НОКТЮРН І – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ

Related posts:

1. НОКТЮРН II – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Роздирається дня завіса над містом, Плещуть серця в м’яких фотелях крови, І тоді ніч хрипким жіночим голосом Відкриває дике ревю на своїй темній сцені. Починає скрипіти оркестра ліжок, І чоловіки сопуть німе сольо. Хор задиханих жінок скандує сороміцькі слова, Впершись босими стопами об стелю неба. Та нараз усе затихає, І виростає тоді над дахами Постать […]...
2. КВІТИ НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ 1. Завтра День твого народження, І колір Цих двадцяти чотирьох Червоних троянд, Які я післав тобі, Описує, Як без міри Я тебе кохаю. 2. Цей букет З двадцяти чотирьох Червоних троянд, Які я післав тобі, Є мов криваве Торсо, Якому бракує рук, Щоб тебе Обняти. 3. Я стараюся Говорити до тебе Цим букетом З двадцяти […]...
3. СТАРІСТЬ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Сидить у кріслі старий чоловік, А його шкіра, як соняшник, Слідує за сонцем, що постійно втікає, Як кіт, який не хоче, щоб його погладили. Скінчилося його життя, Як неприємне завдання, яке треба було виконати, І тепер він може відпочивати, Аж його впустять до могили. Він не має ні сили ні бажання поворухнутися, І тільки бачить […]...
4. ПОЕТ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ За Бодлером Каже дівчина поетові : “Твої очі Є два сині телевізійні екрани, Що показують два різні види На битву твого життя з драконами, що загрожують людству. Твої уста є, мов зорі – Далекі не тільки від неправди, а й від усього. І взагалі, як від кривавого вчинку, Не можна відірвати очей від твоєї краси. […]...
5. ЗАПОВІТ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Коли помру, то спаліть Моє тіло, як заборонену, чи ненавиджену книжку, І зберіть увесь попіл, щоб ні одна молекуля із мене Не залишилася на місці, де я згорів. І йдіть до Сантандеру, до скелі, висуненої найдальше в море, І чекайте на сильний вітер із півдня, І киньте цей попіл в сторону моря, хай сірим прапором […]...
6. ЗИМА – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Приходить зима з дощами І з теплим воском відлиг, І вже гумовими полами, а не крилом Б’є ніч у шибку вікна. І не виписують вже кроки луною Прямокутньої каліграфи міських вулиць, Тільки серця, немов цибулі, пускають Паростки між іржавим корінням матраців. І коли, спухлі дріжджами снів, Ростуть у черепах мозки, неначе тепле тісто, Із-під підлог […]...
7. ФІЯЛКИ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Фіялки теж Мають життя, Ім’я Для пашпорту, Наповненого проваллям, Шлунки, Що травлять Те, що лишається З душ, Кишки, Форму яких Наслідують Пальці, Нерви, Що з насолодою В’їдаються В м’ясо… Фіялки теж Ставлять якнайвищі Будинки, Щоб важче Було жити Тілам, Кохають З затисненими Зубами, Мріють Про фіялкові Моря, Ідуть на війни Під фіялковими Прапорами, І вмирають […]...
8. ВІВІСЕКЦІЇ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Розіп’яті на цинкових столах, У голготських долинах лябораторій, Вони віддають своє життя, Щоб спасти не душі, лиш тіла людей. Тому, що не дано їм дару мови, Вони тільки підносять до неба свої очі, забризкані кров’ю, Хочучи сказати Богові, звертаючися на ви : “Простіть їм, хоч вони знають, що роблять, пане”. А опісля їхні маленькі душі […]...
9. ВІРШ ПРО ПАРИЖ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Чого ти ще досі шукаєш На синьому паризькому бруку, Серед його невидимих фіялок, Скошених довгою косою вечора? Від’їзд, зодягнений в уніформу дати, Вже давно постукав у твої двері, І блідий слуга його пополудня Вже поніс з собою важкий багаж твого плачу. Тобі вже не дозволено скрутити У заборонені вулички учора, Не дозволено набувати морфіну носталгії, […]...
10. РАННЄ ЛІТО – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Tвоє літо починається рано, з’являється, як гук, Що несеться з усіх боків, підкоряє собі тендітність зелені, Розбиває скло святинь акваріїв, Плящини життєдайної олії. Із проваль зими, із Вічности її льодової пітьми, де вітри Існують не помічені заспаними краплями, що ще не народилися, Ти прибув, пролетівши над садом весни, З крилами, звогченими випаром, що з нього […]...
11. ПТАХ СИДИТЬ НА ГІЛЦІ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Сидить птах на Гілці, на дереві, Що розгалужується від Його ніг, притискає Кольорову голову до Ока, великого й прозорого, Як вікно, розсуває Пір’я, немов важкі Портьєри, чує, як Від хвилювання б’ється у Грудях серце. На другім боці лежить Світ, поділений на дерева, Траву, каміння, дії З’являються між і Перед ними, як діти, Перебігають з місця […]...
12. НА СМЕРТЬ МОЄЇ МАТЕРІ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ О. Т. Цей дарунок смертельности, який ти дала мені, Я зберігаю досі, після стількох років, І любуюся ним тільки потайки, Відчинивши насамоті серце, мов шкатулку. Як пишний барокковий клейнод, я пришпилюю його До простого одягу мого життя, І, наче самоцвіт колір, він підхоплює Один із виразів в моїх очах. Дивуються люди, чому я проходжу Таким […]...
13. ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ (1934) ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Юрій Тарнавський народився 1934-ого року в місті Турка на Бойківщині. Його мати була учителькою, а батько учителем і директором школи. До 1939-ого року він провів дитячі роки у Польщі, біля Ряшева, а відтак в Україні – біля Сянока і в Турці. В 1944-ому році виїхав з родиною до Німеччини. Після війни проживав […]...
14. НЕВІДОМІ ІМЕНА XX ст.(Олег Зуєвський, Віра Вовк, Богдан Бойчук, Емма Андієвська, Юрій Тарнавський, Євген Маланюк, Богдан Рубчак та ін.) Ми знову є. Ми – Пізні. Найпізніші. Що наросли з худеньких матерів В саду порубанім. М. Вінграновський У розмовах про українську поезію нерідко можна чути означення: третя хвиля. Це означення пов’язане з розвитком української поезії XX століття, конкретніше – з 20-ми та 60-ми рр., які, давши вельми чутний сплеск мистецьких пошуків, кожного разу змінювалися брутальним […]...
15. ЯПОНІЯ – Юрій Клен 1 Наметами квітучими рясніє Твоїх вишень весняна заметіль. І, мов дитя, на білих грудях хвиль Тебе гойдають чорні буревії. Але вже око змружене крізь вії Зорить за обрієм нехибну ціль, І десь у дальнім лоні інших піль Твоя весна, мов тихий колос, зріс. Ти до кінця плекаєш любий сон В борні нездоланого самурая, Що всі […]...
16. НОКТЮРН III – ЄВГЕН МАЛАНЮК На далекій межі серед Диких Піль, Там, де Чорний Шлях перетнула Синюха, Вартував мій суворий прапрадід степи Та дудоні ординської луни слухав. Від сусідніх зимівників димом тягло. У Торговиці зляканий дзвін бамкав. Може, братові рвали останній суглоб, А сестрі сутеніла остання тямка… І, турецький мушкет набиваючи, в ніч Довго-довго вдивлявся. І хлопця кликав. І наказував […]...
17. Ноктюрн Ноктюрн (фр. nocturne – нічний) – музична п’єса ліричного, мрійливого характеру, ніби навіяна нічними настроями. За аналогією – невеликий художній, переважно поетичний твір: На сонні ниви, на левади, Місяць сріблисті ллє каскади, Сипле брильянтів срібні рої На польні рожі і пової. На ясні ниви, на левади, Леготом ельфів мчать громади, Ловлять розсипані брильянти, Сльози тремтючі […]...
18. БЛАКИТЬ – СТЕФАН МАЛЛАРМЕ – 11 КЛАС Блакить, одвічна блесть, в іронії священній, Ясна, прозоріша за квітів томну лінь, Поета, що клене безсило власний геній, Жене безплідною пустелею болінь. Біжу сліпма: вона в порожню душу хоче Мені загнати свій пронизливий докір. Куди втекти? Яку з твоїх громадь, о ноче, Затулить хоч на мить її убивчий зір? Тумане, линь! Пролий свій попіл монотонний […]...
19. АНТОНІЙ І КЛЕОПАТРА – Юрій Клен 1 Повік гойдатися б на хвилях Під голубим вітрилом снів. За обрієм в обіймах непоборних Гарячий день зомлів. Коли у ритмі білої нестями Гуде сп’янілий вир годин, Невже поплинеш ти за кораблями, Рокованими на загин? Коли безумства дикий крик долине З твоїх потрощених галер, Хай корабель, де хоче, якір кине, Чи ж не однаково тепер?! […]...
20. КУРОЧКА РЯБА І ЛИСИЦЯ – ЮРІЙ ЯРМИШ – Українська література – Література для дітей Жила-була на світі курочка ряба. Та сама, що колись бабусі з дідусем яєчко знесла – не просте, а золоте. І ось сталося, що в курник до тієї курочки влізла лисиця. Як стрибне до неї, зубами як клацне! Та не встигла хитра. Курочка миттю злетіла на сідало й питає: – Лисице, а чому у тебе такі […]...
21. ПРИРОДА ТАНЦЮ – ЮРІЙ САДЛОВСЬКИЙ ВІРШІ Поставте себе Поставте себе На моєму місці Не для розчарування ні А просто так Для розлуки з собою Самознищення Я втопився У вірші Здорово скажуть Так та ще розмаїття яке І бути на завтра Утоплеником трупом Подія Об мене розбилися двері Якими я відкривав америку Щодня І попадав у Закутану у вірш Порожнечу Дорога […]...
22. Осінь – ЮРІЙ КАМАЄВ Історична проза Осінь сіяла холодними дощами, вже відлунали щемні і пронизливі крики відлітаючих журавлів. Вони тоді довго кружляли над містом, ніби вибачалися перед людьми за те, що мусять покидати цю землю. Холодний вітер мів жовтим кленовим листом, а ранками трава сивіла памороззю й на зеленій каламуті калюж уже почала з’являтися квола і несмілива павутинка першого […]...
23. Ти снивсь колись прапращуру мойому…- ДАРАГАН ЮРІЙ Ти снивсь колись прапращуру мойому… Перлина сліз, чи стріли, чи вино,- Та напував ти печеніга злого В своїх степах таким вином давно… Що ж, ти містиш і радощі, і болі, І на шляху твойому квітне мак. Тебе – тому, хто щиро прагне волі, Тому, хто прагне слави; а відтак Наповнити життя останнім змістом, Так, ніби […]...
24. ТЕРЦИНИ – СЕРЕД ОЗЕР ЯСНИХ – Юрій Клен Коли тебе сурма своєї туги Покличе знов у дальній рідний край, Де ждуть тебе безчестя і наруга, Слова над пеклом Дантовим згадай: “Per me si va nella citta dolente!”1 “Сюди йдучи в скорботу і відчай, Надії мусиш знищити дощенту”. Гамуй, мандрівнику, смертельний жах, Коли в душі погасиш сірий день ти І сонце змеркне в чорних […]...
25. Ти ніколи не зауважувала?… – ЮРІЙ СУЩ – Ти ніколи не зауважувала, що люди схожі на дзеркала? – він зробив паузу ніби чекаючи на відповідь. Вона мовчала, вона знала, що він зараз все одно сам відповість на поставлене собою ж питання. З ним бувало таке, і можливо саме за це вона його й любила. Як знати? – От що ти, наприклад, бачиш […]...
26. ДОБУШ – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Гей, ци чули, люди добрі, Перед ким то ляхи стануть, А за ким то молодиці, А за ким дівчата гинуть? То наш Добуш, наша слава, То капітан на Підгір’ї – КрасниЙ-красний, як царевич; Двадцять років і чотири. Хлопців тисяч єму служить, – Поклонися, лядський крале! На той топір єго ясний Клали німці много сталі, А […]...
27. СПИНИСЯ, МИТЬ! – МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ З тобою ніч – Магічна і п’янка, Не поспішай, на мить спинися, ноче. Любові ніжна й пристрасна рука Виймає душу і воложить очі. Ти вся, мов сон. Ласкава, мов дитя. І раптом – хвиля збурена до краю. Так, мабуть зачинається життя, І я тебе – навхрестя розтинаю. Медова ніч, та ще солодша ти, – Як […]...
28. РОЗУМНИЙ ШПАК – ЮРІЙ ЗБАНАЦЬКИЙ – Українська література – Література для дітей У нашого начальника штабу був син Коля. Йому пішов тринадцятий рік. Він дуже просив, щоб дали йому зброю і зачислили бійцем в одну з рот. Та він був маленький на зріст, і батько не хотів передчасно робити з нього партизана-бійця. Майже кожного дня Коля канючив: – Тат, ну, тат. Я піду в розвідники. – Ноги […]...
29. Помста паперового бога – ЮРІЙ КАМАЄВ Помста паперового бога Холодний осінній дощ бив по шибках дрібними нещирими слізьми, темна ніч за вікном і монотонний шум комп’ютерних вентиляторів заколисував, хилив на сон. На моніторі то розпливались, то скакали, наче живі, цифри оборотних відомостей і суворі грати екзелівських таблиць, здавалося, вже не здатні були їх втримувати. Огидний офісний смак розчинної кави ненадовго приводив […]...
30. Натурнi Оповiдки – ЮРІЙ ЛОГВИН Юрий Логвин. Натурнi Оповiдки ІМЕНІ НЕ ПАМ’ЯТАЮ Проблем з моделями в мене не було. Проблеми були з приміщенням. Так з Цією дівчинкою трапилось. Вона вже який день тут на пірсі нудилась, її Матуся все жувала біляші та виноград. І все на дочку цикала. Я теж на пірсі не один день висиджував – малював сліпучо вохристі […]...
31. СМЕРТЬ СОКРАТА – Юрій Мушкетик Три стрічі стратега з Сократом Стріча перша Сократ ще живий Над містом котився важкий, тисячоголосий гомін. Він народжувався десь там, по темних вузьких завулках, на запилюжених дорогах за міськими ворітьми – короткими перемовками, сонними вітаннями, скрипом коліс, брязкотом металу, старечим покашлюванням – сотнями маленьких струменців, котрі плинули, вбирали в себе інші й врешті вихлюпували на […]...
32. НИВА – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Доки маю світом нудить, Доки маю люде гудить, Доки маю дожидати, Заки Галич зможе встати? Ліпше сам я рано встану, А сповівшись щиро богу, Займу плуги круторогі, Зорю гори та й долину, Зорю свою Буковину, Як наш Тарас, як мій тато Научив мене орати; І віру, любов, надію Буковинов скрізь посію. Виростай же, руський боже, […]...
33. Ідеальний кандидат – ЮРІЙ КАМАЄВ Політична сатира Спочатку виступала якась стара очкаста жаба. Вона довго розводилася про важливість відкриття галереї і її роль у культурному житті міста і навіть цілої країни. Потім слово взяв приїжджий столичний “батанік”, говорив приблизно теж саме, лише незрозумілими словами. Ільдар Степанович знічев’я рахував скільки раз вони згадали його ім’я. Меценат, благодійник, поціновувач мистецтва, людина великої […]...
34. ЛУК’ЯН КОБИЛИЦЯ – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Було колись в Буковині – Добре було жити. Не знали ми, що то біда Та що то тужити. При кобзині зійшла днина, При скрипочці нічка; А вна собі молоденька, Як у траві чічка. У батенька у Стефана, В Волощини неньки Пробувала. Не спиняли,- Що багло серденько, Що хотіла, те й робила: Гуляти – гуляла, А […]...
35. Серце не навчити – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Повісточка. Жили в нас в горах два парубки товариші, а що вже буйні та хороші собі були, той на папері не спишеш, – такі вже хороші були сі два легіні. А до того ще як уберуться, бувало, у кармазин та в жировані порошниці та стануть собі гостинцем гуляти, то дівчата якраз усі у вікнах. “Що […]...
36. Трагедія роду Половців (за романом “Вершники”) – I варіант – 11 клас – ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Нелегким був шлях українського народу до революції. Ставалося так, що відразу приймали її люди, але виходило і так, що вона призводила до трагедії. Болем озивалося це у серці Юрія Яновського, і, як плід його роздумів, народилася новела “Подвійне коло”, котра потім увійшла до його відомого роману “Вершники”. Ми бачимо, що відбувається у роки революції, під […]...
37. This the end – Андрухович Юрій “Коли читаю вам вірші – так ніби роздягаюся перед лікарем” – Написала Анна Середа. Щось це мені нагадало. Але що? Лікаря залишаємо збоку, виносимо за текст, Покличемо, коли буде потрібен. Залишається фраза: “Коли читаю вам вірші – так ніби роздягаюся”. Ростислав Котерлін теж пише “так ніби”. Щиро кажучи, воно мені заважає. Це так, ніби хтось […]...
38. Віденський вальс – ЮРІЙ КАМАЄВ Історична проза Вона повернулася до міста, коли на узбіччях дороги ще курилися чадним димом рештки циклопічних совіцьких танків і наївні міщани з хлібом-сіллю під заквітчаною барвінком аркою стрічали перших німецьких мотоциклістів-розвідників у сонцезахисних окулярах і сталевих макітрах-шоломах. Німецький офіцер важкою кувалдою збив колодку, що висіла на тюремній брамі і хтось із солдатів врешті заглушив ненависного […]...
39. Коридор – ЮРІЙ СУЩ …із дверима завбільшки з око… Г. Чубай Все?! Оце і все?! Ще мить тому він був на дорозі перед машиною з виряченими очима в панічному шоці, а зараз… Він потрошки відходив. В вухах знову звучала музика. Добре, що я взяв нині Queen, без нього я б не вижив… Так я і не вижив! – майнула […]...
40. Празька школа українських письменників. Стисла характеристика життєвого і творчого шляху її діячів (Юрій Дараган, Олекса Стефанович, Юрій Клен, Оксана Лятуринська, Олег Ольжич, Олена Теліга, Наталя Лівицька-Холодна). – Літературний процес XX ст. (1900-1930) Мета. розкрити учням значення творчості “Празької школи” українських письменників у розвитку національного літературного процесу, ознайомити із доробком окремих письменників. Тип уроку. комбінований. Обладнання. портрети представників “празької школи”, тексти поезій. Хід уроку I. Організаційна частина. II. Перевірка засвоєних знань. Запитання і завдання для учнів. 1. Як вирішує Остап Вишня проблему людини і природи у “Мисливських усмішках”? […]...