Нормування державних витрат

Нормами витрачання називають єдині вимірювання витратних засобів на підприємствах однорідної групи.

Фахівці виділяють кілька видів норм витрат. Основними з них є:

    Обов’язкові норми – норми витрат, які пов’язані зі штатами і ставками оплати праці, витрати на відрядження забезпечення, продукти харчування, медичне обслуговування і т. д. Розрахункові (необов’язкові) норми – всі витрати в сфері утримання капітальних будівель, витрати пов’язані з отриманням послуг (освітлення, опалення та ін.). Матеріальні – норми, за допомогою яких можуть визначити величину натуральних ресурсів на одиницю витрат (необхідну кількість продуктів харчування на одного засудженого людини). Грошові – норми, які виражаються як вартість натуральних норм витрат. Індивідуальні – норми, які передбачають витрати для досягнення тільки однієї мети (витрати на харчування та медикаменти тільки однієї хворої людини). Комбіновані – норми, що включають всю сукупність індивідуальних норм, тобто витрати на медикаменти для одного хворого людини в добу.

Складанням кошторису витрат бюджетної організації займається її керівник і головний бухгалтер, які, також, повинні її підписати. Після чого, її направляють до вищестоящих органів для включення її до складу зведеного кошторису по міністерству або відомству. Видаткова частина певного бюджетного проекту складається з урахуванням зведеного кошторису. Головні розпорядники бюджетних коштів затверджують кошториси бюджетних організацій лише після затвердження державних бюджетів.

Бюджетна організація не має право ні на отримання субсидій, ні на отримання бюджетних кредитів і позик. При судовому розгляді бюджетна організація є самостійною і може бути відповідачем за своїми фінансовими зобов’язаннями.

Існують, так звані, межі лімітів бюджетних зобов’язань, на основі яких бюджетна організація погашає свої грошові заборгованості.

Статтею Бюджетного Кодексу України визначені основні статті витрат бюджетних організацій, а саме:

    Витрати на виплату заробітної плати на основі трудового договору. Витрати на виплату заробітної плати працівникам бюджетної сфери, в державних органах і т. д. Виплати, пов’язані з відрядженням забезпеченням, відповідно до чинного законодавства. Витрати на оплату товарів і послуг, за виконання робіт. Витрати, пов’язані зі сплатою податків і обов’язкових зборів у бюджет України.

Фінансування статей витрат, що відрізняються від вищеперелічених, суворо заборонено. Якщо ж оплата сум, визначених у договорах, здійснюється за рахунок державного бюджету, то встановлюються ліміти на відповідні бюджетні зобов’язання.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Нормування державних витрат