрамлення (однаковий початок і закінчення твору) – народна пісня “Ой піду я до роду”.
√ Вирізняється кілька Сюжетних ліній:
– історична – події війни;
– долі Запорожців;
– кохання Василя й Олесі;
– доля Христі Хутірної.
! Пояснення Причини денаціоналізації українців О. Довженко вкладає в уста німця: “… у цього народу є нічим і ніколи не прикрита ахіллесова п’ята. Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім’я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту… Ти знаєш, вони не вивчають історії… Вони вже двадцять п’ять літ живуть негативними лозунгами відкидання Бога, власності, сім’ї, дружби! У них від слова нація остався тільки прикметник. У них немає вічних істин…”.
! Автор пояснює Причини зрадництва, його слова звучать гнівним обвинуваченням державній політиці за виховання молоді: “У грізну велику годину життя свого народу не вистачило у них ні розуму, ні великості душі. <…> Звиклі до типової безвідповідальності, позбавлені знання урочистої заборони і святості заклику, мляві їх натури не піднялися до висот розуміння ходу історії, що кликала їх до велетенського бою, до надзвичайного. І ніхто не став їм у пригоді з славних прадідів історії, великих воїнів, бо не вчили їх історії. Не помогли й близькі рідні герої революції, бо не шанували їх пам’ять у селі. Серед перших ударів долі загубили вони присягу свою, бо слово “священна” не дзвеніло в їх серцях урочистим дзвоном. Вони були духовно беззбройні, наївні й короткозорі”.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)