Офшорні фінансові центри
Офшорний фінансовий центр – це територія, де місцеве законодавство дозволяє реєстрацію юридичних осіб, звільнених від необхідності сплачувати податки або володіють пільгами іншого характеру. Фінансові центри також мають вигоду: нерезиденти виплачують збори при реєстрації і перереєстрації, які є значущою складовою державного бюджету офшору. Крім того, залучення нерезидентів дає можливість знизити безробіття – умови співпраці багатьох офшорних центрів із зарубіжними компаніями передбачають вимогу працевлаштування представників місцевого населення.
Сам термін “офшорний фінансовий центр” з’явився в 80-х роках – так Міжнародний валютний фонд називає все держави, запаси фінансів в яких занадто великі щодо чисельності населення. Проте класифікація МВФ має слабкі місця – відповідно до наведеного критерієм, до офшорів слід віднести Британію і США, хоча ці країни мають високу чисельність населення і традиційно зараховуються до оншор.
Контроль над офшорними центрами
Офшорні центри стали об’єктом уваги розвинених країн з 2000-го року. Вирішити проблему відмивання грошей була покликана конференція G20 в 2009-му році, яка зробила серйозний вплив на офшорну індустрію – підсумком конференції став звід рекомендацій центрам. Багатьом з офшорних фінансових центрів довелося значно посилити умови реєстрації офшорних компаній, нехай через це їх бюджет втрачав гроші. На даний момент найбільш “законослухняним” офшорним центром вважається острів Джерсі, хто зберігає 44 з 49 “заповідей” G20.
Діяльність багатьох офшорних центрів зараз навіть більш прозора, ніж в великих фінансових центрах. Наприклад, довірчий керуючий в більшості офшорів повинен мати ліцензію, тоді як у Великобританії такої вимоги немає.
Класифікація офшорних фінансових центрів
Офшорні центри класифікуються на три категорії:
Класифікація офшорів
1. Класичні. У таких офшорах компанії нерезидентів повністю звільнені від необхідності сплачувати податки, здавати бухгалтерську документацію, організовувати аудит. Відносини нерезидента та місцевої влади закінчуються на сплату збору за реєстрацію. Законодавство постійно вдосконалюється таким чином, щоб умови для нерезидентів були максимально комфортними – наприклад, посилюється покарання за порушення конфіденційності. Класичні центри відрізняє політична і економічна стабільність – до них відносяться Панама, Беліз і інші.
2. З низьким оподаткуванням. Ці центри беруть податок, але встановлюють ставку на мінімальному рівні – близько 10% від прибутку. Центри з низьким оподаткуванням вважаються більш респектабельними і надійними, тому як вимагають від нерезидента проводити аудит і перевіряють бухгалтерську звітність. З точки зору вигоди класичні офшорні центри набагато краще, однак, нерезидентів приваблює те, що центри з низьким оподаткуванням знаходяться в Європі, а не посеред океану. Центрами з низьким оподаткуванням є Ліхтенштейн, Ірландія, Гібралтар.
3. Які Пропонують податкові пільги. Такі центри не позбавляють підприємця від необхідності сплачувати податок, але надають ряд вигод. Цих офшорів найменше – серед них Кіпр, острова Гернсі і Мен, Сінгапур, Люксембург.
Відмінні риси деяких офшорних центрів
Найбільш примітними є такі фінансові офшорні центри:
- Віргінські острови (колонія Британії) – лідер за кількістю зареєстрованих офшорних компаній. Бермудські острови – лідер по реєстрації страхових компаній і морських судів. Сейшельські острови відрізняються найнижчою вартістю утримання інкорпорації. Сінгапур – міжнародний хаб для хеджевих фондів. Беліз славиться найпростішої юрисдикцією. Маврикій – лідер за кількістю інвестиційних фондів азіатських і африканських компаній. Джерсі – самий “зарегульований” фінансовий центр. Багамські острови мають найбільшу кількість зареєстрованих судів. До отримання незалежності в 70-их роках вважалися найпопулярнішим офшорним центром.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)