Обслуговування зовнішнього боргу
Зовнішній борг являє собою державну заборгованість перед іноземними кредиторами. Вона виникає внаслідок активної участі уряду країни в різних сферах діяльності і необхідності залучення додаткових коштів для повноцінного фінансування економічних і виробничих проектів. Сьогодні можливість іноземних позик є потужним інструментом, використовуючи який уряд може стимулювати загальний економічний попит.
Однак обслуговування зовнішнього боргу стає проблематичним, коли грошові суми, які були призначені для цих цілей, перевищують прибутковість державних джерел. В цьому випадку продовжувати обслуговувати зовнішній державний борг неможливо, так само як і рефінансувати його на зовнішньому і внутрішньому ринку. Створюється ситуація, коли уряд змушений призупинити виконання своїх фінансових зобов’язань щодо виплат грошових коштів іноземним кредиторам, тим самим оголошуючи дефолт за зовнішнім боргом. Наслідками таких рішень є:
– знецінення національної валюти;
– падіння фондових індексів;
– збільшення боргового тягаря країни і її залежності від інших держав-кредиторів;
– зниження заробітних плат по країні в цілому;
– ослаблення позицій у зовнішніх економічних відносинах;
– підвищення рівня бідності серед населення країни.
Головні причини збільшення зовнішнього боргу
Причинами зростання зовнішнього державного боргу до неймовірно величезних сум є:
– Високі коефіцієнти первинного бюджетного дефіциту – саме цей фактор обумовлює собою необхідність позик на зовнішніх ринках; ймовірність боргової кризи в цьому випадку зростає, якщо рішення проблем на внутрішньому фінансовому ринку відкладається урядом на невизначений час;
– Високі процентні ставки по обслуговуванню боргу – вони, як правило, підвищуються, коли на думку іноземних кредиторів величина зовнішнього боргу зростає до небезпечних відміток. Тоді уряд задіє все більша кількість бюджетних коштів для виплати боргів або ж рефінансує їх, займаючи ще більші грошові суми.
– Зростання валютного курсу – негативно впливає на можливість обслуговування зовнішнього державного боргу за рахунок його збільшення при перерахунку коштів в національну валюту.
– Проблеми на внутрішньому кредитному ринку, які з’являються в результаті зростання процентної ставки на внутрішньому ринку і скорочення обсягу внутрішнього боргу. В цьому випадку уряд запозичує додаткові кошти на зовнішньому ринку, а частина внутрішнього боргу перекладається в зовнішній борг.
Крім уряду держави зовнішній дефолт небажаний і для кредиторів, так як може стати причиною їх фактичного банкрутства. Тому були створені спеціальні міжнародні кредиторські організації, учасники яких покликані вирішувати виникаючі проблеми з обслуговуванням зовнішнього боргу в різних країнах. Основним способом вирішення боргової кризи держави є списання інвесторами частини боргу і структуризація економічних реформ в країні-боржнику. Таким чином, обслуговування зовнішнього боргу на рівні уряду передбачає створення балансу між макроекономічним розвитком країни і зміцненням її національної безпеки.
Інструменти, які регламентують обслуговування зовнішнього боргу. Як вони працюють
Обслуговування зовнішнього долгани сучасній економічній системі використовуються три інструменту інституційної механізму:
1. Формальні правила, які регламентують здійснення розрахункових виплат за позиками;
2. Неформальні обмеження і практики, що впливають на те, як економічні агенти в особі держави, визначених організацій і підприємств сприймають формальні правила;
3. Механізми примушує характеру, за допомогою яких проводиться сплата суми боргу.
Ефективність застосування першого інструменту – формальних правил – підвищується за рахунок чіткого визначення боргової політики держави за допомогою відповідних законів, а також його фактичної здатністю сплати зовнішніх боргів. Однак на практиці обслуговування зовнішнього боргу залежить не тільки від економічної специфіки перерахованих вище інструментів інституційного механізму, але і від транзакційних витрат. Саме транзакційні витрати визначаються кількістю укладених договорів на надання грошових ресурсів ззовні. Однак найбільшу значимість в управлінні інституційним механізмом зовнішнього боргу має законодавча база держави – як правило, це бюджетне законодавство, основною метою якого є регулювання процесів іноземного кредитування та реструктуризація зовнішнього боргу.
Якщо зовнішній борг держави зростає до надмірних відміток, то наслідком такого явища може стати втрата кредитоспроможності підприємств. В цьому випадку задіюється інституційний інструмент у вигляді державної підтримки та забезпечення кредитоспроможності заявлених економічних агентів. Такий підхід
(2 votes, average: 3.50 out of 5)