НЕ ОДЛЮБИ СВОЮ ТРИВОГУ РАННЮ – ВАСИЛЬ СТУС

* * *

Не одлюби свою тривогу ранню,

– той край, де обрію хвиляста каламуть,

Де в надвечір’ї вітровії тчуть

Єдвабну сизь, не віддані ваганню.

Ходім. Нам є де йти – дороги неозорі,

Ще сизуваті в прохолодній млі.

Нам є де йти – на хвилі, на землі –

Шляхи – мов обрії – далекі і прозорі.

Шумуйте, весни – дні, ярійте, вечори,

Поранки, шліть нам усмішки лукаві!

Вперед, керманичу! Хай юність догорить –

Ми віддані життю, і нам віддасться в славі!

1958


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

НЕ ОДЛЮБИ СВОЮ ТРИВОГУ РАННЮ – ВАСИЛЬ СТУС