Номенклатура кислот і солей
Назва кислот будуються так: до кореня назви центрального елемента російською мовою додають постфікси – ва, – ниста або – воднева, в залежності від ступеня окислення центрального елемента.
Якщо ви не пам’ятаєте, що таке ступінь окислення, і як її визначати, то спочатку необхідно вивчити відповідну статтю.
Назви солей будуються так: до кореня назви центрального елемента на латинській мові додають постфікси – ат, ит або – ід, в залежності від ступеня окислення центрального елемента. Потім вказують назву металу в родовому відмінку. Якщо для металу (або металоподібного іона) характерна постійна валентність, то більше нічого вказувати не потрібно. Якщо для металу характерна змінна валентність, то після назви необхідно вказати в дужках його валентність в даній солі; валентність вказують римськими цифрами.
Коріння латинської назви у більшості елементів збігаються з корінням російської назви. Для деяких елементів вони відрізняються. Їх слід запам’ятати:
C – карб, S – сульфіт, N – НИТР і ін.
Розглянемо основні випадки.
1. Якщо центральний елемент в кислоті має вищий ступінь окислення, тобто в кислотному залишку цієї кислоти міститься максимальна кількість атомів кисню, то до назви кислоти додають постфікси – ва
Наприклад: H2S + 6O4 – сірчана кислота, H3P + 5O4 – фосфорна кислота.
При цьому в назві солі використовують постфікси – ат.
Наприклад: Na2S + 6O4 – сульфат натрію, K2C + 4O3 – карбонат калію.
2. Якщо центральний елемент в кислоті має проміжну ступінь окислення, тобто в кислотному залишку цієї кислоти міститься не максимальну кількість атомів кисню, то до назви кислоти додають постфікси – риста.
Наприклад: H2S + 4O3 – сірчиста кислота, H3P + 3O3 – фосфориста кислота.
При цьому в назві солі використовують постфікси – ит.
Наприклад, Na2S + 4O3 – сульфіт натрію, KN + 3O2 – нітрит калію.
3. Якщо центральний елемент в кислоті має нижчу ступінь окислення, тобто в кислотному залишку цієї кислоти не містяться атоми кисню, то до назви кислоти додають постфікси – воднева.
Наприклад: H2S-2 – сірководнева кислота, HCl – – хлорводнева кислота.
При цьому в назві солі використовуємо постфікси – ід.
Наприклад, Na2S-2 – сульфід натрію, KCl – – хлорид калію.
Номенклатура кислих солей.
Якщо в кислому солі на один кислотний залишок припадає один атом водню, то до назви кислотного залишку додають префікс гідро. Якщо на один кислотний залишок припадає два атоми водню, то додають префікс дигідро.
Наприклад, K2HPO4 – гідрофосфат калію, KH2PO4 – дигідрофосфат калію. Але: Ca (HCO3) 2 – гідрокарбонат кальцію.
Номенклатура основних солей.
Якщо в основний солі на один катіон металу доводиться одна гідроксо-група, то до назви кислотного залишку додають префікс гідроксо-. Якщо на один катіон металу припадає дві гідроксо-групи, то додають префікс дігідроксо-.
Наприклад, AlOHCl2 – гидроксохлоріда алюмінію, Al (OH) 2Cl – дігідроксохлорід алюмінію. Але: (CuOH) 2CO3 – гідроксокарбонат міді (II).
У назві подвійної солі катіони металів перераховують через дефіс. У назві змішаних солей аніони кислотних залишків перераховуються через дефіс.
Наприклад, KAl (SO4) 2 – сульфат алюмінію-калію, CaClBr – бромід-хлорид кальцію.
Також застосовується тривіальна номенклатура. Тривіальні назви неорганічних необхідно вивчити напам’ять.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)