Неорганічні полімери

Розглянемо ще одну групу полімерів, які у свідомості школярів рідко зв’язуються з цим поняттям. Це неорганічні полімери.

Неорганічним природним волокном є азбест. Інший неорганічний полімер – сірку пластичну – неважко отримати з кристалічної сірки, виливаючи її розплав в холодну воду.

Інші неорганічні полімери, що мають атомну структуру, – це аллотропние видозміни вуглецю (рис. 45), селен і телур цепочечного будови, червоний фосфор, кристалічний кремній. Останній володіє напівпровідниковими властивостями і використовується для виготовлення сонячних батарей (рис. 46).

Ми навели приклади простих речовин, що мають полімерну атомну структуру. Ще більш різноманітні атомні структури у полімерів – складних речовин.

Не менш поширений і такий важливий для літосфери полімер, як оксид алюмінію. Найчастіше обидва ці полімеру утворюють мінерали, що мають загальну назву алюмосилікати. До них відносяться, наприклад, біла глина (каолін), польові пшат, слюда (рис. 48).

Серед неорганічних полімерів зустрічаються і волокна.

До мінеральних волокнах (рис. 49, а) відносять азбест, здавна відомий на Русі під назвою “гірський льон”. З нього на підприємствах господаря “Кам’яного пояса” (так нерідко називали Уральські гори), промисловця і підприємця П. Н. Демидова виготовляли незгораюче білизна, яке той в якості екзотичних презентів дарував знатним людям, у тому числі і імператриці Катерині Великій.

Азбест в наші дні використовують для виробництва тепло – та вогнезахисних хімічно стійких та інших технічних виробів і тканин (рис. 49, б).

На цьому матеріалі ви змогли переконатися, що хімія полімерів – це універсальна хімічна категорія, а її поняття: “мономер”, “полімер”, “структурна ланка”, “ступінь полімеризації” (згадайте, що це таке) – однаково застосовні як в органічній хімії, так і в неорганічної.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Неорганічні полімери