Нервова система – коротко
Нервова тканина – тканина, до складу якої входять спеціалізовані клітини – нейрони і так звані допоміжні клітини (гліальні).
Нервові клітини – функціональні елементи нервової тканини, за рахунок їх активності забезпечується генерація і поширення нервових імпульсів. Нервові клітини мають певну будову. Виділяють тіло нервової клітини, відростки нервових клітин і нервові закінчення.
Гліальні клітини – клітини нервової тканини, які забезпечують умови існування нервових клітин, реалізацію опорної і розмежувальної функції.
Аксон – довгий відросток, що відходить від тіла нервової клітини, що забезпечує передачу нервових імпульсів до інших нервовим клітинам.
Дендрит – короткі розгалужені відростки, що відходять від тіла нервової клітини і забезпечують передачу нервових імпульсів від сусідніх нервових клітин.
Уніполярні нейрони – нейрони, від тіла яких відходить тільки один відросток.
Біполярні нейрони – нейрони, від тіла яких відходять два відростки.
Мультиполярні нейрони – нейрони, від тіла яких відходять три і більше нервових відростка.
Рецепторні нейрони – нейрони, за допомогою яких забезпечується сприйняття різного роду подразників, освіта у відповідь на ці подразники нервових імпульсів і їх подальша передача.
Еферентні нейрони – нейрони, що забезпечують поширення нервових імпульсів до органів, які у відповідь починають функціонувати.
Вставні нейрони – нейрони, що забезпечують взаємозв’язок між рецепторними і еферентних нейронами.
Осьовий циліндр – відросток нервової клітини, що має характерне розташування в центральній частині нервового волокна.
Мієлінові нервові волокна – різновид нервових волокон, характерною особливістю яких є наявність у складі оболонки єдиного осьового циллиндра ліпідного мієлінового шару.
Безміеліновие нервові волокна – нервові волокна, у складі оболонки яких не міститься мієлінового шару, в центрі волокна є кілька осьових циліндрів.
Нерв – об’єднання нервових волокон.
Синапс – ділянки контакту нейронів, що забезпечують передачу нервового імпульсу.
Рефлекс – відповідна реакція на подразник, яка здійснюється організмом під дією впливів центральної нервової системи.
Рефлекторна дуга – шлях, який чинять нервовим імпульсом, який проходить від чутливого рецептора до певного органу, який обумовлює розвиток даного рефлексу.
Моносинаптічеськие дуги – рефлекторні дуги, в яких передача нервового імпульсу здійснюється за участю двох нейронів – чутливого і рухового за допомогою відповідно тільки одного синапсу.
Полісинаптичні дуги – рефлекторні дуги, в яких є контакт між трьома і більше нейронами і відповідно є кілька синоптичних з’єднань.
Центральна нервова система – відділ нервової системи, представлений нервовою тканиною спинного та головного мозку.
Периферична нервова система – відділ нервової системи, представлений нервовою тканиною за межами спинного та головного мозку входить до складу нервів, нервових закінчень, нервових вузлів у всьому організмі людини.
Спинний мозок – розташований в хребетному каналі тяж з нервових клітин, які дають відростки до різних тканин і органів організму. Спинний мозок здійснює провідникову і рефлекторну функцію. Провідникова функція полягає в участі у формуванні провідникових шляхів і встановленні зв’язків між головним мозком і периферійними тканинами та органами. Рефлекторна функція полягає в забезпеченні передачі нервового імпульсу від периферичних органів і тканин до скелетної мускулатури з формуванням рухової реакції у відповідь.
Головний мозок – розташоване в порожнині мозкового черепа скупчення нервових клітин. Головний мозок має у своєму складі ряд відділів: довгастий, задній, середній, проміжний і кінцевий мозок.
Шлуночки мозку – порожнини в головному мозку, які є закінченням каналу спинного мозку і заповнені спинномозковою рідиною.
Стовбур мозку – довгастий, задній і середній мозок.
Довгастий мозок – відділ головного мозку, який з’єднаний зі спинним мозком.
Задній мозок – відділ мозку, до складу якого входить міст і мозочок. Задній мозок бере участь в іннервації деяких органів і тканин за рахунок моста, що входить до його складу, забезпечує координацію рухових реакцій і регулює діяльність внутрішніх органів за рахунок мозочка.
Середній мозок – відділ головного мозку, який має у своєму складі підкіркові центри зору і слуху та забезпечує формування рефлекторної реакції на зорові слухові подразники.
Проміжний мозок – відділ головного мозку, який розташований під великими півкулями, який забезпечує проведення всіх нервових імпульсів всіх видів чутливості (таламус), регуляцію роботи кори головного мозку (ретикулярна формація), містить у своєму складі підкіркові центри зору і слуху (колінчаті тіла), бере участь у регуляції різних процесів в організмі (епіфіз). У гіпоталамусі проміжного мозку закінчуються провідні нюхові шляху, виробляються речовини, що впливають на продукцію гормонів гіпофізом.
Кінцевий мозок – відділ головного мозку, який складається з двох півкуль і об’єднує їх мозолистого тіла. Півкулі кінцевого мозку покриті корою з численними борознами на поверхні. Кора півкуль – вищий центр нервової діяльності.
Вегетативна нервова система (автономна) – нервова система, що забезпечує контроль за всіма процесами функціонування внутрішніх органів. Підрозділяється на симпатичний і парасимпатичний відділи.
Вища нервова діяльність
Безумовні рефлекси – рефлекси, що виникають у відповідь на дію певних подразників. Ці рефлекси є вродженими, не вимагають для свого здійснення активації вищих нервових центрів. Здійснення безумовних рефлексів пов’язано з роботою спинного мозку, стовбура мозку і підкіркових центрів.
Умовні рефлекси – придбані рефлекси, які виникають у відповідь на дію подразників і вимагають для свого здійснення активізації вищих відділів центральної нервової системи. Умовні рефлекси є пристосувальними реакціями організму.
Сигнальна система – сукупність процесів, обумовлених діяльністю кори головного мозку, які забезпечують сприйняття подразників зовнішнього середовища, їх аналіз та відповідну реакцію.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)