Нові тенденції у драматургії кіня ХІХ – початку XX ст. “Стара” і “нова драма”. Зміни в драматургії кінця XIX – початку XX ст. – IІ семестр
Мета: формування предметних компетентностей: ознайомити учнів з основними тенденціями розвитку драматургії кінця ХІХ початку ХХ століття, творчістю видатних драматургів; розвивати теоретико-літературні знання; пробуджувати інтерес до вершинних творів світової драматургії; формування ключових компетентностей: уміння вчитися: розвивати навички оцінювання культурно-мистецьких явищ; комунікативної: розвивати навички роботи в парі та в колективі; інформаційної: розвивати навички роботи із підручником та уміння критично оцінювати теоретичний матеріал; загальнокультурної: виховувати прагнення до літературної освіти, естетичний смак; розширювати кругозір школярів.
Тип уроку: вивчення нового навчального матеріалу.
Основні терміни та поняття: традиції, новаторство, “нова драма”, драматичний твір, тематика, сюжет.
Міжпредметні зв’язки: історія.
Обладнання: підручник, таблиці.
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АНАЛІЗ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Слово вчителя
– Сьогодні ми розпочинаємо ознайомлення з європейською драматургією, яка наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. пережила оновлення, збагатилася новими творчими знахідками та здобутками. Про це й поговоримо.
IV. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Евристична бесіда
– Що таке драматургічні твори? Назвіть їхні особливості. (Це твори призначені для сценічного втілення. Особливості: рушій дії – гострий конфлікт; відтворення подій як живого процесу; діалогічний виклад художнього матеріал; поділ тексту на дії, картини, яви; наявність ремарок.)
– Які жанри драматургії ви знаєте?
– Назвіть відомих драматургів, творчість яких ми вивчали в попередніх класах, та їхні твори. (Есхіл “Прометей закутий”, В. Шекспір “Ромео і Джульєтта”, Мольєр “Міщанин шляхтич”, М. Гоголь “Ревізор”.)
V. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Слово вчителя
– Протягом багатох століть театр був і місцем для спілкування та виховання, і виставкою моди, нагород та статків, і місце побачень. Про драматургів і їхні п’єси говорили, їх лаяли й хвалили, вони спонукали до роздумів, захоплювали ідеями, вели до рішучих дій.
Поступово у глядачів виникає потреба побачити в театрі справжнє життя, нові ідеї та драматургічні рішення. Тому, коли в кінці ХІХ ст. з’являються п’єси Г. Ібсена, Б. Шоу, А. Чехова, М. Метерлінка, К. Гамсуна та інших, сучасники назвали це оновленням драматургії, або “новою драмою”. Вона докорінно перебудувала застарілу театральну систему. З’являється інше розуміння завдань режисури, інші декорації, інша акторська гра, нова мова театру.
2. Опрацювання статті підручника з теми, відповіді на запитання та виконання завдань
3. Робота з літературознавчим словником
“Нова” драма (рубіж ХІХ-ХХ ст.) – течія у драматургії, що пов’язана з іменами Г. Ібсена, М. Метерлінка, А. Чехова. Характеризується наближення до реального життя; своєрідність конфлікту (неможливість розв’язання зовнішнього конфлікту призводить до того, що внутрішній конфлікт стає центром дії); широке використання підтексту в мові персонажів п’єси; відчуття впливу різноманітних літературних шкіл і течій (особливо натуралізму та символізму); звернення до античності; усвідомлення вагомої ролі режисера; розробляння нових жанрів (соціальна драма, психологічна драма, інтелектуальна “драма ідей”).
4. Складання блок-схеми “Відмінності “старої” та “нової” драми”
“Стара драма” | Загальні ознаки | “Нова драма” |
У житті героїв | Трагедія | У житті особистості в суспільстві |
Конфлікт героїв між собою (зовнішній характер) | Центр уваги | Конфлікти духовні, ідейні (внутрішній психологізм) |
Узагальнений тип людей | Герой | Неординарна особистість |
Головні й другорядні, позитивні та негативні, неоднозначні | Персонажі | Важливі всі, характерні |
Відображає дійсність, зображує духовні пошуки, моралізує, дає власну оцінку, спонукає усвідомити проблему | Автор | Не дає одностайної відповіді |
Вирізнялася підкресленістю, пафосністю у відтворенні емоцій, виконавці ролей промовляли добре поставленими голосами, гучно, особливо часто зі співучими штучними інтонаціями | Акторська Гра | У новому театрі їхня вимова, інтонації наблизилися до розмовних, стали природнішими, простішими, що мало також створювати ефект живого реального життя на сцені. |
Зав’язка – розвиток дії – кульмінація – розв’язка | Будова | Зав’язка – розвиток дії – кульмінація – дискусія |
Завершений розв’язкою | Фінал | Відкритий, незавершений, спонукає до суперечок, роздумів |
Трагедія, комедія, драма | Жанр | Синкретичний – трагікомедія |
Споглядає | Глядач | Переживає разом з героєм, продовжує думати над проблемою й після спектаклю |
Есхіл, В. Шекспір, Мольєр | Представ Ники | Г. Ібсен – Норвегія, М. Метерлінк – Бельгія, А. Чехов – Росія, Б. Шоу – Англія |
V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
– “Нова драма” відрізняється від драми попередніх періодів розвитку драматургії тим, що в центрі уваги “нової драми” постала особистість не як соціальний тип, а як індивідуальність, переживання й відчуття якої визначають загальну атмосферу епохи. Показавши “трагедію життя”, а не “трагедію в житті”, дратурги закликали до осмислення дійсності, звільнення людського духу, пошуку шляхів відновлення гармонії світу.
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацювати конспект.
2. Індивідуальне завдання. Підготувати повідомлення або презентацію про життя і творчість Г. Ібсена.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)