Облікова політика: визначення

Облікова політика – це прийнята організацією сукупність способів ведення бухгалтерського обліку – первинного спостереження, вартісного виміру, поточної угруповання і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності (Положення з бухгалтерського обліку “Облікова політика організації” ПБУ 1/98). Міжнародний стандарт фінансової звітності (МСФЗ) пояснює поняття трохи інакше – як конкретні принципи, основи, угоди, правила і практику, що застосовуються організацією для підготовки та подання фінансової звітності.

Завдання формування облікової політики в компанії лягає на головного бухгалтера або на особу, яка виконує його функцію. Відштовхуючись від чинного законодавства, він визначає норми, порядок та методи обліку операцій, пов’язаних з господарською діяльністю підприємства. При цьому надається значення галузевих особливостей, специфіки діяльності даної конкретної організації. Іноді навіть враховуються стратегії розвитку, принципи прозорості та відкритості, географічне положення. Тому часто багато середніх і великих компаній мають в розпорядженні свою власну, виняткову, що не придатну на інших підприємствах облікову політику.

Формування облікової політики підприємства не завжди вимагає чіткого дотримання букви закону і допускає деякі відхилення від норм, у випадках, якщо інакше дати достовірну і повну інформацію про діяльність підприємства неможливо. Адже облікова політика формулюється для того, щоб бути використаним акціонерами, кредиторами, інвесторами та іншими особами при прийнятті рішень і тому перш за все повинна відповідати наступним вимогам:

– повноти і своєчасності; – обачності і раціональності; – пріоритету змісту перед формою; – несуперечності.

Чим більш зрозумілою для зацікавлених осіб буде облікова політика, тим точніші рішення будуть прийняті, тим вищі результати в результаті досягнуті.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Облікова політика: визначення