Новела IMPROMPTU PHANTASIE – Ольга КОБИЛЯНСЬКА (1863-1942) – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА кінця XIX – початку XX ст
Життя як музичний експромт
Музика в житті О. Кобилянської була чи не найбільшим захопленням. Недарма мисткиня писала: “Музику люблю пристрасно, і вона має на мене дуже сильний, майже потрясаючий вплив”. Маючи музикальний слух, сама добре грала на фортепіано. Любила твори Ф. Ліста, Р. Шумана, В. Моцарта, Ф. Мендельсона, та найбільший відгук у її душі викликав Ф. Шопен. Своїй новелі дала назву одного з його експромтів – “Impromptu phantasie” (в перекладі з французької – фантазія-експромт).
■ Люсі Леон за піаніно (Берта Морізо, 1892)
Це новела-роздум із широким залученням звукової, музичної образності. Твір має уривчасту, фрагментарну композицію, що дає можливість розповісти, хай і пунктирно, в окремих епізодах, про душевне життя непересічної особистості.
Звуки монастирських дзвонів навіюють спогади, що викликають у душі героїні справжню бурю емоцій. Зі спогадів виринає історія про якусь “одну людину”; стає зрозуміло, що розказане стосується самої героїні.
Зовнішність і внутрішній світ героїні дістають першу характеристику вже на початку: “Ніжна, вразлива, немов мімоза, з сумовитими очима…” Була сміливою, любила милуватися красою довкілля, фантазувала і “плакала з смутку невиясненого”. Одного разу побачила, як парубки ніяк не могли спіймати норовистого коня. Тоді без страху підійшла і взялась рукою за вуздечку – кінь пішов за нею, “ступав слухняно, немов та дитина…”
Коли дівчині було десять років, вона спостерігала за роботою майстра, який ладнав фортепіано. У цьому епізоді розкривається тема краси і її впливу на людську особистість. Героїня була заворожена чарівною музикою та її здатністю розкривати людські емоції: “Те, що грав, була пристрасть, а як грав – зраджувало його яко людину…” Музикант грав “Impromptu phantasie” Фредеріка Шопена, а мелодія викликала в неї сльози.
Спогади про дитинство узгоджуються в новелі з характеристикою та роздумами вже дорослої жінки. “Вона була розумна, дотепна, незвичайна багата натура. Займалась малярством, писала, старалась усіма силами заспокоїти в собі ненаситну жадобу краси”.
У характеристиці авторка зіставляє дві риси: відсутність тривалих стосунків із чоловіками та естетизм.
Саме захоплення красою, на думку героїні, відштовхувало від неї чоловіків: “…мабуть, не мала вона в собі того, що прив’язує буденних людей на довгий час”.
У цьому психологічному профілі (можливо, автопортреті?) поєдналися індивідуалізм, душевна витонченість і надзвичайна чутливість до музики, узагалі любов до краси, незалежність і розвинене почуття власної гідності. Є в цьому образі й внутрішній драматизм, смуток та певне розчарування в надії на щастя. Усе разом складає зміст такого поняття, як духовний аристократизм, що став для модерністів, зокрема й для О. Кобилянської, бажаним ідеалом жінки-інтелігентки.
Читаємо взірці української художньої літератури
Прочитайте новелу Ольги Кобилянської “Impromptu phantasie”. Звірте власні враження від твору з матеріалом, запропонованим у статті підручника. В електронному додатку до підручника на сайті interactive. ranok. com. ua ви знайдете повний текст твору.
Виявляємо літературну компетентність
1. Який вплив на особистість письменниці справила музика?
2. Звідки вона запозичила назву твору “Impromptu phantasie”?
3. У чому полягає жанрова своєрідність цього твору?
4. Як організована новела? Яку роль у ній відіграють спогади?
5. Яке враження в дитинстві справила на героїню мелодія Ф. Шопена?
6. Якими рисами характеру наділила авторка свою героїню?
Новела “VALSE MÉLANCOLIQUE”
Тема і проблематика
Ольга Кобилянська написала свій “Valse mélancolique”1У 1897 році, а через рік він вийшов у “Літературно-науковому віснику”. Твір став своєрідним продовженням новели “Impromptu phantasie”. Обидві новели поєднала між собою музика. Вона стала символом краси й високих душевних поривань. Музика допомогла розкрити важливу тему – тугу душевно багатої людини за далеким, майже недосяжним ідеалом.
Накресливши психологічні профілі й життєві долі трьох різних героїнь, авторка порушила проблеми духовного аристократизму й жіночої самореалізації, висвітлила філософський конфлікт між прагненням людини до краси й досконалості та обставинами реального життя.
Читаємо взірці української художньої літератури
Прочитайте новелу Ольги Кобилянської “Valse mélancolique”. Звірте власні враження від твору з матеріалом, запропонованим у статтях підручника.
В електронному додатку до підручника на сайті interactive. ranok. com. ua ви знайдете повний текст твору.
1Меланхолійний вальс. (Фр.)
Життя й фантазії
На початку авторка знайомить читачів із Мартою й Ганною. Це молоді жінки, які готують себе до “справжнього” життя. Вони талановиті, освічені, цілеспрямовані, однак із невеликим життєвим досвідом. Дівчата живуть у передчутті змін на краще, багато спілкуються між собою, їх обох споріднює любов до мистецтва й краси, а також майже безтурботне, радісне сподівання на щастя – бо інакше й не може бути! Оптимізмом їх живить відчуття внутрішньої свободи та впевненість у своїй самодостатності. А найперше це стосується свободи від суспільних стереотипів. Вони бачать себе індивідуалістками, яким байдуже до думки “юрби”.
Однак у піднесені мрії дівчат втручається реальність: господар квартири підняв плату за помешкання. А щоб сплатити комірне, вони змушені прийняти третю співмешканку. Бентежна музика Софії Дорошенко вносить меланхолійний дисонанс у безтурботні дівочі фантазії.
Ганна-малярка
Вона належить до витончених, артистичних натур. Приваблива, але часто примхлива й неврівноважена.
■ Художниця (Карой Ференці, 1903)
Художниця працює над картиною, яку планує продати, щоб поїхати згодом до Італії. Вона цілком віддається своїй праці, а в житті культивує красу в усьому. Звертаючись до подруги, пояснює: “Лише ми одні піддержуємо красу в житті, ми, артисти, вибрана горстка суспільності, розумієш?”.
Ганна вродлива, і біля неї завжди багато чоловіків, однак вона не бачить свого майбутнього в родинному житті. Служіння мистецтву робить дівчину зосередженою на роботі й цілеспрямованою. Не дивно, що вона завершує свою картину й таки їде до Італії.
Життя Ганни не є історією досягнення щастя. Це нелегкий шлях, усвідомлене й непросте “життя проти течії”, адже йти проти загалу – означає неминуче наражатися на перешкоди й упередження. Вона повертається з Італії з дитиною, але без чоловіка: виховує сина сама. При цьому не почувається жертвою чоловічої зради, нещасною покинутою жінкою. Ганна бере на себе відповідальність за долю дитини.
Художниця – новий на той час тип вольової й незалежної жінки, яка сама приймає рішення й будує власне життя.
Марта-доматорка
Оповідь у творі ведеться від імені Марти. Вона планує стати вчителькою, готується до іспиту. Дівчина не лише навчається, а й самотужки заробляє на життя – викладає англійську мову.
У неї дуже м’який і поступливий характер, вона наділена глибокою здатністю до співпереживання. Тому емоційна й терпима Марта стає найкращою подругою малярки Ганни.
Вона підтримує її захоплення мистецтвом та ідеї жіночої емансипації. Однак при цьому Марта бачить своє щастя в коханні й родинному житті.
Ганна називає її доматоркою, господинею: “…такі, як ти, Марто, такі, як ти, творять ту велику силу, що пригноблює таких, як я. Масою пригноблюєте ви нас, поодиноких, і ми загибаємо, мов той цвіт без насіння, через вас”.
■ За читанням (Петро Нілус, 1900-ті)
Через свою здатність співпереживати Марта одразу переймається симпатією до піаністки Софії Дорошенко, помічає її незвичайну, витончену натуру. Вона інтуїтивно відчуває, що за пронизливою мелодією меланхолійного вальсу приховується болюча особиста драма.
■ Молода жінка за піаніно (П’єр-Огюст Ренуар, 1876)
Закохавшись у молодого університетського викладача, Марта знайшла з ним своє щастя. Сімейне життя було її природним вибором, і вона стала доброю дружиною й матір’ю. Ця героїня представляє той тип жіночої особистості, для якого визначальними залишаються традиційні родинні цінності.
Софія-музика
Марта зізнається, що не може слухати меланхолійної музики, бо та нагадує про смерть подруги, “якої душа немов складалася з тонів і була сама олицетворена музика”.
Софія здалася дівчатам занадто мовчазною й смутною. Розповіла про батькову смерть і про матеріальну залежність від свого дядька.
Замість слів про Софію промовляла її музика: “Кімната стала мінитися. В неї напливали лагідно, одностайними хвилями, один по другім, один по другім, звуки. Все звуки й звуки. Хвилюючи сильніше й слабше, піднімаючися високо й спадаючи знов, заповняючи широкий простір собою”.
Спостережлива художниця Ганна намагалася створити психологічний портрет нової подруги: “Констатую, що нервова. Лише нервові любуються в таких розривках, коли душа їх переповнена чуттям. Але, мабуть, вона наложила на свої чуття сильну упряж. Завсіди спокійна, як мармур. З крою її правильних уст гадаю, що не пристрасна; з широких скронь, що вірна; із брів, що споюються між очима, що вміє тайну заховати…”.
Дізнавшися про нових сусідів у будинку навпроти, Софія ледве стримала хвилювання. Її емоції знайшли вихід у музиці: вона виконувала власну композицію меланхолійного вальсу. Враження було дивне: “Весела гармонія згубилася; остався сам шалений біль, торгаючи божевільне чуття, перериваний яснішими звуками, мов хвилевим сміхом”.
■ Вальс (Фелікс Валлотон, 1893)
Новий сусіда виявився колишнім коханим Софії, який попрощався “до завтра” й утік, одружився з донькою багатого підприємця. “Він навчив мене ненавидіти…” – зізналася Софія. Меланхолійний вальс у її виконанні став символічним відтворенням любовної драми.
Смерть матері, відмова дядька оплатити навчання в консерваторії остаточно забирають у Софії надію на майбутнє. Коли виникає загроза втратити фортеп’яно, дівчина не витримує нервового напруження та помирає від серцевого нападу.
Софія не дуже практична в щоденному житті, а інших людей оцінює за власною мірою досконалості. Розчарування в коханні стає важким ударом для нервової натури, а необхідність попрощатися з мрією про консерваторію позбавляє останніх життєвих сил. Софія – це ідеальний жіночий тип, обдарована максималістка, яка в усьому шукає гармонію, прагне до ідеалу.
Виявляємо літературну компетентність
1. Порівняйте характери Ганни й Марти, їхні погляди на родинні цінності та місце жінки в суспільстві. Як ці погляди позначилися на подальшій долі дівчат? Запишіть свої міркування у формі таблиці.
2. Яке перше враження справила Софія на Марту й Ганну?
3. Як змінилося із часом ставлення Ганни до нової співмешканки?
4. Що дівчата найбільше цінували в Софії?
5. Чому Софія емоційно відреагувала на появу нових сусідів?
6. Які емоції навіювала мелодія її меланхолійного вальсу? Що вона символізує?
7. Що змусило Софію попрощатися з мрією про консерваторію? Як це характеризує становище жінки в тогочасному суспільстві?
8. Який спогад залишила по собі Софія в душі Марти?
Досліджуємо самостійно
9. Яку роль відіграє музика в розкритті душевних станів героїнь? Підтвердьте відповідь текстовими ілюстраціями.
Запрошуємо до дискусії
10. Яка з героїнь є для вас більш зрозумілою? Обгрунтуйте свою позицію.
11. Знайдіть в Інтернеті та прослухайте мелодію Шопена, яку грала Софія. Чи згодні ви з переконанням героїні, що один вечір треба присвячувати лише одній мелодії?
(2 votes, average: 3.00 out of 5)