Наукове пізнання
Пізнавальна діяльність людини може бути спрямована на пізнання вже пізнаного, вивченого – це впізнавання, розпізнавання, засвоєння, освіта, освіта; і на пізнання ще непізнаного, невідомого, нового об’єкта – це дослідження, наукове пізнання, відкриття, створення інтелектуальної власності. Наука і займається дослідженнями нових об’єктів. Наукове пізнання пов’язане з генеруванням, виробництвом нового знання, вона обслуговує суспільство знанням. Будь сфера суспільного життя може ефективно розвиватися, якщо вона спирається на знання, істинне знання, тобто на науку. Виникнення науки, її сучасний стан, її перспективи необхідно пов’язувати з суспільною потребою в знаннях.
Система людського знання, система наук включає чотири міждисциплінарних комплексу: 1) природознавство – вчення про природу, комплекс природничих наук; 2) технознания – вчення про техніку, комплекс технічних наук; 3) суспільствознавство – вчення про суспільство, комплекс суспільних наук; 4) гуманітарне знання (людинознавство) – вчення про людину, комплекс гуманітарних наук.
Процес пізнання, тобто прирощення знань відбувається в системі людського знання – всіх чотирьох комплексів. Вони носять свій специфічний внесок у пізнавальну діяльність людини і осмислення його свідомості через їм притаманні методи. Проте відзначимо, що человекознаніе, людинознавство як самостійний міждисциплінарний комплекс, поки ще перебуває в стадії формування і багато науково-пізнавальні проблеми розглядаються не комплексно, а через специфіку частнонаучного знання про людину.
В цілому ж історичний розвиток науки, наукового пізнання призвело до формування численних методів наукового пізнання: спостереження, аналіз, синтез, експеримент, екстраполяція, моделювання, індукція, дедукція, аналогія, історичний і логічний методи, генетичний і структурний методи, метод системного дослідження, побудова когнітивних карт і багато інших. Вони притаманні логіці наукового дослідження і методології наукової творчості. Спостереження – пізнання предмета в його природних умовах. Аналіз – пізнання предмета на основі вивчення його частин, компонентів. Синтез – пізнання цілісності предмета шляхом об’єднання знань про його складові частини, елементах. Експеримент – вивчення предмета в штучних, контрольованих умовах. Екстраполяція – пізнання предмета шляхом перенесення знання з одного (вивченого) предмета на інший. Моделювання – вивчення предмета не в безпосередньому вигляді, а на основі пізнання його моделей, заступників натурального буття предмета. Індукція – підведення приватних знань до спільного висновку. Дедукція – виведення приватних знань про предмети із загальних положень. Системний підхід – вивчення предмета як системи (сукупність компонентів) і структури (спосіб зв’язків компонентів). Побудова когнітивних карт – відображення результатів активної взаємодії суб’єкта з навколишнім світом.
Related posts:
- Наука – система пізнання об’єктивних законів світу Результатом наукової діяльності є система розвивається доказового і обгрунтованого знання. Наукове знання, отримане на основі перевірених практикою методів пізнання, виражається в різних формах: у поняттях, категоріях, законах, гіпотезах, теоріях, наукову картину світу, або в інструментарії науки. Використання такого інструментарію дає можливість передбачення і перетворення дійсності в інтересах природи, суспільства і людини. У різних галузях пізнання […]...
- Поняття пізнання та знання Тема пізнання світу була актуальною ще в стародавні часи. Античні філософи вперше сформували думку про видах пізнання людиною навколишнього світу. Поняття пізнання та знання Володіння являє собою систематизовані результати людської пізнавальної діяльності. Завдяки знанням людина має можливість раціонально будувати свою життєдіяльність, спираючись на досвід попередніх поколінь. Сукупність методів і процесів придбання знань є пізнанням. Пізнання […]...
- Пізнання: поняття, форми і методи пізнання Теорія пізнання вперше була згадана Платоном в його книзі “Держава”. Тоді він виділив два види пізнання – чуттєве та розумове, і ця теорія збереглася донині. Пізнання – це процес придбання знань про навколишній світ, його закономірності і явища. У структурі пізнання два елемента: Суб’єкт (“пізнає” – людина, наукове товариство); Об’єкт (“пізнаване” – природа, її явища, […]...
- Структура наукового пізнання і знання Структура (лат. Structura – будова, розташування, порядок) наукового пізнання вказує на впорядковані і стійкі взаємозв’язки, що існують між елементами, фрагментами явища як цілісної системи. Тому однією з найактуальніших проблем філософії науки є усвідомлення сенсу і сутності структурного функціонування наукового дослідження. Структура науки являє собою діалектичну єдність емпірії (грец. Empeiria – досвід) і теорії (грец. Theorein […]...
- Наукове знання: структура та динаміка Сучасне наукове пізнання в гносеологічному плані є синтез різноманітних форм і методів емпіричного і теоретичного рівнів пізнання. Основними формами наукового пізнання є: науковий факт (описане подія, піддається відтворення), наукова проблема (невирішена задача, дослідницька трудність, зафіксовані в питанні або сукупності питань), наукова гіпотеза (припущення у вигляді здогадки або розгорнутого логічно стрункого і систематизованого пояснення того чи […]...
- Методи і форми наукового пізнання Метод пізнання можна визначити як деяку специфічну процедуру, що складається з послідовності певних дій або операцій, застосування яких або призводить до досягнення поставленої мети, або наближає до неї. Наукове дослідження являє собою розвинену форму раціональної діяльності, яка не може здійснюватися з якихось фіксованим правилам. Науковий пошук тим і відрізняється від таких механічних процедур, як спосіб […]...
- Логіка процесу науково-педагогічного дослідження Виділяються наступні етапи наукового дослідження. 1. Емпіричний. 2. Етап побудови гіпотези. 3. Теоретичний. 4. Прогностичний. Логіка педагогічного дослідження полягає у визначенні наступних етапів, взаємопов’язаних між собою і плавно і логічно переходять один в одного. 1. Перший етап – визначення мети, в якому можна простежити певну логічний ланцюжок: мета повинна передбачати кінцевий результат, а знання підсумків […]...
- Форми пізнання Виділяють форми пізнання: 1. Чуттєве пізнання – це пізнання за допомогою органів почуттів – зору, дотику, слуху і т. п. Чуттєве пізнання виражається в формах: – відчуття – відображення окремих властивостей предмета, явища, як правило в перші секунди контакту з ним органами почуттів. Приклад: вперше побачивши картину, людина відбив у своїй свідомості, що вона велика […]...
- Процес пізнання Пізнання універсуму, пізнавальний процес в цілому передбачає проходження людиною, як суб’єктом пізнання, трьох етапів. Перший етап – чуттєве пізнання, тобто живе споглядання дійсності. Чуттєвий досвід – відчуття, сприйняття, уявлення – джерела знання, що зв’язують людину із зовнішнім світом. Тут головну роль відіграють органи чуття людини – зір, дотик, слух, нюх, смак. Основними формами чуттєвого пізнання […]...
- Специфіка, рівні, форми і методи наукового пізнання Основне завдання наукового знання – виявлення об’єктивних законів дійсності – природних, соціальних (громадських), законів самого пізнання, мислення та ін. Звідси орієнтація дослідження головним чином на загальні, істотні властивості предмета, його необхідні характеристики і їхнє вираження в системі абстракцій. Сутність наукового пізнання полягає в достовірному узагальненні фактів, у тому, що за випадковим воно знаходить необхідне, закономірне, […]...
- Чим відрізняється знання від пізнання? У філософії і багатьох інших науках часто розглядається сутність знання і пізнання. У чому полягає їх специфіка відповідно до розповсюджених точками зору вчених? Чим відрізняється знання від пізнання? Що являє собою знання? Під знанням у науці в загальному випадку розуміється володіння людиною деяким об’ємом інформації про що-небудь – як правило, достатнім з точки зору вирішення […]...
- Пізнання і види знань Ключові слова: пізнання, агностицизм, гностицизм, емпіризм, раціоналізм, емпіричний і теоретичний рівні пізнання, форми пізнання, відчуття, сприйняття, уявлення, поняття, судження, умовивід, інтуїція, знання. Складовим компонентом світогляду є знання – результат пізнавальної діяльності людини; форма існування і систематизації результатів пізнавальної діяльності людини. Пізнання – це процес отримання нового знання, відображення об’єктивної реальності у свідомості людини. Пізнання – […]...
- Вчення Аристотеля про пізнання Платон вважає шляхом до істинного знання діалектику, Аристотель – логічний метод. Аристотель виклав вчення про закони мислення і пізнання (те, що тепер називається логікою) з такою грунтовністю, з таким глибокодумністю, що всі наступні мислителі не могли додати нічого суттєвого до роз’яснень ім. Трактати його, присвячені дослідженню законів пізнання, з’єднані в одну групу, що називається “Органон”. […]...
- Основні етапи і форми процесу пізнання Проблема пізнавальної діяльності людини займає одне з дуже важливих місць у загальній структурі філософського знання. Сутність людини полягає в постійному задоволенні інформаційної, пізнавальної потреби, а вона лежить в основі визначення людиною сенсу свого життя. Поняття “пізнання” вельми близьке за змістом до поняття “свідомість”. За своїм змістом ці поняття можуть бути визнані тотожними чинності єдиного кореня […]...
- Структурні особливості дослідно-експериментального пізнання У розвинених формах наука завжди поставала і постає досі як дисциплінарно-організоване знання, в якому її окремі галузі – наукові дисципліни – виступають як відносно автономних підсистем, що взаємодіють між собою. Вони виникають і розвиваються нерівномірно. У них формуються різні типи знань, причому деякі з наук, наприклад медицина, пройшовши шлях емпіричного самовдосконалення, вступили на шлях теоретизації. […]...
- Теорія пізнання Юма – коротко Основою філософського вчення Девіда Юма є його теорія пізнання, заснована на оригінальних ідеях про психологічний механізмі уявлень. Всі психічні стани, на думку Юма, можуть бути зведені до вражень (impressions) та ідеям. Ідеї - тільки більш-менш слабкі копії вражень. Немає ідеї, яка б не мала якогось початкового зразка та джерела в якому-небудь чуттєвому враженні. Звідси ясно, […]...
- Структура філософського пізнання Відносини між підсистемами “мир” – “людина” можуть бути зведені до онтологічної, гносеологічному, аксіологічному та праксиологической аспектам. Саме вони і зумовлюють структуру філософського знання, яка розкривається через наступні дисципліни. Онтологія – це вчення про буття, принципи його будови, законах і формах. Часто в історії філософії онтологію називають “першою філософією”, або метафізикою, т. Е. Вченням про буття […]...
- Гносеологічні витоки медичного пізнання Філософія науки сьогодні – це самостійна область дослідження механізму взаємини філософії та науки як співтовариства вчених, пізнають світ. Вона відокремилася в ХХ столітті від теорії пізнання (гносеології). У той же самий час гносеологія раніше залишається знанням про знання. Вона прагне розробляти і давати науці (ученим) цілісну систему методологічних принципів і приписів для ведення ефективних пізнавальних […]...
- Історія систематизації філософського знання Система філософського знання почала зароджуватися ще в період античності. У IV ст. до н. е. стоїки розробили схему, яка з деякими корективами актуальна і на сьогоднішній день: філософія бере свій початок з логіки, далі йде фізика як вчення про природу, потім – етика як вчення про людину, шляхи досягнення мудрої і осмисленого життя. У XVII […]...
- Об’єкт і суб’єкт пізнання Пізнання вплетено в повсякденне людське життя і відбувається ніби само собою, “природно”, без видимих зусиль з боку людини. Подібно до того, як людина не замислюється про те, які органи і системи забезпечують його дихання, травлення, пересування та інші життєво необхідні функції, він не замислюється і з приводу того, як здійснюється пізнання. Але ця “природність” зовсім […]...
- Діалектичний метод – душа наукового пізнання Діалектика (грец. Dialektike – мистецтво вести бесіду, діалог) – це універсальний метод мислення і дії. У науковому пізнанні – загальний спосіб рефлексивного теоретичного мислення, що має своїм предметом суперечності досліджуваного об’єкта. Вона стала основоположним початком, що лежить в основі наукового пізнання взагалі і кожної окремої конкретної науки. Діалектичний спосіб мислення вчених має глибокий зв’язок з […]...
- Теорія пізнання І. Канта: основні поняття і принципи Одним з найбільших розумів людства, основоположником німецької класичної філософії є Іммануїл Кант (1724-1804). Не тільки у філософії, але і у конкретній науці Кант був глибоким і проникливим мислителем. Людина, етика і право – ось головні теми філософського вчення Канта. Кант вважав, що рішенню таких проблем філософії, як проблеми буття людини, душі, моралі і релігії, має […]...
- Наука та система наук Наука – це сфера діяльності людини, яка спрямована на теоретичну систематизацію знань про дійсність, що носять об’єктивний характер. Наука та наукові знання Основою будь-якої науки є збір фактів, їх обробка, систематизація, а також критичний аналіз, який дозволяє побудувати причинно – наслідковий зв’язок. Гіпотези і теорії, які підтверджуються фактами мул дослідами, формулюються у вигляді законів суспільства […]...
- Науковий факт як структурна одиниця пізнання Без факту (лат. Factum – доконане) немає науки. Науковий факт – початкова форма і критерій істинності знання, яка фіксує природні дані, встановлені в процесі досліджень. В осмисленні природи факту вчені і філософи сучасної науки виділяють, як правило, дві крайні точки зору: фактуалізм і теоретизм. Перша вказує на незалежність і автономність фактів стосовно різних теорій. Друга […]...
- Класифікація наук у Бекона Бекон, розробляючи питання про методи наук, намагався також дати і класифікацію наук, але остання є безумовно слабкою. Науку про природу він відрізняє від науки про людину і науки про Бога. У межах першої – фізику або вчення про матеріальні причини він відрізняє від метафізики, науки про форми, теоретичну фізику противополагает практичної науці – механіці, а […]...
- Поняття методу. Основні методи наукового пізнання У навчальній і науковій літературі наводяться різні визначення методу [54]. У навчальній літературі широко поширена (якщо дати узагальнено-усереднену вибірку) розуміння методу, по-перше, як шляху, способу пізнання, по-друге – як сукупності прийомів, способів, операцій пізнавальної діяльності. У першому випадку розпливчастість розуміння методу очевидна. У другому випадку (більш поширеному і прийнятному) необхідно зробити суттєві уточнення. Тут метод […]...
- Динаміка наукового пізнання Розгляд структурних характеристик і взаємозв’язків наукового пізнання має бути доповнене аналізом динаміки наукового пізнання. Цю динаміку умовно можна розділити на два види: “внутріпарадігмальную”, на стадії “нормальної науки” (якщо використовувати термінологію Т. Куна), і “революційну”, коли змінюються самі підстави наукового пізнання. Зупинимося на цих питаннях докладніше. У “спокійною” стадії наукове пізнання розвивається вшир, здійснюючи емпіричне і […]...
- Фізика і методи наукового пізнання Пізнання починається зі спостереження. З раннього дитинства ми спостерігаємо за тим, що відбувається навколо. Ми бачимо, що м’яч, підкинутий вгору, завжди падає вниз на землю, чуємо, що за блискавкою завжди слідують гуркіт грому, відчуваємо, що влітку завжди тепліше, ніж взимку і т. п. Однак ці важливі спостереження, взяті всі разом, ще не утворюють науку фізику. […]...
- Структура філософського знання Традиційно до складу філософського знання включалися: 1. Онтологія – вчення про буття. 2. Гносеологія – вчення про пізнання, включає до свого складу епістемологію, що досліджує закономірності наукового пізнання. 3. Етика – теорія моралі. 4. Естетика – теорія краси і філософія мистецтва. 5. Філософія права. 6. Філософія релігії. 7. Соціальна філософія 8. Філософія історії. 9. Логіка […]...
- Філософський образ пізнання З незапам’ятних часів пізнання було в центрі уваги вчених і філософів. Ними було вироблено спеціальне навчання – теорія про пізнання. Вона стала провідною частиною філософії – гносеологією, яка ставила своїм завданням розкриття шляхів осягнення буття і пізнання умопостигаемой здібності людини. Цим пізнанням відкривався і обгрунтовувався змістовний сенс буття світу і людини в ньому. У силу […]...
- Пізнання і його види Пізнання – це процес придбання знань. Якщо в процесі пізнання відбувається передача соціального досвіду в індивідуальний досвід, то таке пізнання є навчання. Пізнання, в результаті якого продукується якісно нове знання, може бути охарактеризоване як дослідження (наукове, художнє, філософське і т. Д.). В даному випадку пізнання тотожне відкриттю нових знань. Пізнання – дуже складний процес в […]...
- Методологія в структурі наукового знання Діяльність людей в будь-якій її формі (практична, художня, наукова і т. Д.) Визначається цілою низкою чинників. Її кінцевий результат залежить не тільки від того, хто діє (суб’єкт) або на що вона спрямована (об’єкт), але й від того, які засоби і методи використовуються для досягнення поставленої мети. Метод (від грец. Methodos – шлях до чого-небудь) – […]...
- Статус науки і особливості наукового пізнання У сучасній культурі наука відіграє величезну роль. Вона перетворилася на найважливішу форму пізнання. Такий статус науки – результат її тривалого і суперечливого розвитку, початок якому було покладено в Новий час. У попередні епохи наука не грала провідну роль. Наука є особливою формою пізнання. Пізнання, в свою чергу, є специфічна діяльність, сукупність цілеспрямованих пізнавальних дій, спрямованих […]...
- Свідомість і пізнання світу Говорячи про буття людини, не можна не сказати про його свідомості. Таємниці буття матерії – це в тому числі (а може бути, в першу чергу) і таємниці свідомості. Свідомість структурно багатогранно, адже його складові – і пам’ять, і уява, і мислення, і членороздільна осмислена мова, і багато іншого. Тому, залишаючи за рамками біологічні та медичні […]...
- Вчення кініків про пізнання На противагу мегарской школі кинічеськи вчення відрізнялося практичним характером. Філософія є життєва мудрість. Тому абстрактне знання відкидається киниками безплідне непотрібне і неможливе. Мало того, доказ неможливості знання було Антісфеном істинним введенням у філософію, зверненням до істинної філософії. “Доброчесність достатня для щастя, – говорить він, – а для чесноти не вимагається нічого крім сили Сократа; від […]...
- Динаміка науки як процес породження нового знання Для будь-якого знання характерно те, що воно має властивість бути динамічним (грец. Dynamis – рух) у своєму існуванні, тобто воно не є щось закінчене, бо постійно якісно змінюється, уточнюється, розвивається. Але особливо динамічність характерна для наукового знання. Про це явище Г. Гегель говорив, що “істина є процес”, а не “готовий результат”. А це означає, що […]...
- Методологічна суперечка соціогуманітарного пізнання Методологічна суперечка про специфіку соціогуманітарного пізнання. На початку XIX ст. інтелектуальна ситуація зазнала суттєвих змін. Перша наукова революція XVI-XVIII ст. привела до оформлення “наук про природу” класичного періоду. Утвердився термін “природознавство”, що вживається зазвичай як синонім науки. Наука (природознавство) інституціоналізованої, т. Е. Самовизначилася як особливий соціальний інститут принаймні в передових країнах Західної Європи, а також […]...
- Диференціація всередині економічних наук Розвиток економічних наук відбувається шляхом диференціації і інтеграції знання (спеціально питаннями систематизації економічних знань, класифікації економічних наук займалися радянські економісти Д. І. Розенберг, Е. Хмельницька, К. В. Остров’яни і ін.). Диференціація всередині економічних наук відбувається шляхом виділення з єдиного масиву знань окремих сторін аналізу в особливі предмети. Відбувається це в міру накопичення наукового матеріалу, необхідність […]...
- Поняття пізнання Особливий розділ філософії – теорія пізнання, або гносеологія – вивчає проблеми пізнання, до кола яких входять визначення сутності пізнавальної діяльності людини, взаємовідносин суб’єкта та об’єкта в процесі пізнання, відношення знання до дійсності, можливості пізнання світу людиною і критерії істинності знання. Гносеологія тісно пов’язана з онтологією, етикою та ін., Акцентуючи увагу на тому боці основного питання […]...
- Діалектика чуттєвого і раціонального в процесі пізнання Розвиток пізнавального процесу має наступну логіку: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики. Знання людини спочатку існує у вигляді певних образів свідомості. Але ці образи неоднакові за характером свого формування і за способами руху, мають свою специфіку. І отже виникає питання про те, як складається структура знання. Найпростішою, елементарною формою чуттєвого […]...