Home ⇒ 👍Література ⇒ Обри – МИКОЛА ЗЕРОВ
Обри – МИКОЛА ЗЕРОВ
Весна цвіте в усій своїй красі,
Вже одгриміли зевсові перуни,
Дощу буйного простяглися струни,
Зазеленів сподіваний рижій.
На полі катятся веселі вруна,
В кущах лящить – співає соловій,
А по шляху, немов казковий змій,
На зсипище сільська ватага суне!
І в селах плач. Герої саг і рун,
Возкресли знов аварин, гот, і гун,
Орава посіпацька, гадь хоробра…
Сільської сироти останній трен,
Усюди лемент – крик дулібських жен
Під батогом зневажливого обра.
25.05.1921 рік.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)
Related posts:
- КУЛІШ – МИКОЛА ЗЕРОВ Давно в труні Тарас і Костомара, Грабовський чемний, лагідний Плетньов… Сивіє розум і холоне кров; Літа минулі – мов бліда примара. Та він працює. Феніксом з пожару Мотронівка народжується знов; Завзяттям віє від його промов, І в очах – відблиск молодого жару. Він боре тупість і муругу лінь, В Європі хоче “ставляти курінь”, Над творами […]...
- Олександрія – МИКОЛА ЗЕРОВ Згасає день, і море вечоріє, Пасатний вітер нам вітрила рве, І чорний корабель спішить-пливе До портових огнів Олександрії. Он в сутіні велике місто мріє, Двигтить і дихає, немов живе, 0 серце світу, муз житло нове, Наш Геліконе, наша Пієріє! Ми скрізь були, нас вабив світ сирен, Сарматський степ, і мармури Антен, І Сапфо чорна скеля […]...
- СОН СВЯТОСЛАВА – МИКОЛА ЗЕРОВ Я бачив сон. Важенних перел град На груди сипали мені, старому, Вдягали в ддовгу чорну паполому, Давали пити не вино, а чад. Я зір будив – обводив кругогляд І відчував крізь димку нерухому, Як обсипався дах княжого дому, Як крякав крук і як клубочивсь гад. О, що за туга розум мій опала! Яка крізь серце […]...
- PRO DOMO – МИКОЛА ЗЕРОВ Яка ж гірка, о Господи, ця чаша, Ця старосвітчина, цей дикий смак, Ці мрійники без крил, якими так Поезія прославилася наша! Що не митець, то флегма і сіряк, Що не поет – сентиментальна кваша… О ні! Пегасові потрібна паша, Щоб не загруз у твані неборак. Класична пластика, і контур строгий, І логіки залізна течія – […]...
- АРГОНАВТИ – МИКОЛА ЗЕРОВ М. Рильському Так, друже дорогий, ми любимо одно: Старої творчості додержане вино, І мед аттіцьких бджіл, і гру дзвінких касталій. Хай кволі старчуки розводять мляві жалі, Хай про сучасність нам наспівує схоласт, Хай культів і фактур неважений баласт У човен свій бере футуристичний тривій, – Ми самотою йдем по хвилі білогривій На мудрім кораблі, стовесельнім […]...
- ЛОТОФАГИ – МИКОЛА ЗЕРОВ Одіссея, IХ, 82-104 З-під Трої і кривавого туману, Від чорних днів ненатлої війни Цар Одіссей пригнав свої човни На сонні плеса тихого лиману. І там громадку нашу, горем гнану, Зустріли лотофаги, з глибини Землі своєї принесли вони Поживу нам солодку і незнану. І їли ми, і забували дім, Сім’ю й родовище, в краю чужім Ладні […]...
- САЛОМЕЯ – МИКОЛА ЗЕРОВ П. Филиповичу Там левантiйський мiсяць дiє чари I колихає в серцi теплу кров, Там диким цвiтом процвiла любов, I все в кровi – шоломи i тiари. А з водозбору вiщуванням кари Гримлять громи нестриманих промов… Йоканаан!.. Не ясний шум дiбров, – В його словах пустиня i пожари. I Саломея!.. Ще дитя (дитя!), А п’є страшне, […]...
- Класики – МИКОЛА ЗЕРОВ Ви вже давно ступили за порiг є Життя земного, лiрники-пiвбоги I голос ваш – рапсодiї й еклоги – Дзвенять у тьмi Аїдових дорiг. I чорний сум, безмовний жаль налiг На берег наш, на скитськi перелоги – Невже повiк не знайдете спромоги Навiдатись на наш пiвнiчний снiг? I ваше слово, смак, калагатiя Для нас лиш порив, […]...
- САМООЗНАЧЕННЯ – МИКОЛА ЗЕРОВ Я знаю: ми – тугі бібліофаги, І мудрість наша – шафа книжкова. Ми надто різьбимо скупі слова, Прихильники мистецтва рівноваги. Ніхто не скаже нам: “Жерці і маги! Ви творите поезії дива…” Чутливість наша вбога і черства І не вгамує молодої спраги. Що слово точене? Чарує звук Акторських реплік та уданих мук, Розливних сліз, плиткої гістерії. […]...
- КНЯЗЬ ІГОР – МИКОЛА ЗЕРОВ Князь Ігор очі до зеніту звів І бачить: сонце під покровом тьмяним, Далека Русь за обрієм багряним, І горе чорний накликає Див. Та не вважає князь на віщий спів: “Нум, русичі, славетні дні спом’янем, Покажем шлях кощеям препоганим До Лукомор’я голих берегів!” А любо Дону шоломом зачерпти!. . Одважний князю, ти не знаєш смерти, Круг […]...
- Микола Зеров Микола Зеров – визначний літературознавець пореволюцінної України, блискучий і відважний критик та полеміст, лідер славетної плеяди поетів, званої “неоклясиками”, першорядний майстер сонетної форми і незрівнянний перекладач античної поезії. Народився 26 квітня 1890 року у місті Зіньків на Полтавщині. Батько його Кость був учителем, також займав посади в системі народної освіти. Микола Зеров учився в Охтирській […]...
- Зеров Микола Костянтинович (квітня 1890 – 3 листопада 1927) Микола Зеров Визначний літературознавець пореволюцінної України, блискучий і відважний критик та полеміст, лідер славетної плеяди поетів, званої “неоклясиками”, першорядний майстер сонетної форми і незрівнянний перекладач античної поезії. Народився 26 квітня 1890 року у місті Зіньків на Полтавщині. Батько його Кость був учителем, також займав посади в системі народної освіти. […]...
- ПАЛІМПСЕСТ – Микола Вороний Коли в монастирях був папірусу брак, Ченці з рукопису старе письмо змивали, Щоб написати знов тропар або кондак, І палімпсестом той рукопис називали. Та диво! час минав – і з творів Іоанна Виразно виступав знов твір Арістофана. Кохана! Це душа моя – той палімпсест. – Три роки вже тому, твій образ чарівливий, І усміх лагідний, […]...
- Весна, весна… Надворі май – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Весна, весна… Надворі май; А в нас лежать сніги; Панує стужа навкруги… Весна, весна… а в нас – гай-гай! Дріма похмуро чорний гай Та додає нудьги. Весна, весна… Надворі май; А в серці жаль та сум; Справляє небо якийсь глум… Весна, весна, а в нас – гай-гай! Хоча б малесенький розмай Для нерозважних дум! Весна, […]...
- Жменька рідної землі – МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ Я згадаю село і криницю у кленах, Там дитинство цвіло на лугівках зелених, Де ходив пастушком і впивався зорею, Де осіннім листком так летів я за нею. Приспів: В очах постане біла хата, Що мріє в сонячнім теплі, Збентежить серце рута-м’ята І жменька рідної землі. Знову бачу село і з волошками жито, Що було те […]...
- СОЛОВЕЙКО – Микола Костомаров Зелений сад, зелений сад. Зеленая могила! Зелений сад вдяга весна, Могила забриніла! Як гарно слухать, коли в ніч Маленький соловейко В квітках затлямка, засвистить Так приязно, любенької А тут вони ведуть танок! Хто гласи їх розлічить? Хто передом із їх іде? Хто зорі перелічить? Той на тополі, ті в кущах, Ті в вербах, ті в […]...
- Молодий патріот – Микола Вороний Ось він ввесь, немов живий – Любий, щирий та сердечний, Патріот наш молодий, Легкодухий і безпечний. Тип культурний козака, Вміє він і заспівати, Шпарко вчистить гопака, Потім подиспутувати. Чарку він не ллє за пліт І прокаже без упину Ввесь Шевченків заповіт, Навіть другу половину. Рідну мову любить – страх! І, поводячись по-свинськи, Просторікує в шинках […]...
- Ще під інеєм човен лежав без весла – МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ Ще під інеєм човен лежав без весла, Ще не скреснув мороз, далина не воскресла – З того боку снігів задиміла весна, Білим димом снігів засиніло за Десну. Я тебе обнімав, говорив, цілував, Цілував, говорив, обнімав – обнімаю, Говорю і цілую – сльозою вже став З того боку снігів, цього боку немає… Не минайся мені. Я […]...
- ЧИ ЗУМІЄШ? – Микола Вороний Чи зумієш ти кохати, Щоб за все, про все забути, Щоб усі зірвати пути, Щоб усі зламати грати? Чи зумієш ти літати, Щоб зі мною в парі бути? Чи здолаєш ти в кохання Всі скарби душі вложити, Щоби знов перетворити Їх огнем свого страждання? Чи здолаєш без вагання Так же вмерти, як і жити? Коли […]...
- ПОЧИНАЄТЬСЯ ВЕСНА – АНАТОЛІЙ КОСТЕЦЬКИЙ – ПОЕТИЧНА ЗБІРКА 4 – З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ Анатолій Костецький – щирий друг дітей. Його поетичні твори навчають бути добрими, відкритими, чесними. Герої книжок Анатолія Костецького активні, допитливі, веселі. Про них письменник розповідає з гумором, бо там, де доброзичливий сміх, – там і справжній розум. ПОЧИНАЄТЬСЯ ВЕСНА Знов починається весна! Знов починаються дива… То серед двору із-під снігу Раптово визирне трава, То раптом […]...
- Про життя – МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ Мої літа – не перекотиполе, Вони в житті лишили добрий слід. Ти поіменно спом’яни їх, доле, – Як хліб духовний і насущний хліб. Там я зростав, твій син, Полісся, – Малий невтомний трудівник, Тому зі мною праця й пісня В душі лишилися навік. І знову образ твій здаля зоріє, Окрилюючи думи і життя. Душа моя […]...
- М. Зеров – представник розстріляного відродження Доля української літератури – доля України. Важко знайти у світовій історії аналогію, щоб жива мова, мова великого народу систематично заборонялася й переслідувалася спеціальними державними вердиктами й актами. Цей геноцид тривав століттями. За останні триста з лишком років українська література, перебуваючи в колоніальному становищі, не могла розвиватися на всю силу генетично закладених у ній можливостей; спираючись […]...
- НЕХАЙ І ТАК – Микола Вороний Нехай і так, що я той раб нікчемний, Що часом падає, щоб підвестися знов; Та знай і ти, що біль мій – не даремний, Що він вигоює, витроює любов. Коли я раб – то раб, що рве кайдани, Що не скоряється, нести не хоче гніт . Нехай горять, нехай ятряться рани, Та крізь криваву млу […]...
- ПІЗНЯ ВЕСНА – МИКОЛА ПЕТРЕНКО – Українська література – Література для дітей Заєць під кущем приліг: – Доки можна: сніг та сніг? На городах через те И досі морква не росте!.. Птиці з вирію летять: – Нам пора ростить пташат, А тут досі та зима, Пристановища нема!.. З вулика зорить бджола: – Чом так біло? Ой-ла-ла!.. Біло! Тільки ж то не квіт, То звисає сніг із віт!.. […]...
- ЗЕЛЕНІЙ, РІДНИЙ КРАЮ! – МИКОЛА ПЕТРЕНКО – Українська література – Література для дітей Ой іде, іде весна – Наче райдуга ясна! Сяє сонечко вродливе, Усміхається блакить, Зеленіють щастям ниви, Далеч піснею дзвенить. А татусь поїхав нині До лісничого у ліс – На розспіваній машині Двісті саджанців привіз! Гей, дівчата, гей, хлоп’ята! А беріть скоріш лопати: Бо ж людині кожній треба Посадити деревце – Хай росте під синє небо, […]...
- Блакитна панна – Микола Вороний (1871-1938) – ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМУ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ, НАЦІОНАЛЬНЕ, ОСОБИСТЕ Має крилами Весна Запашна, Лине вся в прозорих шатах, У серпанках і блаватах… Сяє усміхом примар З-поза хмар, Попелястих, пелехатих. Ось вона вже крізь блакить Майорить, Довгождана, нездоланна… 0сь вона – Блакитна Панна!.. Гори, гай, луги, поля – Вся земля Їй виспівує: “Осанна!” А вона, як мрія сну Чарівна, Сяє вродою святою, Неземною чистотою, Сміючись […]...
- Скорочено – СОЛОВЕЙКО – МИКОЛА КОСТОМАРОВ – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – 9 КЛАС Зелений сад, зелений сад, Зелена могила! Зелений сад вдяга весна, Могила забриніла! Як грано слухать, коли вніч Маленький соловейко В квітках затлямка, засвистить Так приязно, любенько! А тут вони ведуть танок! Хто гласи їх розлічить? Хто передом із їх іде? Хто зорі перелічить? Той на тополі, ті в кущах, Ті в вербах, ті в калині… […]...
- Короткий переказ – Блакитна Панна – МИКОЛА ВОРОНИЙ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 10-х РОКІВ XX СТ МИКОЛА ВОРОНИЙ Має крилами Весна Запашна, Лине вся в прозорих шатах, У серпанках і блаватах… Сяє усміхом примар З-поза хмар. Попелястих, пелехатих. Ось вона вже крізь блакить Майорить, Довгождана, нездоланна… Ось вона – Блакитна Панна!.. Гори, гай, луги, поля – Вся земля їй виспівує: “Осанна!” А вона, як мрія сну Чарівна, Сяє вродою святою, Неземною […]...
- УЧИТЕЛЮ – МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ Непідкуплена і непродана, Як і совість поета… А. Малишко Учитель мій – Самійлович Андрій Не раз казав: – Ти на своєму стій! На висоті своїй чи на горбі, Але своє неси щодня в собі. Ні словом, ні душею не лукав. Дніпро один. А ти – його рукав. Ми не одні у матері-землі, Та наша дума […]...
- ІКАР – Микола Вороний Світлій пам’яті Левка Маціевича, першого українського літуна Icare – dixit – ubi es? Quo te regione requiram. Ovidiut1 О Ікаре нещасливий! О Дедалів славний сину, Я мов бачу в цю хвилину Вид і погляд твій звабливий! Світлий образе, блискучий! Ти стоїш переді мною Гордий силою міцною І одвагою могучий. Не спинила тебе рада Батька любого […]...
- БАТЬКІВСЬКЕ ПОЛЕ – МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ Тихе батьківське поле За поліським селом розляглось. Все чекає когось, Не діждеться когось. Чує кроки господаря, Чує дотик руки. І засівом його Наливаються вщерть колоски. Наливаються Сонцем, вітрами, теплом, Споконвічним, Живим, невмирущим зерном. Раннє батьківське поле Змалку нам до роботи прийшлось. Все чекає когось, Не діждеться когось. Сіячеве дихання Воно чує щодня. Той, хто потом […]...
- СОЛОВЕЙКО – МИКОЛА КОСТОМАРОВ – Література українського романтизму – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Зелений сад, зелений сад, Зеленая могила! Зелений сад вдяга весна, Могила забриніла! Як гарно слухать, коли вніч Маленький соловейко В квітках затлямка, засвистить Так приязно, любенько! А тут вони ведуть танок! Хто гласи їх розлічить? Хто передом із їх іде? Хто зорі перелічить? Той на тополі, ті в кущах, Ті в вербах, ті в калині… […]...
- “Епохальна п’єса” (Микола Хвильовий) – Микола Куліш (1892-1937) – Українська література 1920-1930 років П’єсу “Мина Мазайло” вперше опублікували у журналі “Літературний ярмарок” (1929) і того ж року видали друком у Харкові окремою книжечкою. Жанр п’єси “Мина Мазайло” сам автор визначив як комедію. Обравши його, письменник засобами гротеску і сатири викрив антиукраїнські суспільні явища кінця 20-х років XX століття, висміяв носіїв великодержавного шовінізму. Більшість літературознавців вважають “Мину Мазайла” сатиричною […]...
- Микола Хвильовий. Юрій Яновський. Володимир Сосюра. Валер’ян Підмогильний. Остап Вишня. Микола Куліш. Богдан-Ігор Антонич ПРОГРАМА Микола Хвильовий. “Я (Романтика)” Юрій Яновський. “Дитинство” Володимир Сосюра. “Любіть Україну” Валер’ян Підмогильний. “Місто” Остап Вишня. “Моя автобіографія”, “Сом” Микола Куліш. “Мина Мазайло” Богдан-Ігор Антонич. “Різдво” Опорні поняття Імпресіонізм Засоби гумору Роман у новелах Усмішка Урбаністичний роман Метафоричність лірики Драматичний твір Псевдонім Політична комедія МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ “Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється і усіх нас хвилює, […]...
- “Іду я дорогою, вітром…” (Микола Хвильовий) – Микола Хвильовий (1893-1933) – Українська література 1920-1930 років Невже я зайвий чоловік тому, що люблю безумно Україну? (Микола Хвильовий) Постать Миколи Хвильового в українському красному письменстві особлива. Цей геній доби “Розстріляного відродження” за короткий життєвий вік зробив надзвичайно багато. Завдяки Хвильовому українська новела досягла світового рівня, а його стиль письма став взірцем для багатьох його наступників. Сучасник митця, поет Микола Зеров стверджував: “Із […]...
- МИКОЛА ВОРОНИЙ. КОРОТКО ПРО ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ, БАГАТОГРАННУ ДІЯЛЬНІСТЬ МИТЦЯ. МИКОЛА ВОРОНИЙ – ІДЕОЛОГ МОДЕРНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. ЕСТЕТИЧНА ПРОГРАМА, НАЦІЛЕНІСТЬ НА МОДЕРНІСТСЬКІ ТЕЧІЇ В НОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ. ЙОГО ТВОРЧІСТЬ – ПЕРША ДЕКЛАРАЦІЯ ІДЕЙ І ФОРМ СИМВОЛІЗМУ. ЄДНІСТЬ КРАСИ ПРИРОДИ І МИСТЕЦТВА, ОБРАЗОТВОРЧІ ЗАСОБИ В ПОЕЗІЇ БЛАКИТНА ПАННА – ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМУ Мета (формувати компетентності): Предметні: літературознавчі: знання про життя і творчість М. Вороного – першого представника українського символізму, розкриття основних чинників формування його світогляду; Ключові: уміння вчитися: уміння здійснювати ідейно-художній аналіз; визначати тему, ідею, основну думку творів; комунікативну: аргументовано висловлювати власну точку зору, розвивати навички монологічного мовлення; загальнокультурну: естетичний смак, любов до поетичного слова, світогляд. Тип […]...
- Вірші у перекладі Миколи ЛУКАША. ТАНКА ПОЕТІВ VІІІ-ХVІІІ ст. – МИКОЛА ЛУКАШ Мацуо БАСЬО (1644-1694) ХОККУ *** На голій гілці Самотній ворон тихо старіє. Осінній вечір. *** Як шумить-гуде банан, Як у кадуб капа дощ, – Чую цілу ніч. *** Холод, ніч, нудьга… Чути плюскоти весла Десь од берега. ВДАЧА Оттакий я єсть: Глянь на росяні дзвонки – То й сніданок весь. *** Пущу коня вбрід – […]...
- Тарас Бульба – МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ ГОГОЛЬ 1809-1852 – …ІСТИННИЙ ЗНАВЕЦЬ СЕРЦЯ ЛЮДСЬКОГО…: МИКОЛА ГОГОЛЬ – У пошуках національного самоусвідомлення: Нова українська література Історія створення повісті У 1835 р. побачила світ збірка М. Гоголя “Миргород”. Об’єднуючи в одному збірнику історичну повість “Тарас Бульба” і “Старосвітські поміщики” та “Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем”, автор тим само представляє романтичну антитезу між героїчним минулим і безкрилою українською сучасністю. Продовжуючи українську тематику, започатковану “Вечорами на хуторі біля […]...
- ВЕСНА (З БАРАТИНСЬКОГО) – ПАВЛО ТИЧИНА Весна, весна! Яка блакить, Який кругом прозор! Садками ходить брунькоцвіт, А в небі – злотозор. Весна, весна! Який там гон На крилах вітерка? – То в вишині біжить, зника Хмар-хмарова ріка. Шумлять згори шум-пінярі; Ріка своїм хребтом Несе торжественно вперед Веселий, скреслий лом. Ще синій ліс не взеленів, Але квіток проріст Уже підняв і розрізнив […]...
- Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі – МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ Пам’яті Василя Симоненка Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі З розплющеними 28-літніми очима Наш Василь іде по останній у світі дорозі З зупиненим серцем з опущеними руками В яких учора іще Говорило перо Поета-мужа В темно-коричневому костюмі В білій сорочці защібленій матір’ю під підборіддям В черевиках зашнурованих дружиною З кручі Дніпра З 28-ми […]...