Науковий метод Френсіса Бекона

Але звернемося до філософському вченню Френсіса Бекона. Він виклав його в двох капітальних працях – у творі “Про гідність та примноження наук”, що з’явилося спочатку англійською мовою в 1605 р а потім латинською в 1623 р, і в “Новому Органоні” (+1620). Обидва твори складають частини задуманого, але не доконченного філософського праці “Instauratio magna” (“Велике відновлення наук”). Свій “Новий Органон” Бекон протиставляє сукупності логічних творів Аристотеля, які отримали ще в давнину, в школі Аристотеля, назва “Органона” – знаряддя, методу науки і філософії. У чому ж полягала “перетворення” Френсіса Бекона?

Ще в XIII в. однофамілець його, чернець Роджер Бекон, висловлював думку, що необхідно вивчати природу безпосередньо. Бернардіно Телезіо, в епоху відродження, намагався створити теорію досвіду, як знаряддя знання, і доводити неспроможність умовиводи, як знаряддя пізнання. Раймунд Раймунд пробував винайти в XIII в. метод відкриття нових наукових істин шляхом комбінації понять, а Джордано Бруно намагався удосконалити цей метод в XVI столітті. Філософ Френсіс Бекон задається також меті удосконалити мистецтво винаходів і відкриттів, але шляхом з’ясування методів безпосереднього, досвідченого, наукового вивчення природи. Френсіс Бекон – продовжувач Р. Бекона і Б. Телезіо з одного боку, Р. Луллія і Джордано Бруно – з іншого.
Реальною грунтом для його філософських теорій були дійсні винаходи і відкриття найближчій епохи. У чому мета науки? Згідно Бекону, вона в тому, щоб сприяти вдосконаленню життя. Якщо наука відволікається від життя, то вона схожа на рослину, вирване з свого грунту і відірване від своїх коренів, а тому і не користується більш ніяким харчуванням. Така схоластика; нові ж винаходи і відкриття науки зроблені були на грунті безпосереднього вивчення життя, природи. Френсіс Бекон, втім, не розуміє всієї складності проблеми пізнання, науки.

Він не досліджує кордонів і глибоких основ знання; він виходить у своєму вченні про науковому методі з деяких загальних припущень, заснованих частиною на спостереженні, частиною на фантазії. Мабуть, Бекон мало знайомий з справжніми творами Аристотеля про природу і знає, взагалі, древню філософію і науку поверхово. Шанувальник досвіду і індукції, він сам будує свою теорію знання і його методів абстрактно, а priori, дедуктивно, а не індуктивно; родоначальник вчення про експеримент, він досліджує і визначає підстави пізнання не експериментально і навіть не індуктивно, а на підставі загальних міркувань. У цьому причини слабкості і однобічності його теорії пізнання. Головна ж сила Бекона – в його критиці колишнього недостатнього успіху наук про природу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Науковий метод Френсіса Бекона