НОВІ ЯВИЩА ТА ТЕНДЕНЦІЇ В ЗАРУБІЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ 1950-1970-х рр. ПЕРЕРОСТАННЯ МОДЕРНІЗМУ В ПОСТМОДЕРНІЗМ У ЛІТЕРАТУРІ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ ХХ ст. (ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД) – ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА У ДЗЕРКАЛІ ЛІТЕРАТУРИ
Мета (формувати компетентності): предметні (поглиблені знання про тематику та художні особливості західної прози 1950-1970-х рр. та перехід літератури до постмодернізму, про життя та творчість найвидатніших письменників цього періоду; читацьку активність); ключові (уміння вчитися: навички пізнавальної діяльності; комунікативні: навички спілкування в колективі; інформаційні: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурні: прагнення до літературної освіти, естетичний смак, світогляд).
Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.
Основні терміни та поняття: постмодернізм, фантастика, роман-парабола, роман-міф, роман-есе, роман-діалог, роман-біографія, роман-репортаж, роман-щоденник, роман-розслідування, “література факту”, наукова фантастика.
Обладнання: портрети письменників другої половини ХХ ст., книжкова виставка, словники літературознавчих термінів.
Перебіг уроку
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
1. Колективне гронування за темою “література другої половини ХХ ст.”
2. Повторення теорії літератури (запис до зошитів)
– Що ви знаєте про екзистенціалізм?
ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
Учитель. Повоєнна духовна ситуація змусила людство з жахом озирнутися на історичний шлях, пройдений від початку ХХ ст. Цей шлях, що розпочинався під гаслами революційних перетворень, побудови ідеального суспільства, створення “нової” людини, за півстоліття зупинився на межі, де під загрозу потрапила сама можливість подальшого існування людини. Отже, головним завданням стає зображення моральної здатності особистості не спотворитися під тиском ворожих обставин, не зректися власної гідності та совісті Як вам відомо, модерністська література з’явилася певним чином як заперечення попередньої традиції, проте у своєму розвитку і вона повсякчас намагалася заперечити саму себе – попередню. Особливо помітним цей процес став після війни і настільки інтенсивно розвивався, що породив постмодернізм Про це поговоримо сьогодні.
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Теорія літератури (запис до зошитів)
Постмодернізм – напрям у літературі та мистецтві другої половини ХХ ст. Для прихильників постмодернізму характерні зневірення в ідеалах та сумніви в загальноприйнятих цінностях, критичне ставлення до раціональних засад буття, розуміння неоднозначності та суперечливості світобудови Провідними ознаками постмодерністського стилю є тотальне висміювання, гра з “чужим” текстом, суміш різноманітних стилів, використання елементів масової літератури тощо. Роман-парабола – жанрова форма в літературі XX ст., наближена до притчі. Роман-міф – створення символічної моделі існування людини і людства.
Роман-есе – літературний жанр прозового твору невеликого обсягу і вільної композиції. Есе виражає індивідуальні враження та міркування автора з конкретного приводу чи предмета і не претендує на вичерпне або визначальне трактування теми (в пародійній російській традиції “погляд і щось”). Що стосується обсягу і функції, то роман-есе межує, з одного боку, з науковою статтею і літературним нарисом (з яким есе досить часто плутають), з іншого – з філософським трактатом.
Роман-щоденник – літературний жанр, що використовує щоденникову форму, стилізуючи її.
Антиутопія – зображення у художній літературі небезпечних наслідків, пов’язаних з експериментуванням над людством задля його “поліпшення”, певних, часто принадних соціальних ідеалів.
“Література факту”, документальна література – особливий літературний жанр, для якого, на відміну від художньої літератури, характерна побудова сюжетної лінії винятково на реальних подіях.
Наукова фантастика – жанр та метод у художній творчості; фантастика, основою якої є екстраполяція за темами науки та технологій
2. Знайомство із життям та творчістю письменників 1950-1970-х рр. (запис до зошитів)
Повідомлення за індивідуальним домашнім завданням
Четверо учнів виступають із повідомленнями, решта школярів занотовують до зошитів основне з почутого.
Очікуваний результат
1. Вільям Джеральд Голдінг (19.09.1911-19.06.1993) – англійський учитель, письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1983 р., автор одного із найвідоміших романів “Володар мух”.
Новаторство В. Дж. Голдінга:
– сюжетні колізії, засоби образотворення, характери персонажів позначені філософською схемою та психологічною достовірністю;
– чіткість інтелектуальної схеми, правдивість розказаних історій;
– точність в окресленні психологічного стану персонажів, психологічна умотивованість їхніх дій.
2. Джон Хойєр Апдайк (18.03.1932-27.01.2009) – американський письменник; пов’язаний із журналом “Нью-Йоркер” з 1955 р.; він здобув авторитет завдяки відточеній прозі, поезії та критичним статтям. У своїх творах (“Кентавр” (1963), “Подружні пари” (1968), “Кролик розбагатів” (1981), “Версія Роджера” (1986), “S.” (1988)) він описував життя та психологічні нюанси сучасного йому середнього класу Америки. За своє життя Апдайк отримав дві Пулітцерівські премії та безліч інших нагород Попри те, що його вважали “інтелектуальним” письменником, книги Апдайка завжди були бестселерами.
3. Ален Роб-Гріє (18.08.1922-18.02.2008) – французький письменник, один із засновників “нового роману” (разом з Наталі Саррот і Мішелем Бютором), член Французької академії (2004). “Новий роман”, або антироман – жанровий різновид французького модерного роману другої половини ХХ ст. Це умовний термін для позначення художньої практики письменників 1950-х-1970-х рр., що замість техніки традиційного роману, яка, на їхню думку, вже вичерпалася, запропонували прийом творення тексту без сюжету та героя.
Представники французького модерного роману другої половини ХХ ст, тобто автори “нового роману”, або антироману, спиралися на філософсько-естетичну систему екзистенціалізму й відтворювали розірвану свідомість особистості, стан її відчуттів та вражень.
В антиромані немає “відображеної дійсності”, конфлікту, сюжетних колізій, зав’язки чи розв’язки, немає героя, його вмотивованих учинків, емоцій.
4. Джером Девід Селінджер (01.01.1919-27.01.2010) – американський письменник, основним твором якого є “Ловець у житі” (1951) – шедевр усесвітньої літератури
Як стверджують критики, над центральний твором своєї прози – романом “Ловець у житі”, або “Над прірвою у житі” – Дж. Д. Селінджер працював під час Другої світової війни. У рейтингу 100 найкращих книг усіх часів і народів журнал Newsweek віддав цьому твору 15-ту сходинку. Автор обрав форму роману-сповіді – найекспресивнішу з-поміж можливих романних форм. Щойно вийшовши друком, роман “Ловець у житі” здобув прихильність читачів і вже за кілька місяців посів перше місце поміж американських бестселерів. Твір набув такої популярності (особливо серед молоді), що істотно вплинув на подальший розвиток світової культури другої половини XX ст. Цікаво, що кожне покоління молодих американців сприймало книгу по-своєму – від нігілізму до утвердження гуманістичних ідеалів.
На жаль, цей твір набув також скандальної слави – зокрема, унаслідок убивства учасника гурту The Beatles Джона Леннона. Коли поліція прибула на місце злочину, вбивця (М. Д. Чепмен) тримав у руках примірник роману “Ловець у житі”. Згодом він заявив, що заклик убити Дж. Леннона відшукав на сторінках книги; утім злочинця визнали осудним.
Роман Селінджера “Ловець у житі” перекладено майже всіма мовами світу. Перший переклад цього твору українською мовою вийшов під назвою “Над прірвою у житі”, що є аналогом назви російського перекладу (“Над пропастью во ржи”). Перевидання того самого перекладу 2010 р. вже мало назву “Ловець у житі”, що є дослівним перекладом оригінальної назви англійською.
V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ
Інтерактивна вправа “Коментуємо цитату”
– Як ви розумієте слова В. Фолкнера (із промови, виголошеної з нагоди отримання Нобелівської премії 1950 р.): “Я відкидаю думку про загибель людини… Я вірю, що людина не просто вистоїть, вона переможе. Вона безсмертна не тому, що ніколи не вичерпається людський голос, а тому, що за своїм характером, за своєю душею людина здатна до співчуття, жертв, непохитності. Обов’язок письменника та поета – писати про це, допомагаючи людині вистояти, зміцнюючи людські серця, нагадуючи про мужність, честь, надію, гордість, співчуття, жалість, самовідданість – про те, що утворює одвічну славу людства”? Відповідь обгрунтуйте.
VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1 Повторити вивчене
2. Індивідуальне (2-3 учні): підготувати повідомлення та мультимедійну презентацію “Життя та творчість Е. Хемінгуея”.
A
(2 votes, average: 3.00 out of 5)