Наукове пізнання

Пізнавальна діяльність людини може бути спрямована на пізнання вже пізнаного, вивченого – це впізнавання, розпізнавання, засвоєння, освіта, освіта; і на пізнання ще непізнаного, невідомого, нового об’єкта – це дослідження, наукове пізнання, відкриття, створення інтелектуальної власності. Наука і займається дослідженнями нових об’єктів. Наукове пізнання пов’язане з генеруванням, виробництвом нового знання, вона обслуговує суспільство знанням. Будь сфера суспільного життя може ефективно розвиватися, якщо вона спирається на знання, істинне знання, тобто на науку. Виникнення науки, її сучасний стан, її перспективи необхідно пов’язувати з суспільною потребою в знаннях.
Система людського знання, система наук включає чотири міждисциплінарних комплексу: 1) природознавство – вчення про природу, комплекс природничих наук; 2) технознания – вчення про техніку, комплекс технічних наук; 3) суспільствознавство – вчення про суспільство, комплекс суспільних наук; 4) гуманітарне знання (людинознавство) – вчення про людину, комплекс гуманітарних наук.
Процес пізнання, тобто прирощення знань відбувається в системі людського знання – всіх чотирьох комплексів. Вони носять свій специфічний внесок у пізнавальну діяльність людини і осмислення його свідомості через їм притаманні методи. Проте відзначимо, що человекознаніе, людинознавство як самостійний міждисциплінарний комплекс, поки ще перебуває в стадії формування і багато науково-пізнавальні проблеми розглядаються не комплексно, а через специфіку частнонаучного знання про людину.
В цілому ж історичний розвиток науки, наукового пізнання призвело до формування численних методів наукового пізнання: спостереження, аналіз, синтез, експеримент, екстраполяція, моделювання, індукція, дедукція, аналогія, історичний і логічний методи, генетичний і структурний методи, метод системного дослідження, побудова когнітивних карт і багато інших. Вони притаманні логіці наукового дослідження і методології наукової творчості. Спостереження – пізнання предмета в його природних умовах. Аналіз – пізнання предмета на основі вивчення його частин, компонентів. Синтез – пізнання цілісності предмета шляхом об’єднання знань про його складові частини, елементах. Експеримент – вивчення предмета в штучних, контрольованих умовах. Екстраполяція – пізнання предмета шляхом перенесення знання з одного (вивченого) предмета на інший. Моделювання – вивчення предмета не в безпосередньому вигляді, а на основі пізнання його моделей, заступників натурального буття предмета. Індукція – підведення приватних знань до спільного висновку. Дедукція – виведення приватних знань про предмети із загальних положень. Системний підхід – вивчення предмета як системи (сукупність компонентів) і структури (спосіб зв’язків компонентів). Побудова когнітивних карт – відображення результатів активної взаємодії суб’єкта з навколишнім світом.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Наукове пізнання