НТР і світове господарство
Визначення світового господарства
Більшість національних економік будується на принципах ринкових відносин, що формує відкритість господарських систем і їх готовність до взаємного співробітництва. Сукупність окремих національних господарств, а також весь спектр відносин між ними складають світову економіку.
В її основі лежить виробничий процес, поділ праці, фінансові відносини, а також розподіл виробничих факторів і ресурсів. Так як елементи системи працюють в рамках ринкового механізму, саме світове господарство так само будується на його принципах. Тут варто виділити:
- Економічну свободу суб’єктів відносин, до яких відносять корпорації, міжнародні організації та окремі держави; Конкуренцію, як наслідок незалежності економічних агентів; Ринковий механізм, заснований на співвідношенні пропозиції і попиту; Встановлення рівноважних ринкових цін.
Складність і багаторівневість світового господарства створюють його особливі властивості. Перш за все, світова економіка здатна зберігати свою цілісність в тривалому періоді. Так само їй властива ієрархічність, яка формується внаслідок природних факторів. Тут виділяють кліматичні умови, наявність необхідних природних ресурсів, необхідні виробничі фактори, а також ступінь економічного розвитку країни. Високорозвинені країни мають більшу вагу в міжнародних господарських відносинах.
Ринковий механізм впливає на здатність світового господарства до саморегулювання. Однак, світова економіка схильна до циклічності і провалів ринку, що вимагає додаткового втручання в процеси господарських відносин між країнами. Для цього були створені міжнародні організації, які не тільки забезпечують ряд значущих операцій, але також здійснюють консультаційні послуги, розглядають спори, що виникають між державами.
Основні риси і сутність науково-технічної революції
Велике значення в розвитку господарських відносин і систем відіграє науково-технічний прогрес. Він впливає не тільки на виробництво, але і на всі інші сфери життя людини. Під науково-технічною революцією розуміються якісні перетворення сил виробництва, докорінну зміну в матеріально-технічному забезпеченні, а також зміна характеру праці і принципів його поділу.
Основними рисами науково-технічного прогресу є:
- Охоплення практично всіх галузей народного господарства, а також сфер життєдіяльності людини, тобто його універсальність. Стимулювання розвитку техніки і науки. Зміни ставлення до місця людини в господарській сфері діяльності.
Науково-технічна революція робить прямий вплив на наступні елементи виробничого ланцюга. Перш за все, змінюється якість і умови праці. Він стає автоматизованим, що впливає на збільшення обсягів випуску, а також змінює місце людини в процесі створення благ. Автоматизація виробництва дає можливість створювати більш складні механізми, при цьому зменшуючи фізичне навантаження на людину.
Наукова революція допомагає впроваджувати нові види енергії. Стає можливою заміна дорогих натуральних компонентів і ресурсів на синтетичні або штучно створені матеріали. Так само відбуваються якісні зміни в технологічному процесі. Наукові відкриття дозволяють використовувати оптимальні методи впливу на засоби праці, при цьому зменшуючи виробничі витрати. У свою чергу пред’являються нові вимоги до знарядь праці. Таким чином, змінюється не тільки товар або послуга, а й технологічно процес, що сприяє його створенню.
Відбуваються зміни в здійсненні контролю над виробничим процесом, в методах зберігання інформації, її передачі та обробки. Впровадження комп’ютерної техніки внесло зміни у внутрішній взаємодія компанії, прискорило процеси організації праці. Все це формує нові вимоги до підготовки кадрів, рівнем освіти та професіоналізму.
Науково-технічна революція в світовому господарстві
Світове господарство складалося поступово в ході історичного розвитку суспільства. Початку активного накопичення капіталу сприяли великі географічні відкриття. Створення кораблів і впровадження навігації, перш за все, лягли в основу розвитку міжнародних торговельних відносин. Відкриття нових країн розширило ринки збуту, а також наповнило їх новими видами товарів і послуг. Все це призвело до формування великих капіталів, які були сконцентровані не тільки в руках знаті, але і в руках підприємців.
Надлишки грошових коштів стимулювали інвестиційну діяльність. З середини 18 століття почався процес переходу від ручної праці до машинного. В цей час було винайдено прядильні верстати, парові машини, які стали поступово впроваджуватися на мануфактурах. Промислова революція охопила всі країни і тривала в цілому поле 150 років. Вона внесла структурні зміни у світовій господарський уклад. Змінився обсяг і швидкість виробництва. Основним фактором ринку став попит. Виробництво перейшло на масове створення благ, що змінило потреби людей. Крім того, відбулися якісні зміни у видобутку і використання ресурсів. Можна сказати, що світове господарство остаточно сформувалося з закінченням промислової революції приблизно в кінці дев’ятнадцятого століття.
Двополярність світу в період протистояння країн соціалістичного табору і країн Заходу сприяла бурхливому розвитку науки і техніки в галузі військової промисловості і важкого машинобудування. В даний час світ поліцентричний. Зараз держави керуються не тільки геополітичними, а й господарськими інтересами. Між країнами здійснюється обмін науковими знаннями, інформацією і технологіями на основі такої взаємодії є формування нового види виробництва, коли кожна країна відповідає за створення окремих деталей, вузлів, або за етап технологічної реалізації. Для сучасної світової економіки характерна кооперація країн для створення єдиного продукту або послуги. Комерційний інтерес став превалювати над геополітичним.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)