Нервова модель стимулу
При сприйнятті стимулу формується його нервова модель, що описує всі параметри цього стимулу, що дозволяє мозку спростити процес сприйняття знайомих об’єктів, оскільки скорочується час їх аналізу. Реальне спрощення впізнавання відомих об’єктів підтверджено в експериментальних дослідженнях і співвідноситься з психологічними уявленнями про сприйнятті стимулу (Соколов, 1979).
Так, згідно Дж. Брунер (Bruner, 1951), на першому етапі сприйняття існує предожіданіе, або гіпотеза, тобто організм певним чином налаштований на сприймається. Всяка перцептивна гіпотеза – це припущення, готовність до виборчої реакції, що є результатом активації центральних пізнавальних і мотиваційних процесів, які обумовлені попереднім станом середовища. На наступному етапі відбувається прийом інформації, а потім перевірка, підтверджуюча або отвергающая гіпотезу. Якщо підтвердження не настає, то мозок виключає гіпотезу. Результат сприйняття багато в чому визначається силою гіпотези, т. Е. Її суб’єктивною ймовірністю.
Центральної структурою моделі є компаратор, який зіставляє вже сформовану модель стимулу з поточними сигналами сенсорних систем при впливі подразника.
Орієнтовне поведінка буде відзначатися всякий раз, коли надходить інформація розходиться з нервовою моделлю стимулу.
У міру формування нервової моделі вона пригнічує систему неспецифічної активації при пред’явленні цього стимулу, що і веде до згасання орієнтовного рефлексу (Соколов, 1979).
Така модель може бути сформована мозком різними способами. Мимовільне, пасивне формування відбувається після пред’явлення будь-якого стимулу навіть при відсутності уваги. Далі ця модель зберігається тільки в короткочасній пам’яті. На фізіологічному рівні її існування виявляється в наявності негативної хвилі ВП, що розвивається через 100 мс після початку дії стимулу. Пасивна та активна моделі співіснують іноді в різних областях мозку.
При роботі з цільовим стимулом також виникає його нервова модель. Вона називається слідом уваги, оскільки формується і підтримується стимулом, до якого залучено увагу. Наступ уваги з’являється тоді, коли є ясний образ стимулу. Розпізнавання стимулу відбувається завдяки збігу сигналів, одержуваних при його сприйнятті, з нервовою моделлю стимулу, предсуществующей в мозку (Наатанен, 1997).
Словник
Увага –
здатність обмежити коло об’єктів і явищ, з якими людина має справу в процесі пізнання й інтелектуальної діяльності, для підвищення ефективності взаємодії з ними і поліпшення якості переробки надходить інформації. Негативною стороною уваги є сам факт обмеження сприйняття, тоді як позитивної – безумовне підвищення якості взаємодії з середовищем.
Габітуація –
звикання.
Нервова модель стимулу –
внутрішній образ стимулу, що формується в організмі при сприйнятті будь-якого сигналу. Вона описує очікувані параметри, що дозволяє спростити процес сприйняття знайомих об’єктів, оскільки скорочує час їх аналізу. Така модель може бути сформована різними способами. Мимовільне, пасивне формування відбувається після пред’явлення будь-якого стимулу навіть при відсутності уваги. Далі ця модель зберігається тільки в короткочасній пам’яті. На фізіологічному рівні її існування виявляється в наявності негативної хвилі ВП, що розвивається через 100 мс після початку дії стимулу. Пасивна та активна моделі існують одночасно, іноді в різних областях мозку. Нервова модель стимулу запропонована Е. Н. Соколовим.
Неспецифічна система таламуса
викликає локальну активацію кори за рахунок проекцій до її конкретних областям, що сприймає сенсорні сигнали від модально-специфічних шляхів. Таламокортікальную система забезпечує селективне увагу і виникнення орієнтовного рефлексу.
Орієнтовний рефлекс –
реакція людини або тварини на появу нового стимулу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)