Незалежна Македонія
У 1989 році македонські керівники підтримували сербського лідера С. Мілошевича в його прагненні до централізації, але вже в 1991 році правлячі кола республіки розглядали лише можливість створення конфедерації. У листопаді – грудні 1990 року в Македонії пройшли перші багатопартійні вибори, в яких взяло участь близько 20 політичних партій. Хоча відтворена в червні Внутрішня македонська революційна організація (повна назва – Внутрішня македонська революційна організація – Демократична партія македонської національної єдності, ВМРО-ДПМНЄ) створила найбільшу фракцію в парламенті, їй довелося задовольнятися роллю опозиції, а коаліційний уряд, який прийшов на зміну позапартійні ” кабінету експертів “17 вересня 1992 року, сформували Соціал-демократичний союз Македонії (СДСМ), Соціалістична і Ліберальна партії за участю партії демократичного процвітання албанців.
25 січня 1991 року Збори Республіки Македонія прийняли Декларацію про державний суверенітет. На всенародному референдумі 8 вересня 1991 року, де ставилося питання про “створення суверенної і незалежної держави з правом вступити в союз суверенних держав Югославії”, “за” проголосувало 95,26% його учасників (при явці 75,74%). Албанська меншина цей референдум бойкотував, а в січні 1992 року провело власний, на якому висловилася за автономію албанських районів республіки. 17 листопада 1991 була прийнята конституція Республіки Македонія, причому албанські депутати відмовилися голосувати. У лютому 1992 року з Македонії були виведені югославські війська. З початку 1993 року в території країни розміщуються миротворчі сили ООН, яких згодом в цій ролі змінили війська НАТО.
Через опір Греції, яка виступає проти використання назви “Македонія” в найменуванні нової держави, процес його міжнародного визнання затягнувся. Тільки в 1993 році країна була прийнята в ООН під назвою Колишня Югославська Республіка Македонія (КЮР Македонія). У 1994 році Греція почала торговельну блокаду і припинила її лише в жовтні 1995 року у відповідь на поступки Македонії, яка погодилася змінити свій національний прапор. Спори з приводу назви держави тривають до теперішнього часу.
Восени 1994 року пройшли парламентські вибори. Переміг на них блок правлячих партій “Союз за Македонію” сформував уряд в колишньої політичної конфігурації. ВМРО-ДПМНЄ бойкотувала другий тур виборів, позбавивши себе тим самим представництва в парламенті.
У жовтні 1995 року було скоєно замах на президента Македонії Кіро Глігорова. Парламент республіки проголосив тимчасовим президентом спікера Стояна Андов. Через кілька місяців Глігоров повернувся до виконання своїх обов’язків, але до того моменту ліберали вступили в конфлікт з соціал-демократами і виявилися в опозиції.
У 1998 році в Македонії знову загострилися міжнаціональні відносини. Конфлікт в Косово перекинувся і на територію Македонії. Був здійснений ряд терористичних актів, в яких загинули близько 300 осіб. У 1998 році ООН була змушена збільшити чисельність миротворців в Македонії.
На парламентських виборах восени 1998 року соціал-демократи зазнали поразки. Лідер ВМРО-ДПМНЄ Любчо Георгієвскі сформував коаліційний уряд, до якого увійшли представники ВМРО-ДПМНЄ, Ліберально-демократичної партії (ЛДП) і Демократичної партії албанців.
Після бомбардувань НАТО СРЮ в 1999 році Македонія прийняла на своїй території 200 тисяч албанських біженців, присутність яких призвело до дестабілізації обстановки в країні. Разом з тим наявність сил НАТО на території Македонії запобігло подальшій ескалації конфлікту.
На президентських виборах 1999 року завдяки голосам албанських виборців перемогу здобув кандидат ВМРО-ДПМНЄ Борис Трайковський.
Події в Косово привели до посилення боротьби албанського населення Македонії за зміну свого становища. У лютому 2001 року почалися зіткнення між урядовими військами і албанськими повстанцями, частина з яких складалася в Визвольної армії Косово. Албанські партії вимагали, щоб албанцям замість прав національної меншини було надано статус державотворчого народу і збільшено його представництво в органах влади і управління.
Розпочатий в Македонії озброєний міжнаціональний конфлікт був припинений лише під тиском НАТО і ЄС. Підписана за їх посередництвом 31 серпня 2001 року. Рамкова (Охридське) угода передбачала внесення поправок до конституції, які надавали статус офіційного будь-якій мові, якою розмовляє не менше 20% населення, відповідне представництво національних громад у владних і управлінських структурах, наділення їх депутатів розширеними повноваженнями при вирішенні питань, які зачіпають права національностей, децентралізацію управління.
У вересні 2001 року війська НАТО провели операцію з добровільного роззброєння албанських повстанців ( “Основний урожай”), а в 2002 році – нову операцію ( “Рудий ліс”), забезпечуючи контроль над обстановкою в кризових районах країни і безпечне повернення біженців до місць колишнього проживання.
У вересні 2002 року пройшли парламентські вибори, на яких перемогла опозиційна коаліція “Разом за Македонію” на чолі з соціал-демократами. Їх лідер Бранко Црвенковський сформував новий уряд, до якого увійшли соціал-демократи, ліберальні демократи та албанська партія Демократичний союз за інтеграцію на чолі з колишнім політичним керівником Національної Визвольної Армії Алі Ахметі.
Після загибелі в авіакатастрофі в лютому 2004 року президента Б. Трайковського на цей пост в квітні 2004 року був обраний Бранко Црвенковський. У червні 2004 року прем’єр-міністром став Харі Костов.
У липні 2004 року пройшли демонстрації македонського населення, яке протестувало проти зміни державних кордонів і надання більш широкої самостійності муніципалітетам, де компактно мешкають албанці. Однак у серпні 2004 року парламент схвалив ці закони. Референдум в листопаді того ж року, ініціатори якого прагнули домогтися їх скасування, провалився через низьку явку.
На парламентських виборах в 2006 році коаліція на чолі з ВМРО-ДПМНЄ знову повернулася до влади, а на дострокових виборах 2008 року завоювала більшість місць в парламенті.
У березні 2001 року було підписано угоду про стабілізацію та асоціацію між КЮР Македонія і ЄС, яке вступило в силу в 2004 році. 22 березня 2004 року на саміті ЄС в Дубліні КЮР Македонія подала офіційну заявку на вступ до Євросоюзу. 17 грудня 2005 року Європейський рада надала їй статус “країни-кандидата”, але до сих пір ЄС не почав переговорів про вступ. Запланований у 2008 році прийом Македонії в НАТО було заблоковано Грецією.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)