“НЕЗНАЙОМА” – Олександр БЛОК (1880-1921) – З ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ

Вірш “Незнайома” О. Блок написав 24 квітня 1906 р. в приміському селищі Озерки, куди на дачі з квітня переселявся майже весь Санкт-Петербург і яке нині є частиною цього міста. Увійшовши до циклу “Місто” (1904 1908), цей твір став етапним у формуванні самобутньої блоківської поетики, своєрідною візитівкою поета.

Після осмислення О. Блоком подій російської Революції 1905 р. в його свідомості відбувся переворот. Навколишній світ для нього перетворився на “страшний світ”, і основним у його сприйнятті стали відчуття туги, зневіри та відчаю. Блок виступає проти жорстокості цього “страшного світу”, що перетворює все високе та шляхетне на предмет торгу. Тут царюють жорстокість, брехня та страждання, і виходу з цього глухого кута не видно… Для мовчазної, самозаглибленої душі поета весь світ – “балаган і позорище” (цими двома словами в допетровській Росії називали театр). Можливо, поет так і залишився б зануреним у містичні сновиддя, якби його не хвилювали “людські мешканці міста”. Адже там – “…у магічному вихорі й світлі – жахливі м прекрасні видіння життя”. Так у його поезії з’‎являється образ міста і міського життя, які його притягують і відштовхують водночас, адже місто – це символ бездушного “страшного світу”, приреченого на неминучу загибель. Замість Прекрасної Дами з’‎являється Незнайома. Напівнатяки та туманні, а часом і містичні тіні змінюються повнокровними картинами та образами. Такий (не “символістсько-туманний”) Блок був незвичним, незрозумілим і неприйнятним для друзів-символістів. Його новаторські шукання вони сприйняли як зраду символізму. Не випадково саме тоді поет і пориває з ними.

Вірш “Незнайома” ніби зіткано з протиріч і контрастів, його структуровано за принципом антитези. Ліричний герой (у ньому вгадуються риси поета-естета) майже з огидою змальовує вульгарний світ, у якому згодом з’‎явиться Незнайома:

Щовечора над ресторанами

Повітря дике і душне,

І править вигуками п’яними

Томління млосне, весняне…

Переклад О. Бургардта

Там. де Блок зустрічав Незнайому…

На межі ХІХ-ХХ ст. в Петербурзі неймовірною популярністю користувалися Озерківські дачі, про які писали в усіх тогочасних путівниках міста. Розкішні дерев’‎яні особняки на схилах порослих соснами пагорбів, три великі озера, у яких не лише купалися в сезон, а й плавали на човнах, влаштовуючи змагання з веслування… Чисте повітря й дачні посиденьки приваблювали в різний час багатьох відомих людей тієї епохи: письменника М. Лескова, етнографа С. Максимова. А на дачі композитора О. Глазунова, на березі озера, полюбляв бувати видатний співак Ф Шаляпін. Саме тут К. Петров-Водкін написав “Купання червоного коня”, а О. Блок у привокзальному ресторані зустрів свою “Незнайому”…

Особливо славилися Озерки своїм театральним життям. З травня по вересень у салу грав військовий оркестр, а тричі на тиждень – і симфонічний, проводилися танцювальні вечори, а в театрі виступали знамениті столичні актори. Саме тут відбувся театральний дебют видатної російської акторки В. Комісаржевської, яка створила згодом свій авторський театр, з акторами якого О. Блок багаго спілкувався. А під враженням від знайомства й спілкування з акторкою цього театру Наталією Волоховою поет створив цикл “Сніжна маска”. їй же присвятив і збірку “Фаїна”, до якої ввійшов вірш “Весно, весно, без меж і без краю…”

Щовечора поза шлагбаумами,

Заламуючи котелки,

Серед канав, гуля/ли/ з дамами

Гульвіси, на слова меткі…

Переклад Ю. Клена

НЕЗНАЙОМА   Олександр БЛОК (1880 1921)   З ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ

В. Борисов-Мусатов Дама в голубому. 1902 р.

Автор ніби нагнітає неприємне враження віл довкілля, уживаючи знижену лексику: замість каналів – “канави”, замість принадного дзвінкого жіночого сміху – “жіночі верески і крик”, а тисячі разів оспіваний романтиками та символістами місяць перетворюється на “безглуздий диск на тлі небесному, який давно до всього звик” (переклад Ю. Клена). У перших строфах перед читачем розгортається картина обивательських буднів, де панують вульгарність і непристойність. Здається, що ця примітивна й в’язка реальність рухається по колу і вирватися з неї неможливо. Ліричний герой не приховує своєї відрази до неї. Навіть весняна природа, яка надихнула майже в цей же час О. Блока на оду “Весно, весно, без меж і без краю…”, постає тут непривабливою та позбавленою будь-якого романтичного ореолу. Ліричний герой тоне в багні буденності, з якої його може врятувати лише диво… І таким дивом стає з’‎ява Незнайомої, від якої ліричний герой у захваті. Адже він сприймає її як символ іншого, “нетутешнього” життя, яке протистоїть ницій вульгарній буденності. Він буквально зачарований Незнайомою:

І за вуаль дивлюсь, закований,

В її очей бездонний вир,

І бачу берег зачарований,

І зачарований простір.

Переклад О. Бургардта

Він здалеку шанобливо спостерігає за нею, боячись наблизитися, зруйнувати її спокій і… самотність. Крізь таку позицію ліричного героя прозирає лицарське служіння Прекрасній Дамі, “кохання віддалік”, яким його оспівували провансальські трубадури (та й донедавна сам Блок). Однак Поет захоплений і собою, своєю фантазією, що народила цей піднесений неземний образ, що здатен вирвати ліричного героя з ницої дійсності й перенести його в прекрасний світ ілюзій, містики та ворожби:

Мені всі тайнощі довірено

З чиїмось сонцем заодно,

I душу всю мою незмірену

Терпке пронизує вино…

Переклад М. Литвинця

Потрібно зауважити, що образ Незнайомої є неначе новим кроком у розробці концепції Прекрасної Дами (пригадаймо відомий цикл, присвячений останній). З одного боку, Незнайома, попри весь жалюгідний антураж “привокзального ресторану”, і є Прекрасною Дамою, від якої пахне “парфумами й туманами”. З іншого – це вже не захмарно-містична красуня (Прекрасна Дама як утілення Вічної Жіночності), а цілком “приземлена жінка” до якої ось – рукою подати… А втім, це не єдине можливе тлумачення, оскільки О. Блок усе-таки символіст, а символ на те й символ, аби його неможливо було вичерпати до дна…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

“НЕЗНАЙОМА” – Олександр БЛОК (1880-1921) – З ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ