Науково-технічний прогрес і науково-технічна революція

Науково-технічний прогрес (НТП) і науково-технічна революція (НТР) – подібні поняття одного плану (як поняття “природа” і “географічне середовище”), але все ж не синоніми. Можна сказати, що НТП – поняття дещо ширше, а НТР – більш вузьке. Це стосується насамперед їх тимчасових рамок.

Про тимчасові рамках науково-технічного прогресу в науці немає єдиної думки.

Деякі вважають, що цей прогрес вічний і охоплює всю історію людської цивілізації – від кам’яної сокири до ЕОМ. Хоча при цьому, звичайно, потрібно враховувати, що основні досягнення НТП припадають на самий останній відрізок часу. Можна послатися на американського вченого Олвіна Тоффлера, за розрахунками якого за 50 тис. років історії Людини розумної змінилося приблизно 800 поколінь людей, але 650 з них провели життя в печерах, а переважна маса всіх матеріальних благ, використовуваних нині, з’явилася тільки протягом існування останнього покоління. На думку інших, про НТП слід говорити лише починаючи з епохи пізнього Відродження і особливо по відношенню до XVI-XVII ст., Коли потреби виробництва, торгівлі, військової справи поклали початок нових явищ в науці і техніці.
На цьому тлі перманентного науково-технічного прогресу виділяються окремі періоди, коли, можна сказати, кількість переходить у нову якість і в суспільному виробництві наступають глибокі революційні перетворення. Саме такі періоди “бурі і натиску” і називають революціями.
При широкому трактуванні тимчасового підходу до НТП першої такої революцією зазвичай вважають неолітичну революцію, яка сталася за тисячі років до нашої ери і ознаменувала собою перехід від присвоює економіки до виробляє. При більш вузької трактуванні тимчасового підходу початок таких революцій відраховується від промислової революції XVIII-XIX ст., Яку часто називають також промисловим переворотом.

Сутність промислової революції (ПР) полягала в переході від ручної праці до машинного виробництва. Її тому й називають промислової, що вона торкнулася в першу чергу промисловість (і тісно пов’язаний з нею транспорт), але практично ніяк або майже ніяк не позначилася на сільському господарстві. Головним речовим символом промислової революції можна вважати парову машину (і її похідні – паровоз, пароплав, паровий молот та ін.) Територіально вона охопила лише Європу і Північну Америку. Звертає на себе увагу і те, що в епоху цієї революції єдиної системи “наука – техніка”, по суті, ще не було, і всі її лідери, такі як Джеймс Уатт, Джордж Стефенсон, Роберт Фултон, винахідник хлопкоочистительной машини Елі Уїтні, фактично були механіками-самоучками.
Таке становище суттєво змінилося в кінці XIX – початку XX в., Коли відбулася революція в природничих науках.

Хоча ці науки в той час мало були пов’язані між собою і з виробництвом, а сама наука ще багато в чому була долею окремих яскравих особистостей і шлях реалізації їх відкриттів був здебільшого довгим і звивистим, все ж він привів до багатьох видатним науковим відкриттям (теорія відносності, квантова теорія, періодизація хімічних елементів тощо) і винаходам. В якості прикладів достатньо привести винахід електричної лампочки і електромотора, двигуна внутрішнього згорання і автомобіля, нових способів отримання чавуну і сталі, поява хімічних барвників, хімічних добрив і штучних предметів праці, використання радіохвиль і рентгенівського випромінювання, фотографії, кінематографії, звукозапису та багато чого іншого. У ході цих відкриттів і винаходів поступово зміцнювалася зв’язок науки з виробництвом, розширився асортимент товарів і послуг, на службу людині були поставлені нові природні продуктивні сили. Радикальні зміни відбулися і в формах організації праці – аж до появи монополій і почала перекваліфікації трудових ресурсів.

Ось чому деякі економісти і економіко-географи вважають за можливе іменувати період від останньої третини XIX в. до середини XX ст. машинно-технічною революцією (МТР). Так, Н. В. Алісов зазначає, що за своєю тривалістю (70-80 років) вона була в три рази коротше, ніж перша ПР, а темпи її розвитку виявилися набагато вищими. МТР привела до створення великого машинного виробництва і стала основою індустріалізації – спочатку тих порівняно небагатьох країн, де вже завершився промисловий переворот, а потім і цілого ряду інших. Тим самим вона ознаменувала перехід від “століття пара”, “століття текстилю”, “століття стали” до “століття машин”, а потім і до “століття електрики”, “століттю хімії”. Машинно-технічна революція викликала значний підйом продуктивності праці, а в географічному аспекті привела до формування багатьох великих промислових районів і вузлів. Вона торкнулася також сільське господарство, транспорт, інші галузі виробничої, а почасти й невиробничої сфери. [36]

Але особливо багато уваги, цілком природно, привертає сучасна НТР, відлік якої зазвичай ведеться від середини 1950-х рр.., Коли в СРСР була введена в експлуатацію перша експериментальна АЕС в Обнінську і був запущений перший штучний супутник Землі (хоча багато хто небезпідставно вважають, що вона почалася ще в роки Другої світової війни у військовій сфері і, отже, найголосніше про неї сповістили вибухи американських атомних бомб над Хіросімою і Нагасакі в серпні 1945 р.).
Існує безліч визначень сучасної НТР, але в більшості випадків вони принципово не відрізняються одне від іншого. У всіх визначеннях підкреслюється, що ця НТР являє собою корінне, якісне перетворення продуктивних сил на основі перетворення науки в провідний чинник розвитку суспільного виробництва. Не існує великих розбіжностей і з питання про свого роду всеосяжність сучасної НТР. Вона змінює умови, характер і зміст праці, структуру продуктивних сил, суспільний і географічний поділ праці, галузеву структуру виробництва та професійну структуру трудових ресурсів, а також підвищує продуктивність праці, впливаючи тим самим на всі сторони життя суспільства, включаючи не тільки економіку, соціальні відносини, управління, а й культуру, побут, психологію людей, їх взаємини між собою та з навколишнім середовищем. Отже, сучасну НТР потрібно розглядати як цілісне суспільне явище. Оскільки ж воно поліструктурності, то і символами сучасної НТР можна вважати і ЕОМ, і космічний корабель, і АЕС, і телевізор, і Інтернет.

Що ж до термінів сучасної НТР, то точно визначити їх в наші дні навряд чи можливо. Не випадково академік М. М. Моісеєв назвав її перманентної (постійної, безперервної) революцією. Вже сам по собі такий підхід передбачає певну внутрішню періодизацію, етапізацію тривалого процесу НТР. Подібна періодизація існує, але різні автори розуміють її по-різному. Наприклад, Ю. В. Яковець виділяє в другій половині XX в. дві послідовні науково-технічні революції – першу і другу. Перша НТР, на його думку, мала місце в розвинених країнах в 50-60-і рр.. і базувалася на трьох головних науково-технічних напрямках:

1) освоєнні енергії атома;
2) квантовій електроніці, створенні лазерної техніки, електронних перетворювачів енергії;
3) кібернетики та обчислювальної техніки, створенні поколінь ЕОМ. Друга НТР, як він вважає, розгорнулася в останній чверті XX в., Причому її ядром стала інша тріада: 1) мікроелектроніка; 2) біотехнологія; 3) інформатика. Саме ця друга НТР ознаменувала собою початок переходу до постіндустріального технологічного способу виробництва. [37] Інші автори виділяють в сучасної НТР не два, а три, чотири або навіть п’ять і шість етапів, або революцій.
Досвід XX в. показує, що НТП і НТР за своєю природою не тільки складні, але і в якійсь мірі суперечливі процеси. Протягом одного століття людство не раз було свідком того, як нові наукові відкриття і нові технології використовувалися не на благо, а на шкоду людям (у першу чергу це відноситься до військових технологій). Останнім часом багато хто з них стали таїти загрозу і для навколишнього середовища.

Росія в 1990-егг. в умовах соціально-економічної кризи втратила багато з тих позицій у сфері науково-технічного прогресу, які були завойовані нею раніше, за винятком, мабуть, лише космосу і атомної енергетики. Наслідком цього стало зниження продуктивності праці, конкурентоспроможності, погіршення якості життя. Вихід з положення, в найзагальнішому вигляді полягає в модернізації виробництва за допомогою такого реформування науки, яке забезпечило б економічне зростання на основі нового технічного прогресу, а не експорту природних ресурсів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Науково-технічний прогрес і науково-технічна революція