Нейропсихічні особливості музичного мислення
Коріння особливостей протікання будь-яких розумових процесів знаходяться в головному мозку людини. Діяльність півкуль мозку, різних їх ділянок забезпечує НЕЙРОПСИХІЧНУ основу всіх інтелектуальних і емоційних проявів. При органічних ураженнях мозку певні розумові функції стають недоступні, і ніякі інтелектуальні досягнення даної людини в минулому, здоровому стані не можуть вплинути на подібні процеси. Особливості діяльності різних мозкових відділів у здорових людей, переважний розвиток одних ділянок і менша активність інших обумовлюють особливості протікання розумових процесів, в тому числі і музичних.
Ще в ХIХ столітті нейрофізіологами було встановлено, що різні півкулі головного мозку, ліве і праве, виконують різні функції (теорія функціональної асиметрії головного мозку). Ліва півкуля, зване домінантним, відповідально за мову і абстрактно-логічне мислення. Права півкуля, недомінантний (або субдомінантное), відповідає за образне мислення та емоції. Дане положення відносяться до більшості людей, так званих праворуких; у лівш домінантне і мовне – НЕ ліве, а праве півкуля, і відповідно навпаки. Півкулі головного мозку керують лівої і правої половиною тіла по дзеркальному принципом: права півкуля керує лівою половиною тіла, ліве – правою.
Те, що процеси музичного мислення є породженням саме правої півкулі, було ясно нейрофізіологам ще наприкінці позаминулого століття. Згодом своєрідні експерименти поставила саме життя: композитори, які перенесли лівобічний інсульт, втрачали мову, але продовжували створювати музику; у разі ж поразки правої півкулі професійні музиканти втрачали здатність розрізняти прості інтервали.
Крім подібних випадків, багато спостереження свідчили про те, що музична діяльність пов’язана з правим півкулею; вона успішно розвивається на основі генетичної схильності до правопівкульному мисленню і сама, у свою чергу, забезпечує переважний розвиток правополушарного мислення. Переважна більшість музикантів не відчувають схильностей до точних наук і надзвичайно рідко досягають у них успіхів. Винятки є, але вони поодинокі. У той же час дуже багато музикантів легко опановують гуманітарними науками, які вимагають нітрохи не менших інтелектуальних зусиль в цілому, але зусиль іншого характеру, пов’язаних з діяльністю не тільки лівого, а й правої півкулі.
З “Правопівкульне” музикантів пов’язаний і той факт, що всі види музично-виконавської діяльності включають функції лівої руки, які не поступаються за складністю функціям правої, а в ряді видів виконавства ліва рука виконує більш складні функції, ніж права (наприклад, у струнників). Тут, мабуть, здійснюється двостороння взаємодія: з одного боку, задатки правополушарности забезпечують людині можливість займатися виконавською діяльністю; з іншого, такі заняття, що починаються, як правило, в дитинстві, стимулюють розвиток правої півкулі.
В ряду гуманітаріїв і представників мистецтв, в цілому орієнтованих на значну участь правополушарного мислення, музиканти найбільш “Правопівкульне”. Якщо точні науки задіють переважно абстрактно-логічне мислення, то в гуманітарних бере участь і мислення образне, узагальнююче і отождествляющее. Кілька “правіше” розташовані літератори-прозаїки: їх діяльність заснована на мовлення, тобто лівій півкулі, але включає образність і художнє узагальнення, тобто результати роботи правого. Ще правіше знаходяться поети, потім представники образотворчого мистецтва і, нарешті, музиканти, серед яких, у свою чергу, лівіше знаходяться теоретики, правіше – виконавці.
Таке розташування найбільш явно зумовлена ставленням мистецтва до слова: музика від мовлення знаходиться найдалі, її не можна вербалізувати, розповісти словами.
Зрозуміло, така схема певною мірою умовна. У житті зустрічаються самі різні варіанти, і цілком можливі математики з сильним правопівкульним мисленням (як доповнення до основного, лівопівкульними) і музиканти або художники з відмінним абстрактним мисленням, не кажучи вже про нескінченну кількість різних поєднань в діяльності різних ділянок тієї чи іншої півкулі. Мова йде про тенденції. Педагоги-практики знають: діти з рівними успіхами з точних та гуманітарних наук часто, виростаючи, показують посередні результати в обох областях. Ті ж діти, які явно віддають перевагу одній із цих областей і помітно відстають у другій, можуть згодом продемонструвати яскраві результати.
Всі тенденції, як правило, перестають діяти стосовно до геніальності. На цьому рівні можливі як переважний розвиток однієї півкулі, так і їх гармонійна взаємодія. З біографій Пушкіна, Бетховена, Чайковського відомо, що вони відчували великі труднощі з математикою вже на початковому рівні. У той же час в історії музики відомі хімік Бородін, видатні музиканти-виконавці з найсильнішим конструктивним, лівопівкульним мисленням – наприклад, Ф. Бузоні, М. Плетньов; приклади можна продовжити.
Найбільшу загадку для психологів представляють ті особливості правополушарного мислення, які тісно пов’язані зі специфікою музики як мистецтва і вивчення яких утруднено і в силу невербальні музичного сенсу, і в силу відносно невеликого участі логіки в музичному мисленні, що ускладнює і логічне осмислення його сутності. Тим цінніше матеріал, який в останні десятиліття надають психологам музикознавці, зокрема, В. В. Медушевський. Його праця “інтонаційна форма музики” дозволяє проникнути в суть діяльності правої півкулі з обробки музичного матеріалу.
Вчений зазначає, що домінантність лівої півкулі визначається значною роллю левополушарного мислення у всіх сферах діяльності, в тому числі музичної; мовне мислення і мовна діяльність домінує у всіх, у тому числі музикантів. Крім того, ліва півкуля бере участь і в музичному мисленні: воно відповідає за розпізнавання ритмічних і висотних структур, тобто упорядкування музичного сенсу, його логічну вибудуваність у свідомості. Але недомінантний правої півкулі не означає його підпорядкованість або менш важливі для людини функції. Правопівкульне мислення не слабше і не гірше левополушарного; воно інше.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)