Окремі представники гормонів
Для знайомства з будовою і значенням гормонів в загальноосвітніх класах вчителю буде достатньо уявити учням формули окремих представників гормонів, розглянути функціональні групи, що входять до складу їх молекул, вказати залози внутрішньої секреції, які виробляють ці гормони і познайомити учнів з гіпо – та гіперфункціонального порушеннями в життєдіяльності організму, пов’язані з виробленням нестачі або надлишку того чи іншого гормону.
Обидва гормону – стероїди. Відмінності в їх будові, як можуть переконатися учні, аналізуючи їх формули, незначні: у молекулі тестостерону в порівнянні з естрадіолом одна зайва метальними група, а в іншому положенні замість гідроксильної групи – атом кисню.
З типовим представником білкових гормонів учні вже знайомі, це – інсулін. Учитель з’ясовує, чи пам’ятають хлопці, що інсулін виробляється в особливих утвореннях в тканини підшлункової залози – в острівцях Лангерганса. Після відкриття в 1902 р російським фізіологом Л. В. Соболєвим цей гормон отримав назву від латинського слова insula – острів. Острівці Лангерганса продукують і ще один гормон – глюкогон.
Як відомо, інсулін регулює вуглеводний обмін в організмі.
Гіпофункція острівців Лангерганса підшлункової залози проявляється в підвищенні вмісту глюкози в крові, в захворюванні на цукровий діабет.
Перші згадки про цукровий діабет історики медицини знаходять ще в працях лікарів I в. Подальше його вивчення показало, що один з найголовніших симптомів діабету – виділення великих кількостей цукру з сечею, зневоднення організму. Тканини втрачають здатність засвоювати цукор, починають замість цього витрачати жири і білки, настає втрата ваги. При цьому окислення жирів супроводжується утворенням токсичних продуктів – так званих кетонових тел. Виснаження та інтоксикація приводять в кінцевому рахунку до загибелі хворого.
Інсулін виявився першим білком, для якого англієць Ф. Сенджер в 1953 р встановив послідовність чергування амінокислотних залишків і був за це удостоєний Нобелівської премії.
Виявилося, що молекула інсуліну складається з двох поліпептидних ланцюгів (21 і 30 залишків амінокислот відповідно), з’єднаних між собою двома ковалентними зв’язками через бічні радикали залишків цистеїну (дисульфідними містками).
На прикладі інсуліну був розкритий механізм формування просторової структури білків, що складаються з декількох поліпептидних ланцюгів. Спочатку синтезується одна ланцюг, що включає в себе обидва компоненти майбутньої молекули, і якісь з’єднують їх ділянки. Для інсуліну цей ланцюг складається з 86 залишків – це так званий проінсулін. Він не має гормональної активністю інсуліну і для перетворення його в інсулін необхідно видалити перемичку, що сполучає два ланцюги, – пептид з 35 залишків. Це і відбувається в острівцях Лангерганса під дією особливих ферментів.
Інсулін виявився першим білком, який вдалося синтезувати хімічним шляхом.
І нарешті, інсулін виявився також у числі перших фармацевтичних препаратів, промисловий спосіб випуску яких був освоєний за допомогою методів генної інженерії.
Гіперфункція острівців Лангерганса підшлункової залози полягає в можливому виникненні шоку.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)