НІЧНІ ГОЛОСИ II – Iгор Римарук

Звідкіля це закляття, це вічне тавро,

Це небесне ярмо на бездомних словянах? –

Уночі до руки приростає перо

І безжально цвіте на перстах дерев’яних.

Тільки чується сплеск у підземній воді –

Тут як тут ці слова.

Нащо, звідки взялися –

Ще такі молоді… о, такі молоді,

Як зелена трава в биківнянському лісі.

Ще так безборонні, нехитрі, прості,

Як загоєний зойк при нежданій пощаді,

Як сльоза на листі, як рушник на хресті,

Як нічні голоси при свічі та свічаді.

Не один хоронився від них, не один

Говорив собі в лютім безлюдді:

“Якби ж я

Міг зміняти на кілька щасливих годин

Ці примарні квітки, це диявольське збіжжя!..” –

Та до них припадає-хоча пропада

І в куртинах легких, і в завісах залізних,-

І щоночі хлюпоче підземна вода…

Тільки голосу ще не подав перевізник.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

НІЧНІ ГОЛОСИ II – Iгор Римарук