Нові риси в сільському господарстві

Зміни в житті селянина відбувалися дуже повільно. На самому початку Середньовіччя поле орали легким плугом або скопували лопатою. Після оранки грудки землі пухкими мотикою, а часом навіть руками. Прополку робили рідко. Виросли колосся жали серпами, намагаючись зрізати стебла біля самого кореня, щоб потім використовувати солому як корм для худоби. За допомогою палиць або ціпів колосся молотили – вибивали з них зерно, яке потім віяли – відсівали від лушпиння.

Єдиним добривом був гній, та й того через малу кількість худоби у селян часто не вистачало. Через відсутність хороших знарядь праці і браку добрив грунт повільно відновлювала свою родючість. Врожаї були дуже низькими. Неврожаї і голод в Середні століття траплялися досить часто. Щоб хоч якось вижити в голодні роки, селяни об’їдали листя з дерев, викопували із землі коріння, їли деревну кору, смажили дрібних гризунів. Через натурального господарства голод іноді носив місцевий характер. В одному районі люди могли вмирати від нестачі їжі, а поруч, в 200-300 км, панував достаток продуктів.
Згадайте, що таке натуральне господарство. Чому воно сприяло голоду?
В XI-XIII століттях в житті Західної Європи відбулися докорінні зміни. Поле стали орати легким плугом кілька разів або використовувати важкий колісний плуг, який тягнули 6-8 волів. Для розпушення землі застосовували знаряддя з металевими зубами – борону. Краще оброблена земля стала давати більш високі врожаї. Широке поширення отримав хомут. Це дозволило застосовувати в сільськогосподарських роботах не неповоротких волів, а більш витривалих коней, яких стали підковувати. Підвищенню урожаїв сприяло і поступове поширення нового способу обробки ріллі – трипілля. При виготовленні борошна вдалося зменшити втрати зерна. Замість ручних пристосувань для розтирання зерна все більшого поширення стали отримувати водяні і вітряні млини. Всі ці винаходи привели до поліпшення життя селян. Населення значно збільшилася, і селянам стало не вистачати земель. Для того щоб прогодувати себе, землероби стали освоювати нові території: корчувати ліс, осушувати болота, розорювати пустки.

Селяни були найчисленнішою групою феодального суспільства, що годувала інші стани. Селяни відрізнялися особливим поглядом на світ і способом життя, для вирішення найважливіших питань вони об’єднувалися в громаду. В XI-XIII століттях в сільському господарстві Західної Європи відбулися важливі зміни.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Нові риси в сільському господарстві