НЕХАЙ І ТАК – Микола Вороний

Нехай і так, що я той раб нікчемний,

Що часом падає, щоб підвестися знов;

Та знай і ти, що біль мій – не даремний,

Що він вигоює, витроює любов.

Коли я раб – то раб, що рве кайдани,

Що не скоряється, нести не хоче гніт

. Нехай горять, нехай ятряться рани,

Та крізь криваву млу тих мук я бачу світ.

Як прагну я його, як хочу волі!

Бажанням тим моїм істота вся тремтить,

І прийде час – засяє в ореолі

Душа відновлена і чиста, як блакить.

Бо на вогні, що палить мої груди,

Згорить і ся любов. Кайдани упадуть,

Зітреться й слід колишньої полуди,

І ясний, тихий світ мою осяє путь.

І замість помсти, вороже коханий,

До тебе в серці тім, що ти точила кров,

Зросте чуття високої пошани

І, мов лампади світ,- безгрішная любов.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

НЕХАЙ І ТАК – Микола Вороний