Оболонки мозку
Спинний і головний мозок покриті трьома оболонками: м’якою, або судинної, павутинної і твердої (рис. 3.3).
М’яка мозкова оболонка (рiа mater), дуже тонка, утворена пухкою сполучною тканиною, що містить мережа еластичних і пучки колагенових волокон. Ця оболонка пронизана численними кровоносними судинами і супроводжує їх у мозковій тканині. Впячіваясь в процесі розвитку в порожнині головного мозку (шлуночки), м’яка оболонка утворює в них судинні сплетення. Зовні оболонка покрита плоским епітелієм, подібним з мезотелием. З поверхнею мозку оболонка спаяна з допомогою глиальной мембрани. Иннервируется оболонка нервами, що відходять від вегетативних сплетінь, супроводжуючих внутрішню сонну і хребетну артерії.
Павутинна мозкова оболонка (arachnoidea) тонка, яка не має судин. В області спинного мозку вона пов’язана з м’якою мозковою оболонкою за допомогою тонких сполучнотканинних перекладин (трабекул). Як внутрішня, так і зовнішня поверхні оболонки покриті безперервним шаром сплощені клітин. Між м’якою і павутинною оболонками розташоване субарахноїдальний (підпавутиновий) простір, заповнений цереброспинальной рідиною. В області спинного мозку це простір досягає 1-2 мм ширини, в головному мозку його розміри непостійні. На поверхні звивин воно практично відсутнє, тут павутинна оболонка зростається з м’якою, але не слід за нею в борозни, а перекидається через них. Таким чином, над борознами виникає досить значний простір. У деяких ділянках мозку такі простору настільки великі, що отримали назву цистерн (див. Атл.). Найбільші з них розташовані між мозочком і довгастим мозком (мозжечково-мозкова), в латеральній борозні великих півкуль, між ніжками мозку, між перекрестом зорових нервів і лобовими частками півкуль. Всі субарахноїдальні простору повідомляються один з одним, а через три отвори в даху IV шлуночка з його порожниною і порожнинами інших шлуночків. Зовнішня поверхня павутинної оболонки звернена до твердій оболонці. У деяких місцях утворюються вирости (грануляції) павутинної оболонки в бік твердої (див. Нижче).
У каудальному відділі спинного мозку павутинна оболонка разом з м’якою триває в кінцеву нитку.
Обидві оболонки разом з лежачим між ними субарахноїдальним простором являють собою захисно-трофічну систему навколо мозку. Проникли в цереброспінальну рідину сторонні речовини і токсичні продукти тканинного розпаду піддаються переробці ендотелієм стінок і макрофагами.
Тверда мозкова оболонка (dura mater) сама зовнішня, складається з щільної сполучної тканини з великою кількістю колагенових волокон. У хребетному каналі вона утворює навколо спинного мозку щільний фіброзний мішок, який зверху міцно зрощені з краями великого потиличного отвору. Внизу ця оболонка оточує кінський хвіст і разом з кінцевими ниткою приростає до окістя куприка. Простір між павутинною і твердою оболонками називається субдуральним. Воно заповнене рідиною, яка не є цереброспинальной. Між твердою оболонкою і окістям хребетного каналу розташовується епідуральний простір, в якому знаходиться жирова тканина і венозний сплетіння. Тонкі поперечини сполучної тканини (до 23 пар) у вигляді зубчастої зв’язки натягнуті з боків між м’якою у твердій оболонками, вони фіксують спинний мозок. У міжхребцевих і черепних отворах відростки твердої оболонки облягають корінці спинно-мозкових і черепних нервів, зростаються з краями отворів і продовжуються в оболонки нервів.
У черепі немає субдурального простору. Тверда мозкова оболонка міцно зростається з внутрішньою окістям кісток основи черепа. В області даху черепа тверда оболонка утворює відростки, що заходять між відділами мозку і запобігають тиск їх один на одного (див. Атл.). Найбільший з них – серп великого мозку, проникає в сагітальній площині між великими півкулями. Він починається спереду від півнячого гребеня гратчастої кістки, а ззаду доходить до верхньої поверхні намету мозочка. Між півкулями мозочка залягає серп мозочка. Потиличні частки великих півкуль відокремлюються від мозочка наметом мозочка, який натягнутий між верхніми краями пірамід скроневих кісток над задньою черепною ямкою. У передній частині намету мозочка розташовується вирізка, в якій проходить стовбурова частина мозку. До країв турецького сідла приростає діафрагма сідла, яка обмежує порожнину, де лежить гіпофіз.
У місцях відходження відростків тверда оболонка розщеплюється і формує вистелені ендотелієм канали – пазухи або синуси, які залишають на внутрішній поверхні черепа слід у вигляді широких борозен (див. Атл.). В пазухи впадають вени головного мозку. Неспадающій стінки зберігають постійними просвіти пазух, що сприяє вільному відведенню крові і запобігає її застій у черепі та мозку. У венозні пазухи твердої оболонки випинаються грануляції павутинної оболонки (див. Атл.). Останні забезпечують відтік цереброспінальної рідини з підпавутинних просторів в венозні пазухи, ніж підтримується сталість внутрішньочерепного тиску. Грануляції з’являються на третьому році життя і з віком збільшуються.
По верхньому краю серпа великого мозку розташований верхній сагітальний синус. За його боків між листками твердої мозкової оболонки залягають численні бічні лакуни, в які впячиваются грануляції павутинної мозкової оболонки. Задній кінець синуса вливається в найбільший з усіх – поперечний синус, лежить у підставі мозочкового намету в однойменній борозні потиличної кістки. Поперечний синус триває в сигмовидний, який спускається до яремний отвір і триває у верхню цибулину внутрішньої яремної вени (див. Атл.). Нижній сагітальний синус проходить по нижньому краю серпа великого мозку і вливається в прямій синус.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)