Образ Богдана Хмельницького в усній народній творчості та літературі – твір з української літератури
Багато славетних синів має земля українська. їхні імена відомі всьому світові, вони лунають крізь століття як великий гімн великій землі, великому народові, великій державі. Залізняк, Гонта, Кривоніс, Дорошенко – це запорозькі козаки, справжні патріоти, національні герої. Та найвидатніша постать серед них – Богдан Хмельницький.
Він був одним з найосвіченіших людей свого часу, гнучким дипломатом і видатним військовим стратегом. Авторитет у запорожців він здобув і своїм розумом, і хоробрістю на полі бою. Ставши гетьманом, Богдан очолив боротьбу народу проти польських поневолювачів. У битві під Жовтими Водами він розбив ущерть королівське військо. Це була перша перемога у визвольній війні українського народу 1648-1654 рр. Люди вдячні Хмельницькому за те, “що врятував Україну від польського пана”.
Образ видатного гетьмана оспівується в багатьох народних думах і піснях. У пісні “Чи не той то хміль”, що була створена після жовтоводської битви, Хмельницький виступає як втілення патріотизму народу, його сили і радості від здобутої перемоги. Позитивно оцінюється визвольна війна Богдана Хмельницького і засуджується загарбницька політика польської шляхти.
Головні герої пісні “Не дивуйтеся, добрії люди” – Максим Кривоніс і Богдан Хмельницький, запорозькі козаки. Максим Кривоніс – один її найближчих соратників Богдана Хмельницького. Деякі вчені вважають, що цю пісню було створено після розгрому польсько-шляхетських військ під Пилявцями, де з великою силою виявився військовий талант славетного гетьмана і незвичайна мужність його соратника.
У думі “Хмельницький і Барабаш” розповідається про реальні історичні події, що сталися в Україні напередодні визвольної війни. Конфлікт між Хмельницьким і Барабашем вказує на гострі протиріччя українського народу з польською шляхтою. Іван Барабаш належав до тієї частини козацької старшини, яка йшла на угоду з поляками, зраджувала інтереси козацтва, всього народу українського. Образ Б. Хмельницького дуже яскраво вимальовується у зіставленні зі зрадником Барабашем. Якщо останній думає тільки про власний добробут, то Б. Хмельницький, як говориться в думі, “добре дбав”. А дбав великий гетьман про волю всього рідного народу.
Відомі українські письменники неодноразово зверталися до постаті Богдана Хмельницького. У романі Н. Рибака “Переяславська Рада” головний персонаж – славетний гетьман, що поклав своє життя за волю народу України. Бачимо ми розкриття цієї теми й у творах Г. Сковороди, 1. Франка, М. Старицького, Л. Костенко та інших.
Видатний воїн, патріот, захисник України, мудрий, далекоглядний політик, мужня людина – таким залишався Б. Хмельницький в народній пам’яті, в усній народній творчості та у творах багатьох письменників. З народних пісень і дум я дізналася про патріотизм великого гетьмана, його любов до народу України, його надзвичайну хоробрість і талант дипломата. Я пишаюся мужнім сином української нації. Коли буваєш у Києві, довго стоїш біля пам’ятника Богданові, згадуєш минуло нашого народу і радієш за сучасну незалежну Україну. Хочеться вірити, що будемо могутньою державою, справді вільною. А для цього треба багато працювати, чесно та самовіддано.
Відтворення героїчної і трагічної історії України в народних думах і піснях.
Скільки страждань випало на долю нашого народу! Століттями боронив він рідну землю від напасників, ніколи не стихала класова боротьба трудящих проти поневолювачів. І на всіх шляхах історичної боротьби героїв супроводжувала пісня. У походах за рідну землю, за свободу завжди йшли співці-кобзарі, які своїми волелюбними піснями та думами підносили бойовий дух воїнів, творили славу їхній хоробрості.
Назавжди увійшла в історію боротьба нашого народу проти турецько-татарських орд, які в ХУ-ХУІІ століттях плюндрували українські землі, забирали людей у рабство. Знаємо ми “Пісню про Байду”, “Думу про козака Голоту”, де оспівуються захисники народу – сміливі, відчайдушні козаки, які не бояться “ні огня, ні меча, ні третього болота”. Хоробро вступаючи в поєдинок з багатим татарином і з турецьким султаном, народні герої завжди перемагають, бо вони боронять свій край, чужого вони не займають, але і свого на поталу не віддають:
То гуляє козак Голота, погуляє,
Ні города, ні села не займає.
Прославляючи своїх захисників, народ вірить у їхню нездоланність:
Дай же боже, щоб козаки пили та гуляли.
Хороші мислі мали,
… І неприятеля під ноги топтали.
Доба боротьби українців проти польської шляхти теж висвітлена в думах і піснях. Дума “Хмельницький і Барабаш” розповідає про вірність козацькій присязі, про відданість Україні. Гетьман Барабаш хотів умовити Хмельницького, чигиринського полковника, побрататися з ляхами. Але Хмельницький зрозумів, що це зрада, і покарав Барабаша.
Кінець думи – це оспівування народного героя:
Ей, пане, пане Хмельницький Богдане Зиновію,
Наш батю, полковнику чигиринський!
Дай, господи, щоб ми за твоєї голови пили й гуляли,
А неприятеля під ноги топтали.
У пісні “Зажурилась Україна, бо нічим прожити” передається горе України, землі якої витоптали турецькі орди. Пісня сповнена войовничого запалу і віри, що буде розбитий “вражий турок”. Пісня “Ой Морозе, Морозенку” – це слава герою-захиснику, що загинув за свою Україну.
“Дума про Марусю Богуславку” подає нам трагедію життя української жінки-бранки, яка, ставши дружиною турецького султана, не забуває рідний край. Не маючи змоги повернутися в Україну, вона допомагає невільникам-козакам дістатись на Батьківщину.
У “Думі про Самійла Кішку” оспівується герой, який провів у неволі 25 років. У 1599 році Кішка організував на турецькій галері повстання і повернувся в Україну, де був обраний гетьманом.
Можна наводити безліч прикладів про нездоланність українського народу в боротьбі за право жити на своїй землі. І завжди в цій боротьбі перемагає герой-визволитель, захисник, патріот.
Історичні пісні і думи – це героїчна історія нашого народу, приклад всім прийдешнім поколінням самовідданого служіння рідному краю, своїй землі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)