Обслуговування боргу: завдання, особливості управління
В процесі обслуговування боргу держава ставить завдання, покликані вирішити питання своєчасного погашення позики, а саме:
– зниження вартості основної заборгованості;
– ефективне застосування засобів, які були залучені у вигляді позики, а також створення потужної системи контролю та обліку здійснених і майбутніх виплат;
– посилення інвестиційної складової кредитів, тобто спрямування коштів на розвиток тієї чи іншої сфери;
– регулювання загального обсягу боргових зобов’язань країни, їх утримання на певному рівні, а також підтримання курсу;
– залучення додаткового капіталу (при необхідності) на найбільш вигідних для підприємства-емітента умовах;
– встановлення пріоритетів у кредитній політиці країни, а також гарантія своєчасного обслуговування боргу і його покриття.
В системі управління держборгом основні дії спрямовуються на його своєчасне обслуговування, адже основні кошти витрачаються з бюджетних грошей. Тобто завдання держави – вчасно поповнювати казну для того, щоб обслуговувати заборгованість. В іншому випадку можливе нарахування штрафних відсотків або навіть дефолт. У ситуації, коли мова йде про інвестиційні позики, зобов’язання можуть погашатися за рахунок прибутку від реалізованого проекту.
Обслуговування боргу країною передбачає:
– проведення операцій, спрямованих на розміщення зобов’язань по боргу;
– виплату прибутку за своїми зобов’язаннями;
– покриття (погашення) наявної заборгованості. Платежі можуть здійснюватися частково (з урахуванням плану, графіка) або шляхом вчинення відрахувань до фонду погашення.
Погашення заборгованості – своєчасне повернення боргу (разом з відсотками) в повному обсязі. Якщо за період дії позики були нараховані штрафи, то і вони повинні бути виплачені.
Завдання обслуговування боргу (на державному рівні) покладається на ЦБ України, а також його відділення. При цьому Банк України бере на себе завдання головного агента. Що стосується послуг агентів щодо обслуговування боргу, то вони оплачуються за рахунок федеральних грошей.
З позиції інвестора кращий варіант – чітке дотримання умов кредитної угоди, отримання прибутку і своєчасне покриття позики. При цьому відсотки і “тіло” кредиту виплачуються в строк і в повному обсязі. Але на тлі зростання державного боргу подібні явища стають все більш рідкісними. Як наслідок, держава змушена використовувати різні інструменти при обслуговуванні боргу.
До таких належить:
– рефінансування, тобто покриття старого боргу за допомогою випуску нових боргових зобов’язань (облігацій);
– конверсія – зміна рівня прибутковості позик, тобто зниження витрат на обслуговування держборгу (і, відповідно, зниження прибутковості для кредитодавців) або підвищення останньої;
– консолідація – коригування періоду дії вже наявних боргових зобов’язань. По суті, мова йде про часткове скорочення і відстрочку. Поліпшуються умови здійснення платежів у вигляді погашення або відстрочки. Бувають ситуації, коли консолідація і конверсія проводяться разом;
– уніфікація – процес об’єднання кількох наявних кредитів в один. При цьому боргові папери, емітовані раніше, обмінюються на боргові папери нової емісії. Основна мета – знизити загальний обсяг одночасно звертаються активів, що зменшить витрати країни і спростить роботу з обслуговування заборгованості. Уніфікація державних позик, як правило, проводиться одночасно з консолідацією, але роздільне їх проведення є неприпустимим.
Обслуговування боргу часто полягає в обміні боргових паперів з урахуванням регресивного співвідношення. В цьому випадку емітовані раніше облігації (група боргових паперів) прирівнюється до нової облігації. Такий хід дозволяє знизити зобов’язання і не виконувати повноцінні розрахунки за борговими паперами, розміщеними раніше.
Управління держборгом
Консолідація та відстрочка боргу за своєю суттю мають певні відмінності. Зокрема, при відстроченні не тільки відсуваються строки платежів, але і тимчасово припиняється будь-яке обслуговування боргу. При цьому сама відстрочка в погашенні боргу може здійснюватися лише за згодою з кредитодавцем. Можливий і варіант, коли відсотки по боргу (в разі відстрочки платежу) будуть оплачуватися і далі. Що стосується анулювання боргу, то це повна відмова країни виконувати свої зобов’язання.
При обслуговуванні фінансових зобов’язань може проводитися ряд конверсійних операцій, спрямованих на ліквідацію частини зовнішнього боргу. При цьому останні можуть обмінюватися на “продукти” внутрішнього виробництва – облігації, валюту, товари, цінні папери і так далі. До основних варіантів конверсії можна віднести:
– обмін боргу на експорт готової продукції. У цьому випадку країна утримує конкурентоспроможність на високому рівні, забезпечує збутові ринки, отримує необхідні інвестиції.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)