Недоліки пропорційної виборчої системи
Особливості пропорційної системи
Пропорційна виборча система – це різновид виборчої системи, яка використовується на виборах до представницьких органів. Депутатські мандати при проведенні виборів за цією системою розподіляються пропорційно голосам між списками кандидатів. Вперше пропорційну виборчу систему застосували в Бельгії в 1899 році.
Пропорційна система використовувалася і в деяких країнах використовується і зараз: Німеччина, Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія, Данія, Люксембург, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Австрія, Іспанія, Швейцарія, Греція, Португалія, Чехія, Польща, Угорщина, Словаччина, Хорватія, Словенія, Латвія, Литва, Естонія, Болгарія, Румунія, Македонія, Сербія, Чорногорія.
При пропорційній виборчій системі територія всієї держави або представницького органу є єдиний виборчий округ. Політичні рухи і/або політичні партії пропонують списки кандидатів. Виборці голосують за один зі списків. Мандати розподілені набраним голосам кожної партії пропорційно.
У деяких країнах існує прохідний поріг, який виражений щодо всіх голосів в процентному співвідношенні. Так, в РФ на виборах в Державну думу в 2016 році прохідний відсоток склав 5%. Такий відсоток існує в більшості країн, однак у деяких країнах прохідний відсоток має нижчі показники – 4% в Швеції, 3% в Аргентині, 2% в Данії і 1% в Ізраїлі.
Віддані за партії голоси, які не пройшли прохідний поріг, перерозподіляються пропорційно між минулими партіями.
Пропорційна система використовується при виборах:
- Всього парламенту (Люксембург, Данія, Португалія, Латвія); Нижньої палати (Австрія, Австралія, Бразилія, Бельгія, Польща); Половина нижньої палати (ФРН до 2007 р, з 2016 року – в Росії).
Різновиди пропорційної виборчої системи
Існує два основних види пропорційної виборчої системи:
За закритими партійними списками. При даній системі виборець голосує не за окремого кандидата, а за всю політичну партію або політичний рух. Кількість місць партія отримує пропорційно отриманим голосам. Мандати, виграні в процесі вибору, розподіляються по членам партії всередині партійного списку відповідно до їх черговості у списку. Список може бути розділений на центральну частину і регіональну. Кандидати з центральної частини будуть проходити першими. З регіональних груп кандидати отримують мандати пропорційно голосам виборців, які подані в партійному списку згідно певного регіону. Пропорційна виборча система за закритими партійними списками використовуються в РФ, Ізраїлі, в країнах Європейського союзу, Південної Африки, під час виборів до Європейського парламенту.
За відкритими партійними списками. Виборці голосують за політичну партію і за конкретного члена партії, зазначеного в списку. Виборець, в залежності від методу, може проголосувати за кандидата, партію, вказати порядок пріоритету кандидатів в списку. Даний тип виборчої системи використовуються в Нідерландах, Фінляндії, Демократичній Республіці Конго, Бразилії.
Недоліки пропорційної виборчої системи
До основних недоліків пропорційної виборчої системи відносяться:
- Втрата зв’язку депутатів з конкретними регіонами і/або виборцями, часткове позбавлення принципу народовладдя. Виборець при використанні закритого партійного списку голосують за якогось абстрактного кандидата. Виборець ознайомлений лише з лідером партії і можливо, кількома основними представниками цієї партії. При використанні закритих партійних списків застосовується “технологія паровоза”. В Відповідно до цієї технології на початку списку знаходяться популярні особистості в народі (шоумени, кіно – і телезірки), які відмовляються пізніше від мандатів на користь членів партії, на той момент ще не відомих. Лідер партії, використовуючи закриті партійні списки, самостійно може створювати черговість кандидатів. Це може привести до внутрішнього розколу всередині партії, диктатури всередині партії, розвитку недобросовісної конкуренції всередині партії між її членами. Створення партійних списків незалежно від уподобань громадян, простих виборців. На наявність в списку тієї чи іншої особи можуть вплинути тільки внутрішньопартійні інтереси. Високий прохідний бар’єр, який не дозволяє пройти невеликий і/або нової партії. Уряд при парламентській республіці формує та політична партія, яка має більшість мандатів. При пропорційній системі велика ймовірність відсутність більшості голосів у будь-якої партії, що веде до необхідності формування з ідеологічних противників коаліції. Уряд, можливо, не зможе проводити через внутрішні розбіжності реформи. Якщо виборець не до кінця розуміє (або зовсім не розуміє), як розподіляються мандати, він може не довіряти цим виборам або зовсім відмовитися від участі в них. Рівень явки при пропорційній системі в багатьох країнах складає максимум 60%. Отже, вибори не можуть відобразити реальну картину необхідності реформ або переваг. При пропорційній системі спостерігається значне зниження ролі політичних лідерів, основні рішення залишаються за політичною партією або рухом. Виборцям не надається інформація про механізм прийняття політичних рішень. Прості виборці менше довіряють пропорційною системою. При мандатної системі велику роль відіграють конкретні політичні особи. Виборці мають можливість безпосередньо ознайомитися з програмою того чи іншого кандидата. Пропорційна система є оптимальною для країн, де громадяни слабо або зовсім не цікавляться політичним життям країни. Така виборча система передбачає вибір якоїсь конкретної політичної партії, а не особистості.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)