“Нова” інтелігенція та інтелігенція маси
Традиційно вважалося, що роль інтелігенції глибоко функціональна у силу характеру її діяльності – професійного заняття розумовою, складним творчою працею, розвитком і поширенням культури. У трактуванні глави структурно-функціональної школи американської соціології Т. Парсонса інтелігент – це фахівець високої кваліфікації, покликаний забезпечити безперебійне функціонування суспільного механізму. Цей технократичний погляд на інтелігенцію був притаманний і багатьом радянським дослідникам, які писали про неправомірності виділення інтелігенції за такою ознакою, як громадянська активність, оскільки він притаманний усім передовим людям суспільства.
Є ленінське зауваження, що стосується інтелігенції: “Інтелігенція тому й називається інтелігенцією, що всього свідоміше, всього рішучіше і всього точніше відображає і виражає розвиток класових інтересів і політичних угруповань у всьому суспільстві” [4, 343]. Виражаються ці інтереси у відповідних настроях і громадянської інтелектуальної активності. Але багато в чому ця активність продиктована незатребуваністю інтелектуального та культурного потенціалу інтелігенції.
У роботах ряду теоретиків, зокрема А. Грамші, стверджується, що влада панівного класу тримається не тільки на насильстві, а й на злагоді. Проте останнє – величина змінна, динамічна і підтримку його вимагає безперервних зусиль. За А. Грамші, досягнення згоди, як і його підрив, – це “молекулярний” процес, т. Е. Він має на увазі постійний вплив на людей малими порціями, зміна думок і настроїв у свідомості кожної людини. В основі цієї згоди – стан “культурного ядра” суспільства. Стабільність його, забезпечена стійкою колективною волею, і створює це саме згода, що гарантує стійкість суспільства. А якщо розколювати це ядро поступовими зусиллями, “молекулярними” процесами, то в кінці кінців можна отримати революційні зміни у свідомості.
Головна діюча сила в створенні або підриві згоди, за А. Грамші, належить інтелігенції. У своїх “Тюремних зошитах” він доводить, що інтелігенція як соціальна група отримала розвиток в сучасному суспільстві, коли з’явилася потреба у встановленні через ідеологію згоди з владою, з панівним класом. Він категоричний: головний сенс існування інтелігенції – поширення ідеології для зміцнення або підриву згоди, колективної волі культурного ядра суспільства, яке, в свою чергу, впливає на інші класи і соціальні групи. “Інтелігенти служать” прикажчиками “панівної групи, використовуваними для здійснення функцій, підпорядкованих завданням соціальної гегемонії і політичного управління” [1]. І далі він підкреслює, що суспільні рухи, що дозрівають для боротьби за свою гегемонію, народжують власну інтелігенцію, яка стає головним агентом впливу на “культурне ядро” і завойовує гегемонію. Це і є “нова” інтелігенція – інтелігенція, що володіє величезною соціальною енергетикою.
Вона забезпечує той “молекулярний” процес, той “пропагандистський потік достатньої потужності” у вигляді величезної кількості “книг, брошур, журнальних і газетних статей, розмов та суперечок, які без кінця повторюються і в своїй гігантській сукупності утворюють те тривале зусилля, з якого народжується колективна воля певною мірою однорідності, тій мірі, яка необхідна, щоб вийшло дію координоване і одночасне в часі і географічному просторі “[1].
Так, наприклад, предтечею розпаду суспільного ладу в СРСР був розпад в духовній сфері, в суспільній свідомості, в “культурному ядрі”. Маса бажала цього розпаду, тому що її свідомість уже було “оброблено” громадянськи активною частиною інтелігенції – “нової” інтелігенцією. Як писав німецький соціолог Р. Міхельс: “Жодна соціальна битва в історії не вигравав коли-небудь на тривалий час, якщо переможений вже до цього не був зломлений морально” [6,59]. Боротьба за масу починалася з боротьби за її моральні та культурні цінності.
У роки радянської перебудови “нова” інтелігенція вселила масам ідею неспроможності радянського типу господарства і не тільки показала переваги ринкової економіки, а й пообіцяла народу різкий підйом добробуту після переходу до неї.
Але чому “нова” інтелігенція так могла вплинути на масу? Тому що вона знайшла активного провідника свого впливу в масі в особі інтелігенції маси, яка відіграє вирішальну роль у битві за мораль. Що криється за поняттям “інтелігенція маси”? Завдяки індустріальному та інформаційному прогресу починаючи з середини XX в. люди складного розумової праці – інженери, лікарі, вчителі, службовці – стають частиною маси, інтелігенцією маси. Інтелігенція маси – це численний прошарок людей масового розумової праці, які отримали спеціальну освіту і мають всі ознаки масової психології. Але в той же час – це найбільш чуйна частину маси, яка акумулює її настрої та очікування, що орієнтується на ідеологічні установки “нової” інтелігенції та активно транслює їх на іншу масу з урахуванням її соціально-психологічного стану.
Інтелігенція маси з’явилася лише в індустріальному суспільстві як продукт науково-технічного і соціального прогресу. Майже через 60 років після Жовтневої революції, в 1975 р, в Радянському Союзі було близько 36 млн працівників розумової праці [8, 15]. А в Російській імперії, згідно з першим переписом населення 1897 р, налічувалося всього 725 095 працівників розумової праці [2, 166].
(1 votes, average: 5.00 out of 5)