Нормування забруднення води
Нормування якості води полягає у встановленні для води водного об’єкта допустимих показників її складу і властивостей, які забезпечують безпеку для здоров’я населення, сприятливі умови водокористування і екологічне благополуччя водного об’єкта.
Гранично допустима концентрація (ГДК) речовин у воді – це така концентрація речовини, при перевищенні якої вона стає непридатною для одного або декількох видів водокористування.
Гранично допустима концентрація (ПДКв) речовин у воді водойми господарсько-питного та культурно-побутового водокористування – це концентрація шкідливої??речовини у воді, яка не повинна надавати прямого чи непрямого впливу на організм людини протягом усього його життя і на здоров’я наступних поколінь, і не повинна погіршувати гігієнічні умови водокористування.
Гранично допустима концентрація (ПДКвр) речовин у воді водойми, використовуваного для рибогосподарських цілей – це концентрація шкідливої??речовини у воді, яка не повинна мати шкідливого впливу на популяції риб, в першу чергу промислових.
Для цілей раціонального нормування Міністерством природних ресурсів РФ встановлено такі види водокористування:
– Господарсько-питне водокористування. До господарсько-питного водокористування належить використання водних об’єктів або їх ділянок як джерела господарсько-питного водопостачання, а також для постачання підприємств харчової промисловості. Відповідно до Санітарними правилами і нормами СанПин 2.1.4.559-96 питна вода повинна бути безпечно в епідемічному й радіаційному відношенні, нешкідлива за хімічним складом і повинна мати сприятливі органолептичні властивості;
– Культурно-побутове водокористування. До культурно-побутового водокористування належить використання водних об’єктів для купання, заняття спортом і відпочинку населення. Вимоги до якості води, встановлені для культурно-побутового водокористування, поширюються на всі ділянки водних об’єктів, що знаходяться в межах населених місць, незалежно від виду їх використання об’єктами для проживання, розмноження та міграції риб та інших водних організмів;
– Рибогосподарського водокористування. Рибогосподарська водокористування пов’язане з ловом і розведенням риб та інших мешканців водного середовища.
ГДК у воді для господарсько-питного та культурно-побутового водокористування (ПДКв) встановлюють з урахуванням трьох показників шкідливості:
– Санітарно-токсикологічного;
– Санітарного (загальносанітарна);
– Органолептического.
ГДК у воді для рибогосподарського водокористування (ПДКвр) встановлюють з урахуванням п’яти показників шкідливості:
– Санітарно-токсикологічного;
– Санітарного;
– Органолептического;
– Токсикологічного;
– Рибогосподарського.
Санітарно-токсикологічний показник характеризує шкідливий вплив на організм людини.
Санітарний (загальносанітарна) показник визначає вплив речовини на процеси природного самоочищення вод за рахунок біохімічних і хімічних реакцій за участю природної мікрофлори.
Органолептичний показник шкідливості характеризує здатність речовини змінити органолептичні властивості води.
Токсикологічний показник визначає токсичність шкідливих речовин для живих організмів, що населяють водний об’єкт.
Рибогосподарський показник шкідливості визначає порчу якості промислових риб.
При надходженні у водні об’єкти декількох речовин з однаковим обмежуючим ознакою шкідливості та з урахуванням забруднювачів, що надійшли у водні об’єкти від інших джерел забруднення, сума відношення концентрацій Ci кожного з речовин у водному об’єкті до відповідних ГДК не повинна перевищувати одиниці, тобто (Ф. 3.20):
Пов =. (3.20)
Сенс показника небезпеки Пов для водних об’єктів той же, що і для повітря (див. Ф. 3.20).
У реальних умовах шкідливий вплив може виявитися набагато більш згубним, ніж те, яке визначено простим підсумовуванням за рахунок утворення нових більш токсичних речовин при хімічних реакціях або за рахунок посилення ефекту при підвищеній температурі.
Найбільш часто для оцінки якості водних об’єктів використовують гідрохімічний індекс забруднення води ІЗВ (Довідкові…, 1999).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)