Об’єднання монголів

На просторах Азії знаходилося місце не тільки для високорозвинених цивілізацій з їх процвітаючим землеробством, містами і писемністю. Були й нескінченні степи, населені численними племенами кочівників-скотарів.

Велику територію на північ від Китаю займали монгольські племена: власне монголи, татари, Меркіти та інші. Пізніше за назвою племені, яке запанувало над іншими, всіх їх стали називати монголами, але нерідко монголо-татарами або татарами.

Монголи розводили коней, биків, овець; жили в юртах, які під час кочівлі перевозили на возах; поклонялися Вічного неба – Отцю – і Чорної землі – Матері. У XII столітті у монголів змінювалося устрій суспільства, посилювалося нерівність. Племена очолювали хани (“хан” означає “правитель”), що спиралися на дружини воїнів. Племена постійно ворогували один з одним.

На початку XIII століття одному з ханів, Темучину, вдалося розгромити суперників і об’єднати монгольські племена під своєю владою. У 1206 курултай – збори представників ханського роду і кочовий знаті – підтвердив верховну владу Темучина над Монголією і прийнятий ним титул – Чингісхан (що означає “океан-хан”, тобто хан, влада якого безмежна, як океан). Підпорядкувавши всю Монголію і зміцнивши свою державу (по-монгольські – улус), Чингісхан почав завоювання інших країн.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Об’єднання монголів