Об’єкти охорони біорізноманіття
Об’єкт спочатку позначений як “біорізноманіття”. Це поняття потребує конкретизації. Жива природа має ієрархічну структуру, і проблеми її охорони специфічні на різних рівнях організації. На сучасному етапі розвитку науки і суспільства в рамках практичних проблем збереження біорізноманіття необхідно розглядати ієрархічні рівні від організму до біосфери. Тут виділяються дві взаємопов’язані і пересічні, але самостійні ієрархії:
– популяційно-видова – включає системи, що складаються з особин одного виду – організми, субпопуляції, популяції, внутрішньовидові форми, підвиди, види; системоутворюючим ознакою в цій ієрархії є генетичні зв’язки між елементами систем;
– ієрархія екологічних систем – включає: співтовариства організмів, біоценози та екосистеми різного просторово-часового масштабу; системоутворюючим ознакою в цій ієрархії є екологічні зв’язки між елементами систем.
Рішення практичних проблем збереження біорізноманіття має бути засноване на двох концептуальних підходах:
– популяційно-видовому, який виходить з того, що кожен вид – найменша генетично закрита система, що володіє неповторним генофондом; цей підхід розглядає генетично пов’язані системи популяційно-видовий ієрархії;
– екосистемному, який виходить з того, що всі біологічні системи нерозривно пов’язані із середовищем проживання і один з одним, живі організми в стані природної волі існують тільки в складі екологічних спільнот і екосистем; цей підхід розглядає екологічні системи різного рівня.
На підставі цих підходів виділяються наступні об’єкти, різноманітність яких треба зберігати: організм, популяція, вид, співтовариство організмів, екосистема, територіально-зв’язаний комплекс екосистем, біосфера. При цьому внутрішня різноманітність організму не розглядається в рамках практичних проблем збереження біорізноманіття. Біотопи (складові екосистеми), незважаючи на те, що вони не є биосистемами, слід розглядати як найважливіший елемент при вирішенні задачі збереження біорізноманіття, оскільки без їх збереження неможливе збереження екосистем і видів.
В рамках збереження біорізноманіття найважливіше значення має різноманітність систем на кожному рівні ієрархії, визначальне складність і стійкість систем більш високого рівня. Об’єктом є як природне біорізноманіття – види, біоценози та екосистеми, так і різноманітність одомашнених і культивованих видів тварин, генно-інженерномодіфіцірованних організмів, а також створених людиною екосистем: агросистем, екосистем урбанізованих територій, водосховищ, лісосмуг, парків, садів та ін.
Мета охорони біорізноманіття, виходячи з Концепції сталого розвитку, формулюється таким чином: збереження різноманітності природних біосистем на рівні, що забезпечує їх стійке існування і невиснажливе використання, а також збереження різноманітності одомашнених і культивованих форм живих організмів і створених людиною екологічно збалансованих природно-культурних комплексів на рівні, що забезпечує розвиток ефективного господарства і формування оптимального середовища для життя людини.
Під збереженням біорізноманіття розуміється комплекс активних дій, спрямованих на досягнення мети, і включає в себе як безпосередні заходи щодо збереження, відновлення і сталого використання біорізноманіття, так і застосування соціально-економічних механізмів, що визначають вплив на нього різних груп населення і господарських структур.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)